Ухвала суду № 52079064, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/44401/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Крамар М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому"

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014

у справі № 818/209/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому"

про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, позов задоволено: стягнуто з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 295 859,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2012 відповідачем до ДПІ у м. Сумах була подана уточнююча декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №541, якою було самостійно визначено загальну суму податкового зобов'язання в розмірі 20 425,98 грн. по 10 212,99 грн. за листопад, грудень 2012 року.

Податковим органом було проведено камеральну перевірку поданої уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2012 рік, за результатами якої складено акт №186/152/01555007 від 09.04.2012, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0002771502/9969 від 03.05.2012, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 61 277,93 грн., з яких 40 851,95 грн. - основний платіж та 24 425,98 грн. - штрафні санкції.

23.01.2013 відповідачем до ДПІ у м. Сумах була подана уточнююча декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1186, якою було самостійно визначено загальну суму податкового зобов'язання у розмірі 81 704,00 грн. по 10 213,00 грн. за січень, лютий, березень, квітень, травень,червень, липень, серпень 2013 року.

За наслідками проведеної податковим органом камеральної перевірки вказаної уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2012 рік, складено акт №3815/152/01555007 від 20.11.2012, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0008041502 від 12.12.2012, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 30 638,97 грн., з яких 20 425,98 грн. - основний платіж та 10 212,99 грн. - штрафні санкції.

Крім того, податковим органом за наслідками проведеної камеральної перевірки було також складено акт №3238/152/01555007 від 19.10.2012, за наслідками розгляду якого 13.11.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення №0007351502/57730, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 30 638,97 грн., з яких: 20 425,98 грн. - основний платіж та 10 212,99 грн. - штрафні санкції .

Також, податковим органом відповідачу визначались грошові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності згідно податкового повідомлення-рішення №0000131502 від 12.03.2013 в розмірі 30 638,97 грн. (20 425,98 грн. - основний платіж та 10 212,99 грн.- штрафні санкції), а також, податкового повідомлення-рішення №0002571502 від 02.08.2013 на суму 30638,97 грн., з яких: 20 425,98 грн. - основний платіж та 10 212,99 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких відповідачу було визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідачем не оскаржувались, набули чинності та підлягали сплаті, проте, такої сплати у встановлені законодавством терміни не відбулось.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність податкового боргу у відповідача є підставою для стягнення суми цього боргу в доход бюджету.

Разом з тим, висновок судів щодо розміру податкового боргу відповідача зроблений без належного з'ясування дійсних обставин справи. Так, висновки судів про наявність у відповідача податкового боргу в сумі 295 859,00 грн. з посиланням на будь-які докази не обґрунтований.

Зокрема, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи відповідача про те, що заявлена позивачем сума заборгованості становить 295859,00 грн., тоді, як у доданому податковим органом розрахунку суми податкового боргу зазначено, що станом на 02.10.2013 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 301724,54 грн.

Крім того, до суми податкового боргу включено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за травень 2013 року, визначеного згідно податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0002571502. Однак, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014, скасовано вказане повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0002571502.

Судами, всупереч нормі ст. 86 КАС України, не було надано належної оцінки доданим до матеріалів справи документам, та достовірно не встановлено факту правомірності формування заявленої до стягнення суми податкового боргу, що входить до предмету доказування по даній справі.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль