Ухвала суду № 52078014, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/800/66557/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 рокуу справі№804/196/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткредит»доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесткредит» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інвесткредит-2007») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 вересня 2012 року №006031501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14 серпня 2012 року ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток підприємства. Результати перевірки оформлено актом № 2235/1501/36494420.

З результатами проведеної перевірки встановлено, що в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2012 року від 02 серпня 2012 року № 9045563377 позивачем занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 6502786,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 11 вересня 2012 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0006031501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ на 8128482,50 грн., в тому числі за основним платежем - 6502786,00 грн., за штрафними санкціями - 1625696,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що витрати на придбання цінних паперів, які були придбані в попередніх податкових періодах та не реалізовані станом на 01 січня 2012 року, враховуються в рядку «відємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» Додатку ЦП до Податкової декларації з податку на прибуток в наступних податкових періодах у повному обсязі, а пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у матеріалах справи документами у період з 20 січня 2011 року по 29 грудня 2011 року ТОВ «Інвесткредит» було укладено ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів.

02 серпня 2012 року позивач подав до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкову декларацію за № 9045563377 з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2012 року, до якої надано додаток ЦП з наступними даними:

р. 1.1 «Доходи звітного (податкового) періоду» - в сумі 508316000,00 грн.,

р. 1.2 «Витрати звітного (податкового) періоду» - в сумі 380064650,00 грн.;

р. 1.3 «Від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» - в сумі 389142820,00 грн.

Розділом 1 додатку ЦП до додатку ІД податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ - IV квартали 2011 року від 02 лютого 2012 року № 9014874539 визначено, що збиток від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами, складає 389142820,00 грн., який відображено в рядку 1.3 додатку ЦП до додатку ІД до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2012 року.

Згідно наданої податкової звітності з податку на прибуток підприємства ТОВ «Інвесткредит» за 2011 рік (а саме: податкових декларацій з податку на прибуток підприємства з додатками за І квартал 2011 року та ІІ - IV квартали 2011 року) задекларовано загальну суму доходу у розмірі 1021323277,00 грн., у томі числі у додатках до декларацій відображено загальну суму доходів від операцій з цінними паперами у розмірі 982279886,00 грн.

Посилаючись на положення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідач дійшов висновку про безпідставність зазначення позивачем у рядку 1.3 додаток ЦП до декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року всієї суми збитків від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами за результатами роботи у 2011 році.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки податкового органу помилковими.

Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанції, порядок оподаткування операцій з цінними паперами на момент виникнення спірних правовідносин був врегульований приписами пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 153.8.1 названого пункту облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями с цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Відповідно пункту 150.1 статті 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, другим абзацом пункту 150.1 статті 150 ПК України застережено, що від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

За результатами аналізу наведених положень Податкового кодексу України суди дійшли правильного висновку, що від'ємний фінансовий результат від операцій з цінними паперами переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінним паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів з наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення без застосування обмежень, закріплених у пункті 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі №804/196/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна