Ухвала суду № 52083878, 06.10.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року справа №812/152/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Приміщення суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015р. у справі №812/152/15 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 816793,04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря», в якому просив стягнути адміністративно-господарську санкцію у суму 810310,56 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6482,48 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що чинне законодавство не передбачає звільнення роботодавця від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки вказана норма не становить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

Сторони надіслали на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представників. Згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-XII, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ НВП «Зоря» за 2014 рік від 09.02.2014р., наданого до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 1619 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 41, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону № 875-XII становить 65 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 33762,9 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 810309,6грн. з розрахунку на 24 необхідних до створення робочих місця.

У зв'язку з несплатою ТОВ НВП «Зоря» адміністративно-господарських санкцій Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало підприємству пеню в сумі 6482,48 грн. за 2014 рік.

Правильність розрахунків зазначених сум сторони не оспорюють.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2014 року на підприємстві були наявними 68 робочих місць для працевлаштування інвалідів. На створених для інвалідів посадах працювало 48 осіб, а 20 робочих місць залишалися вакантними.

Судом встановлено, що ТОВ НВП «Зоря» про наявність вакантних місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів, повідомляло Рубіжанський міський центр зайнятості, направляючи звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою №3-ПН від 10.01.2014р., від 28.01.2014р., від 28.02.2014р., від 28.03.2014р., від 16.04.2014р, від 28.05.2014р., від 27.06.2014р., від 28.07.2014р., від 28.08.2014р., від 28.09.2014р., від 28.10.2014р., від 26.11.2014р.

Згідно з листом Рубіжанського міського центру зайнятості від 26.06.2015р. №11/06-907 за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. від ТОВ НВП «Зоря» було направлено 8 інформацій про наявність 8 вакансій для інвалідів. За наданими вакансіями центром зайнятості для працевлаштування було направлено 8 інвалідів, з яких 5 осіб відмовились від наданої вакансії, 2 інвалідам було відмовлено ТОВ НВП «Зоря», 1 працевлаштований на заявлену вакансію.

Щодо відмови відповідачем у працевлаштуванні 2 інвалідам судом встановлено, що громадянин ОСОБА_4, який претендував на посаду «інженер-конструктор» мав інвалідність та перебував на обліку в центрі зайнятості. При співбесіді у відділі кадрів ним були надані документи, а саме довідка з медичного закладу про те, що за показниками стану здоров'я він не може бути працевлаштований на вказану посаду. А також згідно з даними, отриманими в міському центрі зайнятості ОСОБА_4 обіймав посаду «інженер-конструктор» з 07.08.1980 року по 08.07.1996 року. Тобто впродовж 8 років він не працював, що не відповідає вимогам до кандидатури щодо роботи продовж останніх 5-8 років.

Щодо відмови у працевлаштуванні ОСОБА_5 на посаду «економіст з матеріально-технічного забезпечення» судом встановлено, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на границях та в межах міста, враховуючи реальну загрозу життю та здоров'ю працівників та мешканців міста, які масово покидали межі міста, підприємствам було рекомендовано не звільняти працівників. Тому в корінці направлення йому було відмічено пункт «рішення буде прийнято до 01.08.2014 року у зв'язку з нестабільною роботою підприємства». Починаючи з липня 2014 року по теперішній час ОСОБА_5 с питань працевлаштування ні особисто ні за допомогою Рубіжанського міського центру зайнятості до ТОВ НВП «Зоря» не звертався.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані відмови підприємства в працевлаштуванні інвалідів є обґрунтованими.

16.04.2014 року та 26.11.2014 року представники підприємства брали участь в ярмарках вакансій, які проводились у міському центрі зайнятості з метою роз'яснення та доведення до громадян з обмеженими можливостями вимог законодавства у сфері працевлаштування осіб з обмеженими можливостями та проведення бесід з ними з питань працевлаштування.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ НВП «Зоря» у місцевій газеті «Вєснік нєдєлі» були розміщені оголошення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів від 18.01.2014р. №3 (368), від 25.01.2014р. №4 (369), від 01.02.2014р. №5 (370), від 08.02.2014р. №6 (371), від 15.02.2014р. №7 (372), від 22.02:2014р. №8 (373), від 01.03.2014р. №9 (374), від 08.03.2014р. №10 (375), від 15.03.2014р. №11 (376), від 22.03.2014р. №12 (377), від 05.04.2014р. №14 (379), від 12.04.2014р. №15 (380), від 19.04.2014р. №16 (381), від 26.04.2014р. №17 (382), від 01.05.2014р. №18 (383), від 09.05.2014р. №19 (383).

Окрім того, впродовж 2014 року на підприємстві середньооблікова кількість штатних робітників становила 1619, з яких 884 працівників на атестованих робочих місцях за списками №1 та 2 (шкідливі умови праці), що становить 55% від загальної чисельності штатних одиниць.

На підставі інформації про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на ТОВ НВП «Зоря», яка міститься в матеріалах справи, вбачається що більшість працівників інвалідів працевлаштовані завдяки переводу на підприємстві.

Тож відповідачем виконано встановлений законом норматив щодо створення певної кількості робочих місць.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875-XII).

Фонд соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст.10 та ст.20 Закону №875-XII постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129.

Згідно положень статті 19 Закону №875-XII грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За вимогами статті 18-1 Закону № 875-XII пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до змісту положень, закріплених в Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, роботодавці подають до центру зайнятості звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Аналіз наведених норм свідчить про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), але не займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Таким чином суд спростовує доводи апеляційної скарги стосовного того, що відповідач не вжив усіх можливих заходів, а саме не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, не здійснив самостійний пошук безробітних осіб з інвалідністю для працевлаштування шляхом розміщення повідомлення у засобах масової інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі №21-60а10, від 20.06.2011 року у справі №21-60а11, від 04.07.2011 року у справі №21-166а11.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015р. у справі №812/152/15 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 816793,04грн. - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015р. у справі №812/152/15 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів Сухарьок М.Г.

Гаврищук Т.Г.

Компанієць І.Д.