Ухвала суду № 52078814, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/59686/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2014

у справі № 804/3179/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 000872500 від 27.12.2013.

Поставною Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014, позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних задекларованих ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, складено акт № 45/25.1-00178353 від 18.12.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 33.1 ст. 33, п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, абз. 11 п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 711 998,08 грн.

Актом перевірки встановлено включення декларантом (ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних контрагентами ТОВ «Аметрін ФК», ПП «Неска-Сервіс», ТОВ «ТК Ясинуватський машинобудівний завод», ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу», ДП «Донецький ЕТЦ Держгірпромнагляду України», ТОВ «Донелектроустаткування», ПАТ «Торгівельна компанія «Гірничі машини», ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут».

27.12.2013 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 000872500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 067 997 грн., в т.ч.: 711 998 грн. основного платежу та 355 999 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами обох інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що належним чином оформленими первинними документами підтверджено господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами. Реальність не ставилась під сумнів самим контролюючим органом.

Також, в судовому порядку встановлено, що ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до податкової декларації за жовтень 2013 року надано додаток 8 - заяви від контрагентів про відмову надати податкові накладні (порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), у зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Норми статті 201 Податкового кодексу України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до абз. 1, 2, 7, 8, 11 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Наведені норми дають підстави для висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими податковим законодавством, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Слід також зазначити, що згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит.

Згідно з п. 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Отже, в разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, а також підтверджуючі здійснення господарських операцій первинні бухгалтерські документи, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту .

Судами встановлено з підтвердженням матеріалами справи, що спірні податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентами позивача, але суми податку на додану вартість, визначені в них, позивач включив до складу податкового кредиту спірного періоду, відобразивши це у додатку № 8 до декларації з податку на додану вартість та надіславши до відповідача копії всіх первинних та розрахункових документів, що підтверджують факт господарських операцій із контрагентами.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, позивачем були виконані вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, тому в податкового органу були відсутні підстави для донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний