Ухвала суду № 52078058, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/800/18566/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Кохан О.С.

представників сторін:

позивача Онищенко Л.В., Переяславська М.В.,

Постоєнко М.М.,

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 рокуу справі№804/1396/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Марганецький ГЗК») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000038814 від 11 січня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено позов.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 10 вересня 2012 року по 18 грудня 2012 року СДПІ була проведена планова перевірка ПАТ «Марганецький ГЗК» за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки 25 грудня 2012 року складено акт №594/17-0/00190911, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 57452415,57 грн. З акту перевірки вбачається, що з наведеної суми порушення сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 56100046,07 грн. встановлена внаслідок невідповідності, на думку податкового органу, цін реалізації придбаних позивачем феросплавів на експорт рівню звичайних цін.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень, 11 січня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000038814, яким позивачу зменшено суму зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 56100046,07 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення відповідачем факту порушення позивачем як платником податку на прибуток норм законодавства, у зв'язку з чим підстав для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення у відповідача не було.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У період, за який податковим органом проведено перевірку та виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, спірні правовідносини регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України №334/94-ВР) та Податковим кодексом України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР закріплено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Аналогічні положення закріплені й у підпунктах 153.2.1-153.2.3 пункту 153.2 статті 153 ПК України.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є - предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Марганецький ГЗК», суд апеляційної інстанції, здійснив оцінку наданих податковим органом документів, на обґрунтування заниження позивачем цін за експортними контрактами з поставки феросплавів, зауважив про їх неналежність, оскільки вони не враховували суттєві умови контрактів позивача, що пливали на ціноутворення, а надані відповідачем дані про вартість феросплавів, реалізованих на експорт ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», не можуть бути підтвердженням рівня звичайних цін, оскільки не підтверджують рівень цін на ринку при експорті аналогічних товарів.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі №804/1396/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна