Ухвала суду № 52078042, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/800/51479/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуМалинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіна постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 рокута постановуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 рокуу справі№806/5369/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Рейл»доМалинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Рейл» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Рейл») звернулось до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі по тексту - відповідач, Малинська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10 липня 2013 року №0000372200 та №0000382200.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Малинською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Рейл» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування доходів та витрат та повноти сплати податку на прибуток за період з 1 січня 2013 року до 31 березня 2013 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 62/22-10/30793280 від 14 червня 2013 року.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 8926,00 грн. за І квартал 2013 року.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 10 липня 2013 року винесено податкові повідомлення - рішення:

№0000372200, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 289347,00 грн.;

№0000382200 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 11157,00 грн., з яких 8926,00 грн. - основний платіж та 2231,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу інших витрат суми нарахованої та виплаченої заробітної плати та суми нарахованого єдиного соціального внеску на таку заробітну плату, виплачені та перераховані у період простою виробництва.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у матеріалах справи документами відповідно до наказу «Про режим роботи та простої» від 26 грудня 2013 року №216 на ПАТ «Рейл» з січня 2013 року розпочатий простій, у зв'язку з призупиненням робіт з причин відсутності замовлень та матеріально-технічного забезпечення. Відповідно до наданих позивачем письмових пояснень із розшифровкою рядків додатку «Інші витрати та інші операційні витрати» підприємство відобразило в даному рядку декларації витрати понесені у зв'язку із виплатою працівникам оплати праці та сум нарахованого єдиного соціального внеску на дану оплату праці.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла у період виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 138.8.2 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Таким чином заробітна плата відноситься до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у разі якщо вона виплачена робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

У спірних правовідносинах позивачем процес виробництва було призупинено, що підтверджується належним чином оформленими документами.

Однак, відповідно до приписів законодавства про працю у відповідний період позивач зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату заробітної плати працівникам.

У зв'язку з чим, суди дійшли вірного висновку про правомірність віднесення позивачем відповідних витрат до складу інших господарської діяльності відповідно до підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138 ПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ані під час розгляду справи судами, ані в касаційній скарзі податковим органом не наведено нормативного обґрунтування визначення платнику податків грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток з огляду на надання платником податків документів на підтвердження розміру понесених ним витрат зі сплати заробітної плати працівникам та нарахованого на неї єдиного соціального внеску.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі №806/5369/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна