Ухвала суду № 52078035, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/800/66176/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 рокуу справі№826/10703/13-аза позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Гавілон України»пронарахування та сплату податкового зобов'язання, корегування від'ємного значення об'єкта оподаткування,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Гавілон Україна» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Гавілон Україна») нарахувати та сплатити суму грошового зобов'язання з податку на прибуток - 497870,00 грн. і 124468,00 грн. штрафних (фінансових) та здійснити коригування показників податкової звітності шляхом зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартали 2012 року в сумі 6898080,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року і постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу від 08 лютого 2013 року №268 ДПІ у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гавілон Україна», ідентифікаційний код 37726624, з питань повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 15 червень 2011 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 лютого 2012 (помилково вказано 2012 рік замість 2013 рік) №521/22-5-04/37726624.

У зв'язку з виявленням під час перевірки допущення відповідачем порушень податкового законодавства, а саме підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, ДПІ у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби 12 березня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001362250, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 622338,00 грн., в тому числі, 497870,00 грн. за основним платежем та 124468,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0001372250, яким відповідачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток на 6898080,00 грн. за 3 квартали 2012 року.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень відповідачем у адміністративному порядку рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30 травня 2013 року №49 та Міністерства доходів і зборів України від 26 липня 2013 року №7662/6/99-99-10.01-15 у задоволенні скарг було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведення позивачем факту порушення відповідачем як платником податку на прибуток норм законодавства, у зв'язку з чим підстави для донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток та здійснення коригування показників податкової звітності шляхом зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартали 2012 року, відсутні.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В акті перевірки зазначено, що в результаті аналізу господарських операцій з поставки кукурудзи на підставі укладених між позивачем та його контрагентом - пов'язаною особою зовнішньоекономічних контрактів та співставлення ціни, за якою ТОВ «Гавілон Україна» здійснювало експорт пов'язаній особі, з рівнем світових цін на підставі отриманої від ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» інформації, встановлено відхилення договірної ціни від звичайної більш ніж на 20 відсотків.

Факт укладення експортних контрактів із пов'язаною собою відповідач не заперечував.

У період, за який податковим органом проведено перевірку та виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, спірні правовідносини підпадали під регулювання Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР за наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України №334/94-ВР) та Податкового кодексу України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів спів ставними. Важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди здійснили оцінку наданих податковим органом документів, на обґрунтування заниження позивачем цін за експортними контрактами з поставки кукурудзи, та дійшли висновку про їх неналежність, оскільки такі не враховують суттєві умови контрактів позивача, що пливають на ціноутворення. Так, надані відповідачем дані про рівень цін на кукурудзу фуражну на умовах поставки СРТ на момент укладення контрактів, підтверджують їх знаходяться в межах ринкового рівня цін на такий товар.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що відповідні дані були в наявності у відповідача на момент проведення позивачем перевірки, однак останній, в порушення наведених вище положень підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України № 334/94-ВР, жодного запиту до платника податків не направляв, а отже відповідної інформації не досліджував.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №826/10703/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна