Ухвала суду № 52077990, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/60699/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014

та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2014

у справі № 819/532/14-а

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області № 0007512210 від 15.11.2013.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 676/22-10/03353503 від 28.08.2013, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1 010 983,10 грн., в т.ч.: за січень 2012 року в сумі 78 898,33 грн., за лютий 2012 року в сумі 175 433,32 грн., за березень 2012 року в сумі 111 705,81 грн., за квітень 2012 року в сумі 464 893,64 грн., за травень 2012 року в сумі 41 381,48 грн., за червень 2012 року в сумі 1 145,70 грн., за липень 2012 року в сумі 389,50 грн., за вересень 2012 року в сумі 19 772,65 грн., за жовтень 2012 року в сумі 44 686,07 грн., за листопад 2012 року в сумі 39 447,33 грн., за грудень 2012 року в сумі 33 229,36 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 15.11.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007512210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 516 476 грн., у т.ч.: 1 010 984 грн. основного платежу та 505 492 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В акті перевірки зазначено, що отримані податкові накладні від ТОВ «Констракшен машинері», ТОВ «АБІ Україна», ПАТ «Тернопільміськгаз», ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», ТОВ «Газторг Україна», ТОВ «Ульпласт-Львів», ТОВ «ТД Професіонал» та ТОВ «Ю-Нік» оформлені з порушенням вимог абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині накладення електронного підпису при їх реєстрації в реєстрі податкових накладних, а саме: електронний цифровий підпис, що накладено на податкових накладних при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належить одній особі, а підпис, яким скріплено податкові накладні при видачі їх покупцю, належить іншій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим законодавством не передбачено норм, які б забороняли продавцю формувати податкову звітність за допомогою електронного підпису та звичайного підпису, за наявності таких повноважень у посадової особи; податкові накладні згідно матеріалів справи були заповнені правильно, в них були зазначені усі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, вони пройшли реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у позивача не було підстав для їх перевірки та подання скарг на постачальників товару.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з абз. 9 п. 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до абз. 5 п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Таким чином, зазначеною нормою Порядку визначено право делегування іншій посадовій особі електронного цифрового підпису.

Крім того, згідно п. п. 7, 8, 9 зазначеного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація. Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі. Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Оскільки в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що податкові накладні, видані вищевказаними контрагентами позивача відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а податковий орган перевіряв електронний цифровий підпис на податкових накладних та прийняв їх, що підтверджено квитанцією податкового органу; наявні повноваження в осіб на підписання у паперовому вигляді податкових накладних, виданих контрагентами позивача, тому збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Враховуючи наведені обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний