Ухвала суду № 52079327, 01.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/1193/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулось до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27 травня 2014 року № 13334793;

зобов'язати відповідача-2 винести рішення про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на нежиле приміщення (в літ. А) складає 7/100 частини, що складає 167,4 кв.м. від нежилого будинку, площею 2 377,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», податковий номер 21677333 та видати Публічному акціонерному товариству «ПроКредит Банк» відповідний витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2014 року. Ухвалено по справі нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27.05.2014 року № 13334793. Зобов'язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на нежиле приміщення (в літ. А) складає 7/100 частини, що складає 167,4 кв.м. від нежилого будинку, площею 2377,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», податковий номер 21677333 та прийняти відповідне рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.05.2014 року позивач через уповноваженого представника звернувся до Державної реєстраційної служби України з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та пакетом документів для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Дана заява була прийнята та зареєстрована за реєстраційним номером 6510318.

27 травня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 прийнято Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 13334793 (далі - Рішення № 13334793).

Вказаним рішенням, позивачу відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи оскаржене рішення відповідач-2 виходив з того, що в ході розгляду заяви було встановлено наявність обтяження нерухомого майна, а саме:

- заборона на нежитлове приміщення, 4/100 частини літ. А, запис від 03.11.2004 p.;

- арешт всього нерухомого майна іпотекодавця від 23.05.2014 р.

Крім того, згідно відомостей Державного реєстру іпотек об'єктом обтяження є нежитлове приміщення, 7/100 частини літ. А, підстава обтяження договір іпотеки від 14.06.2004 р. (запис внесено 18.07.2012 р.), при цьому, строк виконання та розмір зобов'язання зазначено відповідно до умов договору № 2 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 18.07.2012 p., запис про реєстрацію якого відсутній.

В зв'язку з наведеним відповідач-2 дійшов висновку, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як встановлено, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.05.2014 р., індексний номер документа: 22175068, зокрема, внесено відомості: підстава виникнення обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43202999, виданий 23.05.2014, видавник: ВДВС Святошинського РУЮ старший державний виконавець Боголей І.Ю. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві. Особа, майно/права якої обтяжуються (власник): СТ «Діамед». Опис предмета обтяження: все нерухоме майно в межах 70082,12 грн.

Преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною тринадцятою статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок реєстрації, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені Законом № 1952-ІV (пункт 28 Порядку реєстрації).

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Відповідно до статті 57 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Отже, наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 року (справа № 21-357а14).

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено, відмова державного реєстратора у державній реєстрації права власності на майно обумовлювалася, у тому числі наявністю у Реєстрі запису від 23.05.2014 про арешт всього нерухомого майна іпотекодавця та оголошення заборони на його відчуження. Вказана обставина є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував судове рішення першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у цій справі скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2014 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: