Ухвала суду № 52078096, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2015 р. м. Київ К/800/11684/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Кохан О.С.

представників сторін:

позивача Вєдєрнікова О.С.

відповідача не з'явився

прокурора Генеральної прокуратури України Атаманюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 рокуу справі№812/7186/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходівпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01 серпня 2013 року № 0000121702.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просив відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 листопада 2012 року по 30 квітня 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Лідергаз» та ДК «Укртрансгаз» по операціях з придбання та постачання природного газу, придбаного у компанії «Ostchem Holding Limited», за результатами якої складено акт від 16 липня 2013 року №10/17-2021-33270581.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, абзацу 3 пункту 188.1 статті 188, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» занижено суму податку на додану вартість у розмірі 35900887 грн.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень відповідачем 01 серпня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000121702 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 35900887,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 17950443,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що ціна на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання є регульованою, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що базою оподаткування в даному випадку є договірна ціна, яка визначена в договорі між позивачем та ТОВ «Лідергаз», а не митна вартість товару, як наполягає відповідач.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постачання природного газу може бути визнано таким, що здійснюється за регульованими цінами лише у випадку такого постачання постачальником за ліцензією на постачання природного газу за регульованим тарифом. Оскільки вказані умови при укладенні договору між позивачем та ТОВ «Лідергаз» додержані не були, то висновок суду першої інстанції про постачання природного газу за регульованими цінами, а відповідно і застосування при визначенні бази оподаткування ПДВ за вказаним договором положень положення абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України є помилковим.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із статтею 13 Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI, державне регулювання цін здійснюється шляхом:

1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1395 від 31 жовтня 2012 року, №1559 від 30 листопада 2012 року, №1849 від 28 грудня 2012 року, №74 від 31 січня 2013, №207 від 28 лютого 2013 року, №368 від 01 квітня 2013 року «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання», встановлений граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 3509 грн. за 1000 м3.

Таким чином, ціна на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання врегульована Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до пункту 20 статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08 липня 2010 року №2467-VI, ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу природного газу, надання послуг з його транспортування, зберігання, розподілу та постачання.

Пунктом 24 цієї статті закріплено, що суб'єкт ринку природного газу - власник природного газу, газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство (оператор), замовник, постачальник, споживач та інші фізичні або юридичні особи, відносини між якими встановлюються на підставі договорів.

Згідно з пунктом 3 цієї ж статті власник природного газу - особа незалежно від форми власності і сфери управління, якій належить природний газ на праві власності, у тому числі на праві, що виникає на підставі договорів про спільну діяльність.

Виходячи з наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що дія постанови НКРЕ поширюється як на промислових споживачів так і на інших суб'єктів господарювання.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі №812/7186/13-а скасувати.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі №812/7186/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна