Ухвала суду № 52078608, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2015 р. м. Київ К/800/15993/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Мисник Н.В.

відповідача Шевченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетінг і Продаж України» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 рокуу справі№826/17774/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетінг і Продаж України»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпроскасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетінг і Продаж України» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Медком Маркетінг і Продаж України») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило скасувати податкову вимогу відповідача від 12 серпня 2014 року №7059-25 на суму податкового боргу 2581069,64 грн. та зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом зарахування частини суми переплати з податку на прибуток у розмірі 3170504,00 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 3170504,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подав до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 539172 грн., що підлягатиме сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року.

Також позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 495988 грн., що підлягатиме сплаті щомісячно.

Згідно витягів з облікової картки ТОВ «Медком Маркетинг і Продаж Україна» з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за 2013 та 2014 роки, у позивача до 30 квітня 2014 року обліковувалась переплата, а станом на 30 червня 2014 року - недоїмка у розмірі 2581069,64 грн.

На підтвердження факту існування переплати зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у сумі 2785422,36 грн. станом на 23 травня 2014 року позивачем надано акта №3390-20 про звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01 січня 2014 року до 23 травня 2014 року. Однак, вказана сума переплати не відображена у обліковій картці ТОВ «Медком Маркетинг і Продаж Україна» з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Також, інформація відображена в обліковій картці позивача з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, яка міститься в матеріалах справи, зазначена в акті №5046-20 від 13 серпня 2014 року про звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01 січня 2014 року до 13 серпня 2014 року зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, згідно якого станом на 13 серпня 2014 року у ТОВ «Медком Маркетинг і Продаж Україна» за даними контролюючого органу обліковувалось від'ємне сальдо розрахунків з бюджетом на суму 3573045,64 грн., за даними платника від'ємне сальдо розрахунків з бюджетом на суму складало 402541,64 грн., розбіжності становлять 3170504,00 грн.

Виникнення відповідної розбіжності між даними, зазначеними в акті №3390-20 від 23 травня 2014 року та даними облікової картки позивача з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, яка міститься в матеріалах справи, зумовлене здійсненням відповідачем 04 липня 2014 року перепроведення декларацій з урахуванням рекомендацій викладених у листі Міністерства доходів і зборів України від 07 лютого 2014 року №3194/7/99-99-19-03-01-17 «Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік».

Посилаючись на те, що зазначені дії відповідача позивач не оскаржує, підтвердження останнім під час розгляду справи наявності у нього заборгованості зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи сума розбіжності від'ємного сальдо розрахунків з бюджетом з авансових внесків з податку на прибуток підприємств виникла в результаті вчинення відповідачем дій по перепроведенню декларацій з податку на прибуток з урахуванням рекомендацій, викладених у листі Міністерства доходів і зборів України від 07 лютого 2014 року №3194/7/99-99-19-01-17 «Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік».

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що з метою дотримання вимог підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України щодо зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів розрахунок суми такого внеску буде перевірятись в автоматичному режимі з урахуванням наступного:

у декларації з податку на прибуток підприємства, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року №1213, значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Додатка ЗП до рядка 13)).

Однак, під час розгляду справи не було досліджено та залишилось поза увагою судів питання яким чином проведення перевірки суми сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів в автоматичному режимі зумовило зменшення переплати з авансового внеску, яка обліковувалась за позивачем.

Крім того поза увагою судів залишилась операція зі збільшення недоїмки за рахунок перерахування коштів з одного рахунку на інший у сумі 1700000 грн., правомірність проведення якої можливе тільки за наявності переплати, яка за даними облікової картки позивача на час перерахування зазначеної суми була відсутня.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з метою встановлення наявності у позивача переплати з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у відповідному розмірі, обов'язковому дослідженню підлягають платіжні доручення про перерахування сум авансових внесків за період з 2012 року по серпень 2014 року, з метою встановлення суми авансових внесків, сплачених позивачем та її вирахування із суми авансових внесків, задекларованих платником.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до податкової вимоги №7059-25 від 12 серпня 2014 року, копія якої міститься у матеріалах справи, позивача попереджено, що «з 01 травня 2014 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності … розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України».

При цьому, як зазначено вище, станом на 01 травня 2014 року за позивачем не обліковувалось податкового боргу, наявність якого є обов'язковою умовою для розповсюдження на майно платника податків права податкової застави.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи без дослідження доказів, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетінг і Продаж України» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі №826/17774/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна