Ухвала суду № 52079712, 01.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/44112/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Бовкуну В.В.,

за участю представника позивача Александрова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської митниці на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 по справі № 1170/2-а-2619/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив"

до Кіровоградської митниці

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року Товариством до суду заявлений позов про скасування податкових повідомлень - рішень Кіровоградської митниці від 25.06.2011 №13, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - мито на товари (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму в сумі 5 099,61 грн., від 25.06.2011 №14, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 27 576,31 грн., від 25.06.2011 №15, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - мито на товари (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 2 348 531,83 грн. та від 25.06.2011 №16, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 668 969,46 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 №15 (в повному обсязі) та від 25.06.2011 №16 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем у розмірі 376 130,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 94 032,51 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011№ 13, від 25.06.2011 № 14 та від 25.06.2011 №16 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 159 045,52 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 761,38 грн., в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями, Кіровоградська митниця до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить відхилити їх з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями контролюючого органу проведена планова перевірка позивача щодо стану дотримання законодавства України з питань митної справи, за підсумками якої складено акт від 15.06.2011 №0005/1/901000000/0031146251.

У ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем 1 та 6 Основне правило інтерпретації класифікації товарів, приміток 3, 4 до Розділу XVI УКТ ЗЕД, затверджених Законом України "Про митний тариф України"та ст. 267 Митного кодексу України, що призвело до

- класифікації позивачем обладнання для очищення, сортування і сушки насіння масляничних культур, імпортованого на митну територію України згідно контракту від 17.03.2009 №С 08 О 0743, за кодом УКТ ЗЕД 8437 80 00 90, замість класифікації силосів у товарній позиції 7309 00 90 00, елеваторного обладнання у товарній позиції 8437 10 00 00, зерносушарки у товарній позиції 8419 31 00 00;

- оподаткування силосів (контракт від 17.03.2009 №С 08 О 0743) за ставкою ввізного мита 0%, замість - 7%;

- заниження бази оподаткування товарів, імпортованих на митну територію України за контрактом від 17.03.2009 №С 08 О 0743 та несплати позивачем митних платежів у розмірі 2 412 357,84 грн.;

- заниження бази оподаткування товарів, імпортованих на митну територію України за контрактом від 17.08.2010 №С 10 О 0411 та несплати митних платежів у розмірі 32 673,92 грн.;

- класифікації товару "Колісничний вал призначений для передачі перетворення обертаючого моменту валу в поступовий рух тяги, із нержавіючої сталі" (ВМД від 26.11.2008 №901000002/8/008093 товар №1) за кодом товару 8413 91 90 90 замість коду УКТ ЗЕД 8483 10 57 00;

- оподаткування товару за ставкою ввізного мита 0%, замість - 5%, та несплати митних платежів у розмірі 1 278,19 грн.

- визначення складових митної вартості товарів, оформлених за ВМД №901000002/8/006165 від 02.09.2008 та несплати митних платежів у розмірі 365,00 грн.

На підставі акта перевірки від 15.06.2011 митниця прийняла оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Так судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2009 між позивачем та фірмою PROKOP INVEST, a.s. (Чехія) укладено контракт №С 08 О 0743, відповідно до умов якого зазначена фірма форма зобов'язалась виготовити та поставити Товариству обладнання для очищення, сортування, сушіння насіння олійних культур. Відповідно до додатку №1 до контракту "Комерційно-технічна специфікація обладнання для очищення і сушки насіння олійних культур" та додаткової угоди №3 загальна сума контракту становить 7 296 790,00 євро.

Також 17.08.2010 між позивачем та фірмою PROKOP INVEST, a.s. (Чехія) укладено контракт №С 10 О 0411, відповідно до умов якого контрагент позивача взяв на себе зобов'язання виготовити і поставити Товариству пеллетосховище. Згідно додатку №1 до контракту "Комерційна-технічна специфікація пеллетосховища" загальна вартість пеллетосховища становить 420 280,0 євро.

Судами також встановлено, що ввезення на митну територію України товару придбаного у фірми PROKOP INVEST, a.s. (Чехія) згідно контракту від 17.03.2009 №С 08 О 0743 здійснювалося позивачем у період з 21.10.2009 по 16.07.2010, а товару придбаного згідно контракту від 17.08.2010 №С 10 О 0411 у період з 17.01.2011 по 17.02.2011.

Поставлений товар, за результатами здійснення процедури митного оформлення, випущений у вільний обіг на території України.

Суд першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, скасовуючи оспорювані податкові повідомлення - рішення виходив із того, що митний орган, приймаючи ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з відомостями про товар зазначений у вантажних митних деклараціях та відповідно до Закону України "Про митий тариф" визначив ставку мита у розмірі 0 %, встановлену для відповідних кодів товару згідно з УКТ ЗЕД, тому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань. Крім того суд також погодився з тим, що позивач цілком правомірно, у відповідності до вимог ст. 267 Митного кодексу України, включив до митної вартості товарів витрати на їх транспортування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 № 13, від 25.06.201 №14 та від 25.06.2011 №16 в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 159 045,52 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 39 761,38 грн. суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно не віднесено до складу митної вартості товарів, ввезених на митну територію України, вартість розробки технічної документації, що є порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України.

Водночас, апеляційний суд дійшов висновку, що вартість розробки технічної документації, позивачем правомірно не відносилась до складу митної вартості товарів, ввезених на митну територію України, оскільки така технічна документація не має безпосереднього відношення для виробництва оцінюваних товарів, що і стало підставою для задоволення позовних вимог Товариства в цій частині та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 № 13, від 25.06.201 №14. та від 25.06.2011 №16 (в частині).

Так, відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Пунктом 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Аналіз наведеного визначення дає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст. 69 Митного кодексу України).

Аналіз положень наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 265 Митного кодексу України).

Абзацом 2 ст. 25 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України (який кореспондується з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній до 01.01.2011), якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Разом з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час митного оформлення товарів згідно вантажних митних декларацій порушень в оформленні чи недостовірних відомостей у вантажних митних деклараціях митним органом встановлено не було.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

А за змістом ст. 313 Митного кодексу України (яка діяла до 01.06.2012) класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, визначених УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Відповідно до п. 16 п. 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при прийнятті вантажної митної декларації для оформлення здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Частиною 2 ст. 78 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за винятком випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема зазначення у ВМД недостовірних відомостей.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб контролюючого органу зауваження до ВМД позивача, у яких зазначено код класифікаційного групування УКТ ЗЕД, були відсутні та, крім того, як вбачається з матеріалів справи під час митного оформлення позивачем надавались і додаткові документи для підтвердження правомірності віднесення товару до певного код класифікаційного групування УКТ ЗЕД, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України.

Таким чином, у цій справі, яка розглядається, Митниця не довела, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснено у зв'язку з недостовірною інформацією, поданою суб'єктом господарювання.

Крім того, суд також погоджується і з висновком судів, що позивач цілком правомірно задекларовано митну вартість товару з урахуванням витрат на транспортування товарів.

Так, згідно ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судами встановлено, що між позивачем та ЗAT "Мир Упаковки" (Росія) від 01.08.2008 укладено контракт № 1034 відповідно до умов якого позивач придбав партію пластикової тари. Товариством у вантажно-митній декларації від 02.09.2008 №901000002/8/006165 заявлено вартість транспортних витрат на момент митного оформлення у розмірі 7 275,00 грн., що були надані Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за маршрутом м.Свертлово (Росія) - державний кордон України на суму 7 275,00 грн. та підтверджується актом виконаних робіт від 01.09.2008 № 80.

Таким чином, позивачем задекларовано митну вартість товарів, визначену згідно зі ст. 267 Митного кодексу України та скориговану відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 267 МК України, тобто з урахуванням витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.

Отже, враховуючи, що позивач, переміщуючи через митний кордон товари, задекларував їхню митну вартість з урахуванням витрат на транспортування, надавши при цьому, належно оформлені, що відповідають п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766, первинні документи, вантажно-митні декларації, акт здачі - приймання робіт та документи на підтвердження понесених транспортних витрат, що були надані Товариству підприємцем, який безпосередньо виконував зобов'язання з перевезення перед позивачем, а також враховуючи, що хоча експедитор (перевізник) і може доручити виконання перевезення іншому перевізникові, проте до транспортних витрат перевізника витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, не включаються, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність включення позивачем до митної вартості товару витрат на транспортування товарів у сумі 7 275,00 грн.

Щодо не віднесення до складу митної вартості товарів, ввезених на митну територію України, вартість розробки технічної документації суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Згідно із пп. "г" п. 2 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема належним чином розподілена вартість інженерних та дослідно - конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Отже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, обов'язковою умовою включення зазначених у вказані нормі права робіт, зокрема і розробку технічної документації, до митної вартості товару є їх безпосередня необхідність для виробництва оцінюваних товарів. Тобто, визначальною ознакою таких робіт є те, що без їх виконання не можливо виробити товари.

Як встановлено судом апеляційної інстанції технічна документація, вартість якої не була віднесена позивачем до складу митної вартості товарів, ввезених на митну територію України, фактично складається з інструкцій по експлуатації окремих вузлів та агрегатів та не має безпосереднього відношення саме до вироблення таких вузлів та агрегатів, митна вартість яких задекларована позивачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність визначення Товариству податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 159 045,52 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 761,38 грн.,

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Кіровоградської митниці залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 по справі № 1170/2-а-2619/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко