Ухвала суду № 52079290, 28.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року м. Київ К/9991/14901/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Турчина С.М., Сечіна С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012

у справі №2-а-1870/5702/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго»

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Суми від 11.05.2011 №000512314/0/37019 про збільшення суми грошового зобов?язання ПАТ «Сумиобленерго» з податку на додану вартість в сумі 2230114 грн., у т.ч. основного платежу 1784091 грн., штрафних санкцій 446023 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 19.04.2011 №2653/2314/23293513/35.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1 п. 7.5, пп.7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 ст. 215 ЦК України, що стало підставою для збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 2230114 грн., оскільки перевіркою було встановлено нікчемність правочинів по взаємовідносинам позивача із контрагентами TOB «Вакко», TOB «С.Дж.Р.Груп», TOB «Роксвіл», а також одним із контрагентів позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» до складу податкових зобов'язань включено суму 0,0 грн. по контрагенту ВАТ «Сумиобленерго», що свідчить про несплату даної суми до бюджету, відповідно унеможливлює підтвердження податкового кредиту позивача.

На підставі акта перевірки 11.05.2011 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №000512314/0/37019 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2230114 грн., з яких 1784091 грн. основний платіж, 446023 грн. - штрафні санкції.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальність господарських операцій з ТОВ «Вакко» підтверджується належними первинними документами, а саме,договором поставки, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, банківськими виписками, журналом реєстрації виданих довіреностей на отримання ТМЦ, прибутковими накладними відомостями складського обліку, накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, актами за формою ПЕ-12, які підтверджують рух ТМЦ, отриманих від ТОВ «Вакко» та їх використання у господарській діяльності платника податків. У бухгалтерському обліку операції з придбання товару у ТОВ «Вакко» позивачем відображено по дебету рахунку 20 «Виробничі запаси» та кредиту рахунку 63.01.02 «Розрахунки з постачальниками за ТМЦ». Формування податкового кредиту з ПДВ в розмірі 61630,30 грн. здійснено на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «Вакко», яке на час їх видачі було платником ПДВ.

Щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в розмірі 2622,92 грн. за наслідком господарських операцій з виконання ремонтних робіт ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за договорами підряду від 02.10.2009 та від 02.12.2009, то судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність зазначених операцій підтверджена відповідними первинними документами, у т.ч. договорами підряду, рахунками, актами приймання виконаних підрядних робіт, платіжними доручення на проведення безготівкових розрахунків. Право здійснення ТОВ «С.Дж.Р.Груп» будівельної діяльності та з проектування монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об?єктів підтверджується чинними ліцензіями серії АВ №316541, видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України строком дії з 04.06.2007 до 04.06.2012, та серії АВ №399482, видана Державним департаментом пожежної безпеки МВС України строком дії з 29.01.2009 до 29.01.2014. Наявність у позивача належно оформлених податкових накладних відповідачем не заперечується.

Щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в розмірі 1616910,51 грн. за операціями з придбання залізобетонних стояків у ТОВ «Роксвіл» за договорами поставки №145/1 від 14.05.2009, №0911/3 від 09.11.2009, №1201/6 та №1201/7 від 12.01.2010, то їх виконання підтверджується, зокрема, копіями специфікацій до договорів, копіями рахунків-фактур, видаткових накладних, прибуткових накладних, виписок із журналів обліку виданих довіреностей, транспортування придбаних залізобетонних стояків підтверджується копіями залізничних накладних, копією договору перевезення автомобілем №1508/02 від 15.08.2008, актом здачі-прийняття робіт, копіями товарно-транспортних накладних, копіями подорожніх листів вантажного автомобіля. Оплата проведена в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків. У бухгалтерському обліку позивача операції з придбання товару у ТОВ «Роксвіл» відображено по дебету рахунку 20 «Виробничі запаси» та кредиту рахунку 63.01.02 «Розрахунки з постачальниками за ТМЦ». Використання придбаних у ТОВ «Роксвіл» ТМЦ у господарській діяльності підтверджується копіями накладних на внутрішнє переміщення матеріалів, розрахунками фактичної вартості ремонтних робіт, актами по ремонту підстанцій, актами на технічне обслуговування під напругою.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище зазначеними контрагентами, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо них з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, усі вони були зареєстрованими в ЄДРПОУ, були юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, правильно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Крім того, платник не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун