Ухвала суду № 52079093, 01.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/41024/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Бовкуну В.В.,

за участю представника позивача Малярчука Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 по справі № 2а-8867/11/2670

за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірньою компанією до суду заявлений позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011 № 0000832301/11018 та № 0000842301/11019, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ за основним платежем на суму 3 123 464,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 780 866,13 грн., а також зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за основним платежем на суму 175 922,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 43 980,68 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.06.2011 № 0000832301/11018 та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Державна податкова інспекція не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України також дала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення першої інстанції скасувати повністю, а судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками контролюючого органу проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Газопромислового управління "Львівгазвидобування" Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010. за підсумками якої складено акт від 06.05.2011р. №2439/23-2/25560533.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень філією позивача, зокрема, висновки про порушення позивачем п. 2. Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 №442 вмотивовано тим, що у ГПУ "Львівгазвидобування" при використанні природного газу на власні потреби виникають податкові зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, як виникають такі податкові зобов'язання і у випадку, коли нафтогазовидобувний (газовидобувний) відокремлений підрозділ передає газ для споживання (використання) на власні потреби іншому відокремленому підрозділу, з відповідним відображенням такого обігу природного газу в документах бухгалтерському обліку відокремлених підрозділів. Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, у тому числі його відокремлені підрозділи, як платники збору при визначенні податкових зобов'язань зі збору, повинні враховувати обсяги газу власного видобутку, використаного на власні потреби та граничний рівень цін на природний газ на відповідний період, що в установленому законодавством порядку затверджений для промислових споживачів, до яких і належать газовидобувні підприємства.

Порушення позивачем вимог пунктів 3, 4, 15 "Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 №115 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння" зі змінами та доповненнями пунктом 4 Розділу II Прикінцевих положень Закону України від 03.06.2008 № 309-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 1, 11 Закону України від 12.07.2001 № 2665-ІІІ "Про нафту і газ", "Временная инструкция по применению Классификации запасов месторождений и прогнозних ресурсов природних нефтяных битумов", затвердженої ДКЗ СРСР 15.03.1985, пп. 4 п. 11 постанови КМУ від 17.06.2009 № 608 "Про затвердження Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами", на думку контролюючого органу, полягало у безпідставному нарахуванні збору за геологорозвідувальні роботи з врахуванням нормативів збору встановлених для бітуму, а не нормативів, встановлених для видобутку нафти, оскільки, державна податкова інспекція вважає, що позивач здійснює видобування саме нафти, а не бітуму.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, зазначених висновків відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснює видобуток нафтового бітуму, який є корисною копалиною, а нарахування збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за видобутий нафтовий бітум ГПУ "Львівгазвидобування" здійснювало у відповідності до вимог законодавства України. Також суд дійшов висновку і про безпідставність нарахування позивачу збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ виходячи з того, що позивач не є постачальником природного газу споживачам, а внутрішньогосподарське переміщення не є поставкою природного газу, оскільки не передбачає перехід права власності на нього, акти ж приймання-передачі природного газу, підписані між філіями позивача не є актами приймання-передачі газу, підписані платником та відповідним споживачем, а отже відсутній і об'єкт обчислення збору у вигляді цільової надбавки на природний газ.

Суд апеляційної інстанції розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування донарахованих податкових зобов'язань зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, виходив з того, що філія позивача безпосередньо споживає (використовує) на власні потреби (технологічні, виробничі та інші) частину власно видобутого газу та частину передає для споживання (використання) на власні потреби іншим підрозділам ДК "Укргазвидобування", а отже є споживачем природного газу, а відповідно є і суб'єктом сплати відповідного збору, при цьому об'єм обчислення збору є вартість природного газу в обсязі використаному на власні потреби та відпущеному іншим відокремленим підрозділам для їх власного споживання, що визначається на підставі актів приймання-передачі газу.

Так, згідно з правилами ст. 14 Кодексу про надра України - надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

А, відповідно до ст. 19 Кодексу про надра України надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст.16 Кодексу про надра України спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами, та інвесторам, з якими укладено угоду про розподіл продукції. Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. У разі виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб'єкт, що отримав спеціальний дозвіл. Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України.

Таким чином, на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки Мінприроди надається окремий дозвіл.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до заключення ІГГГК НАН України (2008 року) за результатами досліджень 4 проб продукції з карпатій-юрських відкладів Орховицького родовища, пластовий флюїд віднесено до бітуму класу мальт.

Висновком ДП УкрНДІНП "МАСМА" встановлено, що виконані ними дослідження проб продукції із карпатій-юрських відкладів Орховицького родовища та порівняння результатів з властивостями природних бітумів мальт згідно "Временная инструкция по применению Классификации запасов месторождений и прогнозних ресурсов природних нефтяних битумов", затвердженої ДКЗ СРСР 15.03.1985, вказують, що даний пластовий флюїд є перспективною сировиною для виготовлення бітумів різного призначення (відноситься до бітумінозної нафти) та дають можливість віднесення його до природних бітумів-мальт.

Державною комісією по запасах корисних копалин України 23.12.2008 апробовано запаси пластового флюїду карпатій-юрських відкладів Орховицького родовища як запаси нафтового бітуму з його використанням в якості сировини для виготовлення дорожніх бітумів (протокол №1669). ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" отримала спеціальний дозвіл №2492 від 05.07.2004 на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. ДПР Орховицького родовища, термін дії якого до 05.07.2014. В отриманому дозволі на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку Орховицького родовища, видами корисних копалин зазначено - газ природній, газ, розчинений в нафті, нафтовий бітум.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Кодексу про надра України користувачі надр зобов'язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано.

Таким чином, позивач, видобуваючи нафтовий бітум, використовує надра відповідно до цілей, для яких їх було надано, а отже, діє в порядку, встановленому нормами чинного законодавства України.

Крім того судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01.01.2009 нафтовий бітум Орховицького родовища обліковується у Державному балансі запасів корисних копалин України.

Отже, видобуток нафтового бітуму, що є корисною копалиною, з Орховицького родовища позивачем здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства України та спеціального дозволу від 05.07.2004 №2492 на користування надрами.

Згідно п. 3 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ від 29.01.1999 №115, нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин згідно з додатком.

В додатку до вказаного вище Порядку встановлено норматив до одиниці погашення запасів корисних копалин, зокрема бітуми - 0,4 за тонну.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач цілком правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства України, нараховував збір за геологорозвідувальні роботи за видобутий ним нафтовий бітум, а відповідно донарахування позивачу збору за геологорозвідувальні роботи є безпідставним.

Щодо збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1.12 Закону України від 23.06.2005 №2711-IV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"(в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) газовидобувне підприємство - суб'єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідного спеціального дозволу (ліцензії) здійснює видобування газу на території України.

А, згідно з п.1.13 вказаного Закону постачальник природного газу за регульованим тарифом це суб'єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідної ліцензії постачає природний газ безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, які підлягають державному регулюванню.

Таким чином, газовидобувне підприємство та постачальник природного газу здійснюють різні види діяльності та які потребують отримання різних ліцензій.

Відповідно до п. 19 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" діяльність з постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729, постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

Пунктом 1.5 Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002 №469 встановлено, що постачальник природного газу (газопостачальник) це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює постачання природного газу споживачам на підставі укладених договорів і отримав відповідну ліцензію НКРЕ.

Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.08.2005 № 693 та № 694 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом та за нерегульованим тарифом, пунктами 1.3 яких визначено, що газопостачальне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Таким чином, постачальником природного газу є суб'єкт господарювання (юридична особа), яка одержала відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим чи нерегульованим тарифом та здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Відповідно до п. 2 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою КМУ від 11.06.2005 № 422 із змінами та доповненнями, об'єктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання -передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживачами є такі категорії: населення, бюджетні організації, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання, та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Вказаним Порядком чітко визначено, що збір справляється з підприємств та їх відокремлених підрозділів, які постачають (продають) природний газ споживачам на підставі укладених договорів та підписаних актів прийому-передачі природного газу.

Відповідно до п.1.1 та п. 1.3 Положення про взаємовідносини між філіями стосовно передачі природного газу, газового конденсату, нафти, продуктів переробки вуглеводнів, скрапленого газу та електроенергії, затвердженого Наказом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" від 03.01.2006 №1 філії ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" природний газ власного видобутку передають апарату управління ДК "Укргазвидобування" за виключенням природного газу для виробничо-технологічних, власних потреб, природного газу, що передається іншим філіям Компанії для забезпечення їх власних потреб, а приймання-передача природного газу оформлюється актами на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що позивач не є платником збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ, оскільки не є постачальником природного газу споживачам, передача ж природного газу іншим філіям Компанії для забезпечення їх власних потреб є внутрішньогосподарським переміщення та не є поставкою природного газу, оскільки не передбачає перехід права власності на нього, а акти приймання-передачі природного газу, підписані між філіями позивача не є актами приймання-передачі газу, підписані платником та відповідним споживачем, а отже відсутній і об'єкт обчислення збору у вигляді цільової надбавки на природний газ.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про безпідставність збільшення позивачеві грошових зобов'язань зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ та зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 по справі № 2а-8867/11/2670 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко