Ухвала суду № 52078032, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/57054/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2014

у справі № 802/3680/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Поділля»

до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Поділля» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 30.08.2013 № 0000532200 та № 0000542200.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000532200 від 30.08.2013; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000542200 від 30.08.2013 в частині визначення суми 1 255 774 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Видавництво «Поділля» з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно контракту № ВІEL 10123/04-11 від 06.05.2011, укладеному з фірмою нерезидентом «ВІELОMATIK LEUZE GmbH & Co.KG» (Німеччина), складено акт № 7-22-31189562 від 16.08.2013, в якому зафіксовано порушення: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення законодавчих термінів надходження товару від нерезидента по контракту № ВІEL 10123/04-11 від 06.05.2011, укладеному з фірмою нерезидентом «ВІELОMATIK LEUZE GmbH & Co.KG» (Німеччина); ст. 1 Указу Президента України № 319/94 від 18.06.1994 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що знаходяться за її межами», п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993, п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей станом на 01.01.2012, в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей станом на 01.01.2012.

На підставі результатів вказаної перевірки, 30.08.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000532200 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 170 грн.

- № 0000542200 про нарахування пені у розмірі 1 378 547,97 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 06.05.2011 між ТОВ «Видавництво «Поділля» (покупець) та фірмою «ВІELОMATIK LEUZE GmbH & Co.KG», Німеччина (продавець) укладено письмовий контракт № ВІEL 10123/04-11, за умовами якого продавець продає, а покупець купує автоматичну лінію для виробництва зошитів ВІELОMATIK Р 15-90В на загальну суму 1 044 840 євро.

За умовами контракту автоматична лінія для виробництва зошитів поставляється в листопаді 2011 року після отримання продавцем передплати в розмірі 30% від загальної вартості контракту.

На виконання умов зазначеного контракту 13.05.2011 позивачем здійснено передплату в розмірі 30% від загальної вартості контракту.

22.11.2011 контрагентом поставлено на митну територію України товар, обумовлений контрактом, що підтверджено відтиском штампу Ягодинської митниці «Під митним контролем».

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що моментом імпорту слід вважати дату завершення оформлення вантажно-митних декларацій, яка здійснена 23.02.2012, про що свідчить відтиск штампу митниці на вантажно-митних деклараціях; позивачем не було подано податкову звітність, обов'язковість подання якої передбачена Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Моментом здійснення експорту (імпорту) в силу вимог статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно зі ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території спеціальних митних зон та штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митний кордон України.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України (ст. 43 МК України).

Відповідно до ст. 92 вказаного Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Враховуючи викладене, судами вірно визначено, що датою перетину митного кордону за контрактом № ВІEL 10123/04-11 від 06.05.2011 є 22.11.2011, а граничний термін надходження товару після передплати (13.05.2011) припадав на 09.11.2011, тому податковим органом безпідставно нарахована пеня в сумі 1 255 774 грн. за період з 10.11.2011 по 22.11.2014 податковим повідомленням-рішенням № 0000542200 від 30.08.2013.

Також, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності в діях позивача порушень п. 1 ст. 9 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», в результаті чого є помилковим застосування до нього штрафних санкцій в сумі 170 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000532200 від 30.08.2013.

Відповідно до вказаних обставин, меж перегляду, за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний