Ухвала суду № 52078337, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/39459/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г. Чумаченко Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі № 808/1144/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення переплати ввізного мита, -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" звернулось в суд з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2013/000566/1 від 13.08.2013 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00609 від 13.08.2013 року за ВМД № 112030000/2013/018048; стягнути з Державного бюджету України 13025,69 грн. переплати ввізного мита.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митним органом протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000566/1 від 13.08.2013 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2013/00609 від 13.08.2013 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині відмови у позові та задовольнити позов в повному обсязі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 09.02.2012 року між ПАТ "Дніпроспецсталь" (покупець) і "INTERKOMODITІES SA" (продавець) укладено контракт №13120156 (специфікація № 195 від 29.07.2013 року), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю феровольфрам на умовах DAP у відповідності до Інкотермс 2010.

Для проведення митного оформлення поставленого за зазначеним контрактом товару до митного органу 13.08.2013 року подана вантажна митна декларація № 112030000/2013/018048, відповідно до якої платежі з ввізного мита повинні становити 94717,95 грн., що відображено в гр. 47 декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані зовнішньоекономічний договір №13120156 від 09.02.2012 року, додаткова угода від 09.02.2012 року, додаткова угода від 03.08.2012 року, додаткова угода від 14.12.2012 року, доповнення від 20.11.2012 року, специфікація № 195 від 29.07.2013 року, рахунок-фактура (інвойс) № ТU-13-018 від 29.07.2013 року, висновок Держзовнішінформ, інформацію з сайту Metal Pages від 12.08.2013 року.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару форми ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару феровольфрам, вміст чистого вольфраму - 78,30%, заявленого до митного оформлення за ВМД від 13.08.2013 року № 112030000/2013/018048, митним органом перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, та у зв'язку із наявними у них розбіжностями, відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, про що письмово зазначено у декларації митної вартості.

Зокрема, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару (відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості) та документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності: 1) до митного оформлення товару подано доповнення № 1 специфікацію № 195 від 29.07.2013 року, що узгоджує ціну товару по контракту від 09.02.2012 року № 13120156. Дана специфікація не містить номеру референції та не містить номеру партії товару; 2) підпис, яким завірено інвойс № ТU-13-018 від 29.07.2013 року відрізняється від підпису уповноваженої особи продавця, що зазначено в контракті. При цьому нема можливості ідентифікувати особу, якою підписано інвойс № ТU-13-018 від 29.07.2013 року. Враховуючи вищевикладене, неможливо однозначно ідентифікувати інвойс; 3) невиконання пункту 4 контракту від 09.02.2012 року № 13120156: в сертифікаті якості не зазначений номер партії товару; 4) в доповненні № 1 специфікації № 195 від 29.07.2013 року пункт 6 не вказаний вантажовідправник товару.

Запис про ознайомлення представником декларанта ПАТ "Дніпроспецсталь" Сичовою О.В. зроблено 13.08.2013 року.

13 серпня 2013 року декларантом ПАТ "Дніпроспецсталь" була надана відповідь на запит митного органу стосовно витребування додаткових документів, відповідно до якої декларант стосовно додатково витребуваних митницею документів повідомив, що поняття "лот", "партія", "референція" у даному випадку є синонімічними і означають одне і те ж. Номер лоту (партії) у інвойсі вказано. Специфікація не містить номеру лоту (партії) чи референції, оскільки на момент її підписання постачальник не володіє такою інформацією, що не суперечить загальноприйнятим принципам ведення торгівлі. На момент декларування документ із зразками підписів уповноважених осіб надавався. В специфікації вказується, що вантажовідправник товару - продавець, тобто, "INTERKOMODITІES SA", чи агент за дорученням продавця. Також позивачем додаткового надано митному органу: рахунок та договір з третіми особами; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні характеристики - у вигляді сертифікату якості; в якості висновків про вартісні характеристики надано витяг з сайту Metаl Pages та висновок ДЗІ. Щодо інших витребуваних документів декларант пояснив, що рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту не надавалися, оскільки посередники не залучалися; на момент декларування виписка з бухгалтерської документації відсутня, оскільки немає правових стосунків з виробником товару, будь-яка інша бухгалтерська документація є обліковою та використовується виключно для здійснення обліку ТМЦ та не відноситься до документів, на підставі яких провадаться розрахунки та обчислюється митна вартість; каталоги, прейскуранти та специфікації виробника товару не надавалися, оскільки у позивача нема прямих відносин з виробником.

13 серпня 2013 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000566/1, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом - 44,9325 USD за 1 кг.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, оскільки надані документи містять розбіжності, декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних про вартість операцій з ідентичним товарами. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з подібними товарами. Метод визначення митної вартої на основі віднімання вартості не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на територію України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно із наявною у митного органу інформацією щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 44,9325 $ за кілограм для товару № 1 (МД № 112030000/2013/01357 від 30.05.2013 року, № 112030000/2013/01769 від 02.08.2013 року).

Як зазначено у рішенні, з декларантом проведено процедуру консультацій, під час яких митним органом і декларантом здійснено обмін наявною у кожного інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за методом № 6 згідно з вимогами статті 64 Митного кодексу України.

13 серпня 2013 року митним органом видано картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00609 за поданою ВМД №112030000/2013/018048.

У вказаній картці відмови як причину у відмові вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, що вимагає внесення змін до ВМД.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості.

13 серпня 2013 року позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2013/018072, яку прийнято до митного оформлення. Платежі за названою декларацією з ввізного мита становлять 107743,64 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем відповідно до приписів Митного кодексу України надавались усі відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - письмові поясненням причин їх ненадання. Також судами попередніх інстанцій зазначено, що заявлена позивачем при митному оформленні товару митна вартість відповідає кон'юнктурі ринку та сировинних матеріалів, що використовуються у виробництві легованої сталі. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України 13025,69 грн. переплати ввізного мита, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачені платежі з такої вартості, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів. Колегія суддів зазначає, що необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів у пункті 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" не містить обґрунтування щодо відсутності обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надавались всі необхідні документи, що підтверджують митну вартість, та відповідні пояснення щодо неможливості подання додаткових документів.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що митна вартість товару, що імпортується, визначена митним органом із застосуванням резервного методу згідно із наявною у митного органу інформацією щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 44,9325 $ за кілограм для товару № 1 (МД № 112030000/2013/013157 від 30.05.2013 року, № 112030000/2013/017469 від 02.08.2013 року).

При визначені митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару та застосовано метод № 6.

Разом з цим, митна вартість товару за МД № 112030000/2013/013157 від 30.05.2013 року, № 112030000/2013/017469 від 02.08.2013 року, на які послався митний орган при прийнятті оскаржуваного рішення, також була визначена відповідачем Запорізькою митницею Міндоходів за шостим методом, що підтверджується наданими копіями рішень про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000461/1 від 30.05.2013 року та № 112030000/2013/000551/2 від 02.08.2013 року.

До того ж, заявлена позивачем при митному оформленні товару митна вартість відповідає кон'юнктурі ринку та сировинних матеріалів, що використовуються у виробництві легованої сталі (лист Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 12.08.2013 року № 9/385).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000566/1 від 13.08.2013 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2013/00609 від 13.08.2013 року.

Відносно вимог про стягнення з Державного бюджету України 13025,69 грн. переплати ввізного мита колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

У зв'язку з чим, у разі визнання протиправними та скасування рішень митного органу про визначення митної вартості товару, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачені платежі з такої вартості, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Крім того, відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання висновку про повернення, то на момент виникнення спірних відносин він регулювався Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, згідно з пунктом 7 якого відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

На даний час, вказані відносини регламентуються Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року № 882/1188.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: