Ухвала суду № 52078419, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/800/55304/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року

у справі № 1570/230/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»

до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

за участі Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс» (надалі - позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі- відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 0001811502.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Чорномор'є Плюс " задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року і постановити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2011 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №1943/23/32478489 від 01 листопада 2011 року (надалі - акт перевірки від 01 листопада 2011 року).

На підставі вищезгаданого акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року: № 0005302300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2490680,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1992549,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 498137,00 грн.; № 0005312300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 325856,00 грн., в тому числі за основним платежем - 260685,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65171,00 грн.; № 0005322300, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 369688,00 грн.

В подальшому відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за жовтень 2011 року. За результатом перевірки складено акт № 2078/1502/32478489 від 22 листопада 2011 року (надалі - акт від 22 листопада 2011 року).

Перевіркою встановлено порушення позивачем Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25 січня 2011 року, а саме: арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що не вплинула на розрахунки з бюджетом. З урахуванням висновків попередньої перевірки, результати якої оформлено актом від 01 листопада 2011 року, позивачу зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2936069,00 грн.

На підставі акта від 22 листопада 2011 року відповідачем винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 0001811502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2936069,00 грн. та застосовано 1468034,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року № 0005302300, № 0005312300, № 0005322300, винесені на підставі акта перевірки від 01 листопада 2011 року, оскаржені позивачем в судовому порядку, що підтверджується копією відповідного адміністративного позову, поданого позивачем до Одеського окружного адміністративного суду 28.11.2011 року.

Враховуючи те, що вказані податкові повідомлення-рішення є неузгодженими у розумінні Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності неврахування позивачем висновків акта перевірки від 01 листопада 2011 року у податковій звітності за жовтень 2011 року.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство не зобов'язує платника податку враховувати у своїй звітності висновки актів перевірки. При цьому, підлягають врахуванню саме суми узгоджених податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, а також те, що податковим органом не доведено правомірності винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій законно та обґрунтовано задоволено вимоги позивача. При цьому, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі № 1570/230/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна