Ухвала суду № 52079464, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/9991/1005/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Гусарової В.В.,

представника Генеральної прокуратури України - Семененка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року

у справі № 2а-6534/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвогнеізоляція»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

за участю Прокуратури Київського району міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвогнеізоляція» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 24 грудня 2009 року № 0004392302/0 та № 0004402302/0; від 03 лютого 2010 року № 0004392302/1 та № 0004402302/1; від 06 квітня 2010 року № 0004392302/2 та № 0004402302/2; від 12 травня 2010 року № 0004402302/3, № 0001552302/3 та № 0001562302/3 (в редакції доповнення до позовної заяви - т.1 арк. справи 206-212).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року позов був задоволений у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова: від 24 грудня 2009 року № 0004392302/0 та № 0004402302/0; від 03 лютого 2010 року № 0004392302/1 та № 0004402302/1; від 06 квітня 2010 року №0004392302/2 та № 0004402302/2; від 12 травня 2010 року № 0004402302/3, №0001552302/3 та № 0001562302/3.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засідання представників позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ТОВ «Спецвогнеізоляція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 8062/23-5/33481618 від 14 грудня 2009 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 299429,00 грн.; вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.3.1, 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 378204,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач (замовник) неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість маркетингових послуг, наданих йому ТОВ «Техенергоресурс» (виконавцем) згідно договору на проведення маркетингових досліджень № 5 від 01 червня 2007 року, а також вартість аудиторських послуг, наданих йому ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» (виконавцем) згідно договору на виконання аудиторських послуг № 1/02-07 від 01 лютого 2007 року, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості маркетингових та аудиторських послуг, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки на запит податкового органу позивачем до перевірки не було надано матеріали маркетингових досліджень та матеріали аудиторських послуг, а акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не дають можливості встановити зв'язок вказаних робіт (послуг) з господарською діяльністю ТОВ «Спецвогнеізоляція». Також, в акті перевірки було вказано, що: проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток, здійсненою на підставі обігово-сальдових відомостей, журналів-ордерів по рахунках бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361/1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт, виписок банку встановлено заниження ТОВ «Спецвогнеізоляція» валових доходів; проведеною перевіркою відображених показників у рядку1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів», рядку 8 Коригування на основі попередніх звітних періодів (+ чи -)» декларацій з податку на додану вартість, здійсненою на підставі обігово-сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361/1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 361/2 «Розрахунки з вітчизняними замовниками», 641/2 «Розрахунки по податку на додану вартість», 643 «Податкові зобов'язання», договорів, видаткових та податкових накладних, виписок банку встановлено заниження задекларованих ТОВ «Спецвогнеізоляція» податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

24 грудня 2009 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004392302/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Спецвогнеізоляція» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 550425,00 грн., у тому числі: 299429,00 грн. - за основним платежем, 250996,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

24 грудня 2009 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004402302/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Спецвогнеізоляція» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 604862,00 грн., у тому числі: 378204,00 грн. - за основним платежем, 226658,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2010 року № 0004392302/1, № 0004402302/1 та від 06 квітня 2010 року № 0004392302/2, № 0004402302/2 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

В свою чергу, ДПА у Харківській області рішенням від 19 березня 2010 року №1224/10/25-103 «Про результати розгляду повторних скарг» (з урахуванням рішення від 27 квітня 2010 року № 1749/10/25-103 «Про внесення змін до рішення за результатами розгляду повторних скарг») скасувала податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2009 року №0004392302/0 в частині 101281,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції), а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2009 року № 0004402302/0 залишила без змін. Також, було збільшено на 73444,00 грн. суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (основного платежу), визначену у податковому повідомлення-рішенні від 24 грудня 2009 року №0004402302/0.

12 травня 2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням рішень ДПА у Харківській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001562302/3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Спецвогнеізоляція» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 449143,50 грн., у тому числі: 299429,00 грн. - за основним платежем, 149714,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 травня 2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням рішень ДПА у Харківській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004402302/3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Спецвогнеізоляція» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 604862,00 грн., у тому числі: 378204,00 грн. - за основним платежем, 226658,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 травня 2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням рішень ДПА у Харківській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001552302/3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Спецвогнеізоляція» суму податкового за платежем: податок на додану вартість у розмірі 73444,00 грн. - за основним платежем.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які містять усі необхідні реквізити, пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «Спецвогнеізоляція», а також зважаючи на те, що реальність здійснених позивачем з ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» не ставилась податковим органом під сумнів. Також, суд виходив з того, що висновки податкового органу про заниження позивачем валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість є безпідставними, оскільки зроблені виключно на підставі зведених бухгалтерських регістрів, а не первинних бухгалтерських документів, без посилань на конкретні господарські операції, контрагентів, з якими такі операції були здійснені, а також реквізитів первинних бухгалтерських документів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді, який перевірявся, ТОВ «Спецвогнеізоляція» здійснювало такі види діяльності за КВЕД: 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами; 45.25.1 - інші спеціалізовані будівельні роботи (на що мало відповідну ліцензію); 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту (для власних потреб).

01 лютого 2007 року між ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» (виконавцем) та ТОВ «Спецвогнеізоляція» (замовником) був укладений договір на виконання аудиторських послуг № 1/02-07, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних аудиторських послуг: перевірка достовірності бухгалтерської звітності, законності та доцільності здійснених господарських операцій, стану системи бухгалтерського обліку; аналіз фінансово-господарської діяльності, розробки пропозицій щодо підвищення її ефективності; консультування з питань податків, постановки бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, удосконалення організаційних форм та методів управління, а також інформаційної технології (пункт 1.1 статті 1 договору); виконавець на основі діючого законодавства, існуючих норм та стандартів, умов цього договору, професійних знань та досвіду самостійно визначає форми та методи аудиту (пункт 1.3 статті 1 договору); після завершення робіт виконавець надає замовнику акт приймання-передачі з додатком документів, передбачених договором (пункт 3.2 статті 3 договору).

21 грудня 2007 року ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» подало позивачу звіт щодо достовірності фінансової звітності аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Спецвогнеізоляція» (т.1 арк. справи 71-89), 28 грудня 2007 року між ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» та ТОВ «Спецвогнеізоляція» був складений акт приймання робіт до договору № 1/02-07 від 01 лютого 2007 року, а також 28 грудня 2007 року ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» виписало позивачу податкову накладну (арк. справи 13-14).

01 червня 2007 року між ТОВ «Спецвогнеізоляція» (замовником) та ТОВ «Техенергоресурс» (виконавцем) був укладений договір на проведення маркетингових досліджень № 5, відповідно до умов якого: виконавець зобов'язується надати замовнику за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними в цьому договору, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її (пункт 1.1 статті 1 договору); об'єктом маркетингових послуг за цим договором є вироби з тонколистової фарбованої сталі (пункт 1.2 статті 1 договору); територія, відносно якої проводяться маркетингові дослідження за цим договором - Україна, м. Харків та Харківська область (пункт 1.3 статті 1); напрямки маркетингових досліджень: можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, відносно якої проводяться маркетингові дослідження; попит на продукцію; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; організація презентацій з метою ознайомлення споживачів з новими видами продукції; допомога в пошуку клієнтів (пункт 1.4 статті 1 договору); виконавець самостійно організовує роботу з маркетингових послуг (пункт 2.1 статті 2 договору); виконавець надає результати дослідження письмово. Моментом надання результатів дослідження є підписання акт виконаних робіт.

29 червня 2007 року між ТОВ «Спецвогнеізоляція» та ТОВ «Техенергоресурс» був підписаний акт здачі-приймання (надання послуг) (т.1 арк. справи 16), ТОВ «Техенергоресурс» передало позивачу стратегічний маркетинговий звіт (т.1 арк. справи 90-168) та виписало податкову накладну (т.1 арк. справи 15).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 1 підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до пунктів 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо). Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як вбачається з акту перевірки, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техенергоресурс» і ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» не ставилась податковим органом під сумнів, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що на запит податкового органу позивачем до перевірки не були надані матеріали маркетингових досліджень та матеріали аудиторських послуг, а акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не дають можливості встановити зв'язок вказаних робіт (послуг) з господарською діяльністю ТОВ «Спецвогнеізоляція».

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність таких доводів податкового органу, з огляду на те, що матеріали справи містять відповіді ТОВ «Спецвогнеізоляція» від 25 листопада 2009 року за вих. № 2511/09-2 та від 30 листопада 2009 року за вих. № 3011/09-2 на запити ДПІ у Київському районі м. Харкова, у яких позивач повідомляв податковий орган про те, що: висновки звіту про проведення аудиторської перевірки були прийняті товариством до відома, а розроблені пропозиції щодо підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності втілені в діяльність підприємства, проте на даний час товариство не може знайти серед своїх документів вказаний звіт, у зв'язку з чим звернулось із запитом до ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» (від 26 листопада 2009 року за вих. № 2611/09-1) з проханням видати дублікат цього звіту, який після отримання буде наданий до податкового органу. Також, ТОВ «Спецвогнеізоляція» пояснило, що необхідність проведення маркетингових досліджень була зумовлена необхідністю розвитку підприємства, підвищення рентабельності та отримання прибутку, з огляду на що ТОВ «Спецвогнеізоляція» був прийнятий наказ від 01 червня 2007 року № 0106/07-1 «Про проведення маркетингових досліджень» та укладений договір з ТОВ «Техенергоресурс», результати маркетингових досліджень були втілені в діяльність підприємства (т.2 арк. справи 145-146, 148-149).

Також, матеріали справи містять порівняльний аналіз по продажах за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2007 року та за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, з якого вбачається, що валовий дохід від продажу товарів , робіт послуг за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року збільшився на 3675315,00 грн. (т.3 арк. справи 10). На підтвердження показника щодо збільшення валового доходу позивачем був наданий звіт про продажах за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року із зазначенням назв покупців (замовників), реквізитами рахунків-фактур та вартості відвантаженого товару (виконаних робіт) (т.3 арк. справи 14-65).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Техенергоресурс» і ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит».

За визначенням, наведеним у абзаці 2 пункту 1.3 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується актом перевірки (т.1 арк справи 40-42, 55-5, що висновки податкового органу про заниження позивачем валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість зроблені виключно на підставі зведених бухгалтерських регістрів, а не первинних бухгалтерських документів, без посилань на конкретні господарські операції, контрагентів, з якими такі операції були здійснені, а також реквізитів первинних бухгалтерських документів.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна