Постанова № 52083151, 05.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 917/1860/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Черкасов Д.О.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4615П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.08.15 року у справі № 917/1860/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор", м. Вінниця

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Полтава

про стягнення 24 518 138,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року, ПАТ "Уманьавтодор" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Полтавський облавтодор" 24518138,70 грн., з яких 14628330,91 грн. - заборгованість відповідача за умовами договору субпідряду №01-03-12/с від 24.05.2012 року до Договору підряду №01-03-12 від 23.05.12 року (в редакції Додаткових угод №01 від 28.12.12 року, №03 від 30.12.13 року), 27063,65 грн. - пеня, 9282019,44 грн. - сума інфляційних втрат та 580724,70 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.08.2015 року по справі №917/1860/15 (суддя Бунякіна Г.І.) позовну заяву ПАТ "Уманьавтодор" повернуто без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що наданий заявником екземпляр платіжного доручення не є належним доказом сплати судового збору до державного бюджету, оскільки не містить таких реквізитів, як "підписи платника, скріплені печаткою останнього", "дата одержання платіжного документа банком та "дата проведення операції банком" на титульній стороні цього документа.

Позивач не погодився з зазначеною ухвалою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на її необгрунтованість та безпідставність.

Зазначає, що сплата судового збору позивачем була здійснена через систему "клієнт-банк" з використанням електронного цифрового документа, а відтак, на думку скаржника, ним були дотримані всі вимоги з оформлення платіжного доручення, що визначені п. 11.1-11.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року.

Крім того, вказує на те, що жоден з реквізитів, на відсутність яких послався суд першої інстанції, не є обов'язковими реквізитами електронного розрахункового документа при використанні системи "клієнт-банк".

Просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.08.2015 року по справі №917/1860/15 та справу направити на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В обґрунтування ухвали господарський суд Полтавської області послався на те, що відповідно до постанови НБУ №12 від 21.01.2004 року платіжне доручення є уніфікованим документом та має містити всі реквізити його заповнення відповідно до глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена цією постановою.

Оскільки наданий позивачем екземпляр платіжного доручення №49 від 26.08.2015 року не містить таких реквізитів, як: "підписи платника, скріплені печаткою останнього", "дата одержання платіжного документа банком та "дата проведення операції банком" на титульній стороні цього документа, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначений екземпляр платіжного доручення не є належним доказом сплати судового збору до державного бюджету.

Проте колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та суперечить нормам процесуального права.

Пунктом 2.20 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21 лютого 2013 року, роз'яснено, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору.

Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до пункту 2.21 Постанови Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" "Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором".

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії, тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Як вбачається з ухвали про повернення позовної заяви, матеріалів апеляційної скарги та наданих позивачем оригіналу позовної заяви з додатками, представником позивача було надано до суду першої інстанції платіжне доручення №49 від 26.08.2015 року.

Сплата судового збору за зазначеним платіжним дорученням була здійснена через систему "клієнт-банк" відповідно до п. 11.1-11.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року.

Електронні розрахункові документи, що використовуються в системах "клієнт-банк" мають містити такі обов'язкові реквізити, як: дата, номер, назва, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; цифровий підпис; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "допоміжні реквізити".

Надане позивачем до позовної заяви платіжне доручення містить всі необхідні реквізити.

Суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку щодо відсутності в платіжному документі такого реквізиту як "дата проведення операції банком", оскільки зазначений реквізит міститься як на титульній, так і на зворотній стороні платіжного доручення.

Крім того, відмітка банку про зарахування суми сплаченого судового збору до Державного бюджету, яка міститься на зворотньому боці зазначеного платіжного доручення з підписами керівника та головного бухгалтера банківської установи, скріпленими печаткою банківської установи, також свідчить про виконання позивачем вимог ст. 57 ГПК України щодо надання належного доказу сплати судового збору.

Таким чином, позивачем виконано всі необхідні умови щодо правильності заповнення реквізитів для сплати судового збору.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням положень ч. 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для її скасування з передачею справи на розгляд господарському суду Полтавської області.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.08.2015 року по справі №917/1860/15 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційній інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.10.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.