Ухвала суду № 52078943, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/25390/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Млечка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015

у справі № 823/49/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво»

до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області № 0001712200 від 23.12.2014.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промбудмеханізація» та ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» за серпень-вересень 2014 року, складено акт № 136/22-00/33757711 від 03.12.2014, в якому зафіксовані порушення п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, який було включено до декларацій з податку на додану вартість за серпень 2014 року, в сумі 1 166 679,07 грн. та за вересень 2014 року в сумі 751 040,01 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 23.12.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001712200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 876 579 грн., в т.ч.: 1 917 719 грн. основного платежу та 958 860 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на інформації АІС «Податковий блок» та довідці про результати зустрічної звірки ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року, де встановлено, що придбання імпортного дизельного палива, реалізованого на адресу ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» не відбувалось, що, на думку податкового органу, свідчить про маніпулювання податкових накладних з метою отримання податкової вигоди; посиланнях на відсутність доказів оплати позивачем вартості ПММ на користь ТОВ «Промбудмеханізація».

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» (постачальник) було укладено договір щодо поставки нафтопродуктів від 14.08.2014 № 10, за умовами якого покупець зобов'язаний прийняти товар у кількості, асортименті і за ціною, визначеною у погодженій сторонами заявці або додатковій угоді.

На виконання укладеного договору були оформлені заявки, товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні, сертифікати відповідності.

Також між ПП «ТАУ - Поділля» та ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» було укладено договір № 11/07-14 від 11.07.2014 про перевезення вантажу, згідно якого визначено вид вантажу, що підлягає перевезенню - нафтопродукти.

В судовому порядку встановлено, що основним видом діяльності ПП «ТАУ - Поділля» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що свідчить про наявність у такого контрагента можливості та кваліфікації по перевезенню нафтопродуктів.

Позивач також уклав договір з ТОВ «Промбудмеханізація» № 01/08-1 від 01.08.2014 щодо поставки паливно-мастильних матеріалів, за яким вартість, вид, асортимент, кількість товару визначаються на підставі замовлень.

На виконання умов зазначеного договору було складено заявки, забірна відомість на ПММ, ТТН, акт звіряння взаємних розрахунків за 2014 рік, доставка товару здійснювалась самовивозом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів перевірки якості та кількості придбаного товару, отже не довів наявності змін майнового стану по зазначених правочинах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність в матеріалах справи копії журналу реєстрації довіреностей обґрунтовується виключенням бланків доручень на видачу майна (довіреностей на одержання цінностей) з номенклатури бланків цінних паперів і документів суворого обліку Постановою КМ України від 17.04.2008 № 381; ТОВ «Промбудмеханізація» виконувало на користь позивача роботи по виготовленню асфальтобетону; в судовому порядку визнано протиправними дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Маркетінгстар ЛТД», за результатами якої податковим органом складено довідку № 154/22-00/39247427 від 30.09.2014 та визнано протиправними дії податкового органу по внесенню змін до інформаційної бази даних «Податковий блок» на підставі вказаної довідки.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Крім того, слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від результатів проведених зустрічних звірок даних суб'єктів господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись посиланнями на нереальність господарських операцій.

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» і ТОВ «Промбудмеханізація», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді за результатами взаємовідносин із зазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний