Ухвала суду № 52079053, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/34054/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряКалініна О.С.та представників сторін: від позивача не з'явивсявід відповідачаПятковський А.М.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Євроміст-Ексім»на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014у справі № 2а-5109/10/2270за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євроміст-Ексім»доДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроміст-Ексім» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004042301/3/5048 від 09.07.2010.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2010 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2010 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача в частині правильності обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 за період з 01.01.2008 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт №11994/23-4/33709888 від 04.12.2009;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог ч.1-5 ст.203, п.1.2 ст.215 Цивільного кодексу України, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 п.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток за І квартал 2008 на суму 502 501 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004042301/0/9640 від 11.12.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 753 752 грн. (з яких: 502 501 грн. - за основним платежем та 251 251 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004042301/3/5048 від 09.07.2010, яким позивачу визначено податкові зобов'язання на ту саму суму.

Позиція відповідача полягає в тому, що укладені позивачем правочини з ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 є нікчемними, оскільки операції позивача з вказаними контрагентами фактично не здійснювались, не підтверджені первинними документами, а саме: актами приймання продукції за кількістю та якістю, товарно-транспортними накладними, документами щодо збору та закупівлі ядра грецького горіха, його перевезення, зберігання та якості, документами на підтвердження фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем первинними документами підтверджено правомірність формування валових витрат по операціях з ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, з посиланням на матеріали перевірок контрагентів позивача.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо підтвердження поданими позивачем доказами (зокрема, первинними документами) фактичних обставин реальності здійснення господарських операцій, та, як наслідок, правомірності формування спірних даних податкового обліку платника податку за операціями з ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вказаних висновків без належного дослідження поданих позивачем доказів (в тому числі, первинних документів), оскільки мотивувальні частини судових рішень судів попередніх інстанцій містять лише загальні посилання на назву первинного документу (без зазначення його реквізитів, як то дата первинного документа, чи номер за наявності) та/або посилання на аркуші матеріалів справи, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції передчасно поклав в основу мотивувальної частини свого рішення про відмову в задоволені позову висновки матеріалів перевірок контрагентів позивача, оскільки такі висновки помилково судом апеляційної інстанції не були досліджені та перевірені на підставі належних та допустимих доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів як першої, так і апеляційної інстанцій винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарських операцій та законності формування позивачем суми валових витрат, судам слід з'ясувати обсяг та спосіб здійснення спірних операцій, дослідити первинні документи, що наявні у позивача по спірних операціях, та з'ясувати, чи розкривають вони їх зміст та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення таких операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроміст-Ексім» задовольнити частково.

3. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2010 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний