Ухвала суду № 52079575, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К/800/41191/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області

на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області) про визнання неправомірними дій та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах. В обґрунтування вимог зазначала, що з 1987 по 1997 року працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці і має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ). Проте, УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області відмовило їй у призначенні такої пенсії через відсутність уточнюючої довідки та не проведення атестації робочого місця. Вважаючи такі дії неправомірними та уточнивши позовні вимоги, просила суд зобов'язати відповідача зарахувати у пільговий стаж періоди роботи з 17 червня по 06 лютого 1990 року у Відкритому акціонерному товаристві «Оріана» (далі - ВАТ «Оріана»); з 07 лютого 1990 року по 04 лютого 1997 року - у державному підприємстві «Шахтобуд» (далі - ДП «Шахтобуд») та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 26 липня 2013 року.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014, позов задоволено. Визнано дії УПФУ у м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_4 зарахувати до стажу роботи період роботи з 17 червня 1987 року по 06 лютого 1990 року на ВАТ «Оріана» та з 07 лютого 1990 року по 04 лютого 1997 року в ДП «Шахтобуд» для призначення їй пільгової пенсії по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, неправомірними. Зобов'язано УПФУ у м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області зарахувати в стаж роботи ОСОБА_4 для призначення їй пільгової пенсії по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період роботи з 17 червня 1987 року по 06 лютого 1990 року на ВАТ «Оріана» та з 07 лютого 1990 року по 04 лютого 1997 року в ДП «Шахтобуд» і призначити пенсію з 26 липня 2013 року.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди не дали належної оцінки обставинам справи та наданим доказам, не звернули уваги на доводи відповідача про відсутність первинних документів, що підтверджують характер роботи позивача, умови праці та його зайнятість повний робочий день. Крім того, відомості про проведення атестації в ДП «Шахтобуд» відсутні.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що з 1987 року ОСОБА_4 працювала у Калуському виробничому об'єднанні «Хлорвініл» (у 1991 році реорганізованому у державний концерн «Хлорвініл»; з 1994 року - державний концерн «Оріана»; з 1995 року - ВАТ «Оріана»), зокрема, з 17 червня 1987 року по 01 квітня 1988 року - машиністом конвеєру КРЦУ - 350 ІІ розряду, а з 01 квітня 1988 року по 06 лютого 1990 року - поверхневим стволовим. З 07 лютого 1990 року по 04 лютого 1997 року позивач працювала у Тресті «Центрошахторудбуд» (з 1993 року - Калуське ДП «Шахтобуд») стволовою ІІ розряду, а з 1991 року - стволовою ІІІ розряду, що підтверджується записами трудової книжки.

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ, проте УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області відмовило їй у призначенні такої пенсії через відсутність уточнюючої довідки за період роботи з 07 лютого 1990 року по 04 лютого 1997 року та даних про проведення атестації її робочого місця.

Вирішуючи спір та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідальність за своєчасне проведення атестації робочого місця покладена на керівників підприємства і невиконання ними свого обов'язку не може позбавити працівника права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам (частина 2 статті 13 Закону № 1788-ХІІ).

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи особи.

Отже, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку застосування Списків № 1 і № 2).

Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць (пункт 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2).

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13).

Отже, проведення атестації після 21 серпня 1992 року є обов'язковою умовою для зарахування періоду роботи із шкідливими умовами праці до пільгового стажу.

Вирішуючи спір, суди встановили, що згідно з уточнюючою довідкою ВАТ «Оріана» від 04 серпня 2010 року № 303 та записами трудової книжки, стаж роботи позивача за професією машиніст конвеєра та поверхневим стволовим складає 2 роки і 7 місяців.

Водночас, із листа УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області від 02 серпня 2013 року №177/5-15 та заперечень відповідача видно, що останній не оспорює правомірність зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу. Проте, відмовляючи у зарахувати період роботи позивача за професією «стволова» на ДП «Шахтобуд» з 07 лютого 1990 року по 04 лютого 1997 року УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області послалось на відсутність атестації цієї посади.

Зобов'язуючи відповідача зарахувати цей стаж до пільгового, суди виходили з того, що наказом ДП Шахтобуд від 27 серпня 1994 року №57 затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівникам, яким підтверджене право ОСОБА_4 на пільгове пенсійне забезпечення. Водночас, цей наказ №57 містить посилання на результати, проведеної у 1994 році атестації, а затверджений ним перелік професій підписаний головою атестаційної комісії (а.с. 8-9), однак суд першої інстанції не дав належної правової оцінки цим документам, а у судовому рішенні відсутні висновки щодо проведеної у 1994 році атестації робочого місця ОСОБА_4 на ДП «Шахтобуд».

Апеляційний суд також не звернув уваги на ці обставини, не спростував висновки суду першої інстанції щодо наслідків не проведення атестації керівництвом підприємства та, з урахуванням відомостей, зазначених у наказі №57 та затвердженому ним переліку, не перевірив доводи відповідача про відсутність атестації посади «стволова» у період роботи ОСОБА_4 за цією професією.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 2 статті 227 КАС України).

Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський О.П. Стародуб