Ухвала суду № 52078421, 23.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Київ К/800/26641/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" (далі - ТОВ "Торговий Дім Профіль України") звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному

оформленні товарів № 110100000/2013/00562 від 11 жовтня 2013 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200463/1 від 11 жовтня 2013 року;

- стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі

172,05 гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ "Торговий Дім Профіль України" було подано до митного оформлення вантажну митну декларацію № 110100000/2013/231999 від 10 жовтня 2013 року разом із товаросупровідними документами на товар, який заявлений в режимі "ІМ-40".

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200463/1 від 11 жовтня 2013 року, згідно з яким до зазначеного у митній декларації № 110100000/2013/231999 товару, а саме оцинкованої сталі, органом доходів і зборів застосовано резервний метод замість визначеного позивачем основного методу.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення, Дніпропетровська митниця Міндоходів вважає те, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку із наданням декларантом або уповноваженою ним особою документів, які містять розбіжності, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товарів.

Вважаючи, що такі дії та рішення відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства стосовно порядку митного оформлення товарів та застосування методів визначення митної вартості товарів, позивач звернувсь до суду з вимогою про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200463/1.

19 березня 2015 року, розглянувши під час судового засідання клопотання представника відповідача, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом замінено неналежного відповідача Дніпропетровську митницю Міндоходів на належного - Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби (далі - Дніпропетровська митниця ДФС).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформлені № 110100000/2013/00562 від 11 жовтня 2013 року.

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200463/1 від 11 жовтня 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Торговий Дім Профіль України" судові витрати у сумі 172,05 гривень.

У своїй касаційній скарзі Дніпропетровська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між компанією "SHANDONG KEER IMP&EXP TRADE Co., LTD" (Китай) та ТОВ "Торговий Дім Профіль України" укладено контракт купівлі-продажу № SK2013/03/29 від 29 березня 2013 року щодо поставки оцинкованої сталі, відповідно до якого позивач придбаває товар за кількістю, асортиментом, вартістю та умовах, вказаних в доповненнях, які є невід'ємними частинами даного контракту.

Відповідно до пункту 4.5 зовнішньоекономічного договору, в ціну товару включено вартість упакування і маркування.

Додатком № 7 до контракту № SK2013/03/29 від 29 березня 2013 року передбачено умови оплати за поставлений товар, яка здійснюється шляхом 100 % передоплати, що слугуватиме 15-ти денному строку відвантаження товару.

З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: "прокат плоский з нелегованої сталі з покриттям цинку (плакованого) шляхом занурення в розплавлений цинк, марка сталі SGCC, ступінь покриття Zn60 г/м2, завширшки 1000 мм" позивачем надано органу доходів і зборів вантажну митну декларацію № 110100000/2013/231999, в якій зазначено митну вартість за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження вартості позивачем одночасно подано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 110/2012/0001937 від 03 грудня 2012 року; залізничну накладну для внутрішнього сполучення № 40308579 від 03 жовтня 2013 року; коносамент №від 14 серпня 2013 року; некласифіковані комерційні документи від 26 липня 2013 року та від 07 жовтня 2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 341 від 26 липня 2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 412 від 07 жовтня 2013 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товарів від 07 жовтня 2013 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товарів від 26 липня 2013 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг внаслідок виконання договору №від 20 вересня 2013 року; калькуляцію транспортних витрат від 20 вересня 2013 року; виписку з бухгалтерської документації від 09 жовтня 2013 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 25 липня 2013 року; розрахунок ціни (калькуляція) від 25 липня 2013 року; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість від 25 липня 2013 року; рахунок-фактуру (інвойс) №від 25 липня 2013 року; пакувальний лист б/н від 25 липня 2013 року; рахунок-проформу №від 25 липня 2013 року; контракт купівлі-продажу № SK2013/03/29 від 29 березня 2013 року; доповнення № 7 від 25 липня 2013 року до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про перевезення № 966 від 13 травня 2013 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів чи майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) № 84 від 10 липня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 14 серпня 2013 року; резервну позицію № 915 від 26 липня 2013 року; сертифікат про походження товару загальної форми № ССРІТ130567478 від 08 жовтня 2013 року; сертифікат якості від 25 липня 2013 року; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 110100000/0692 від 07 жовтня 2013 року; копію митної декларації країни відправлення від 23 серпня 2013 року.

Так, заявлена митна вартість товару по вантажній митній декларації № 110100000/2013/231999 від 10 жовтня 2013 року у відповідності до рахунку-фактури (інвойсу) №від 25 липня 2013 року склала 37373,05 долларів США, що в національній валюті еквівалентно 298722,79 гривень.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, 11 жовтня 2013 року органом доходів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200463/1, яким, враховуючи витрати на транспортування, скориговано митну вартість "оцинкованої сталі методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм та товщиною 0,40 мм", з 40523,05 доларів США до 45474,90 доларів США, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товару.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00562.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано вичерпний перелік документів, які містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення митної вартості товарів.

Зазначена позиція була підтримана і Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною 8 статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З матеріалів справи вбачається, що вартість задекларованого товару у загальній сумі 37373,05 доларів США підтверджується інвойсом №від 25 липня 2013 року, пакувальним листом б/н від 25 липня 2013 року, рахунком-проформою №від 25 липня 2013 року та декларацією країни відправлення.

Зі змісту оскаржуваного рішення контролюючого органу вбачається, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки документи, які подані до митного оформлення містять розбіжності, зокрема:

- дата оплати не відповідає даті фактичного відвантаження у коносаменті (14.08.2013), що суперечить умовам доповнення № 7 від 25 липня 2013 року, інвойсу №від 25 липня 2013 року та прайс-листу від 25 липня 2013 року;

- виписки по рахунку, надані декларантом в якості виписок з бухгалтерської документації, не є бухгалтерськими документами та не відносяться до системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємстві;

- наданий прайс-лист має уособлений вигляд та не відповідає поняттю дійсної вартості відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2013 року між компанією "SHANDONG KEER IMP&EXP TRADE Co., LTD" (Китай) та ТОВ "Торговий Дім Профіль України" укладено контракт купівлі-продажу № SK2013/03/29 щодо поставки оцинкованої сталі, відповідно до якого останній придбаває товар за кількістю, асортиментом, вартістю та умовах, вказаних в доповненнях, які є невід'ємними частинами даного контракту.

Так, доповненням № 7 до вищевказаного зовнішньоекономічного договору передбачено:

- умови поставки: FOB згідно з Incoterms 2010;

- умови оплати: 100 % передплати;

- строк відвантаження: протягом 15 днів після оплати.

Згідно із умовами поставки товару FOB, що насамперед передбачає покладення обов'язку транспортних витрат на ТОВ "Торговий Дім Профіль України", позивачем у відповідності до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг внаслідок виконання договору № UAIM0242470 від 20 вересня 2013 року та калькуляції транспортних витрат від 20 вересня 2013 року, за поставку товару сплачено 25177,94 гривень.

Банківськими виписками та платіжними документами, які надано контролюючому органу під час митного оформлення товару підтверджується, що оплату за товар позивачем здійснено 26 липня 2013 року та 07 жовтня 2013 року у загальній сумі 37373,05 доларів США, що відповідає умовам укладеного доповнення до зовнішньоекономічного договору, а також інвойсу та прайс-листу.

Відповідно до коносаменту №відвантаження товару відбулося 14 серпня 2013 року, що відповідає датам, зазначених у комерційному інвойсі, рахунку-фактурі та пакувальному листі.

Аналізуючи вищезазначені положення та обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, оскільки декларантом були надані всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Доводи органу доходів і зборів стосовно того, що виписки по рахунку не є бухгалтерськими документами та не відносяться до системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємстві спростовуються, оскільки вимогами статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в якості підтвердження митної вартості товару можуть бути надані декларантом не лише документи бухгалтерського обліку, а й будь-які інші документи, що містять інформацію про товар чи відомості щодо умов перевезення та суми понесених транспортних витрат та інше.

Разом з цим, слід зазначити, що прайс-лист не є обов'язковим документом для митного оформлення, надається виробником у довільній формі і його форма не може впливати на визначення митної вартості товару.

Крім того, прайс-лист не є товаросупровідним документом або документом, що засвідчує якість товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що первинні документи, які були надані для митного оформлення товару підтверджують та відповідають заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко