Ухвала суду № 52077968, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/40824/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Моторний О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративному суду від 22.07.2013 р.

у справі №2а/1270/9378/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит»

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 р. №0000302200,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносбит» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 р. №0000302200.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративному суду від 22.07.2013 р., позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 р. № 0000302200. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ПП «Хімтрейд-Д» за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 13.08.2012 р. №51/22-31704813, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого останнім занижено податок на додану вартість на 445 030,00 грн., у тому числі: за липень 2009 р. на 280 367,00 грн., серпень 2009 р. на 150 536,00 грн., вересень 2009 р. на 14 127,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 р. №0000302200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 445 030,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 111 257,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу податкового кредиту спірного періоду вартість товару, отриманого від ПП «Хімтрейд-Д» за нікчемним правочином.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту спірну суму податку на додану вартість, яка підтверджена відповідними податковими накладними, виписаними ПП «Хімтрейд-Д», у результаті поставки останнім товару.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем (покупець) та ПП «Хімтрейд-Д» (продавець) було укладено договір поставки від 01.06.2009 р., за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцеві мінеральні добрива у кількості 500,00 тон у строк до 31.12.2009 р., а покупець прийняти та оплатити вказаний товар.

Реальність вчиненого вказаними сторонами правочину, підтверджується копіями видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, виписок банку по особовому рахунку, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 р. по 19.06.2009 р. з протоколом про залік взаємних вимог від 19.06.2009 р., акту звірки взаємних розрахунків від 12.11.2012 р. по договору від 01.06.2009 р., податкових декларацій з податку на додану вартість, які долучені до матеріалів справи.

Так, приписами п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Отже, наявність у платника податку (позивача) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, з встановленням судом реальності та товарності господарської операції, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідних періодів, на підстав належним чином виписаних податкових накладних контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ПП «Хімтрейд-Д».

Зазначене, також підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 19.04.2013 р. №410/24, яким встановлено, що висновки акту перевірки від 13.08.2012 р. №51/22-31704813 документально не підтверджені, а задекларований позивачем податок на додану вартість у розмірі 445 030,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Хімтрейд-Д» за період з 01.06.2009 р. по 01.10.2009 р. підтверджений відповідними первинними документами та його формування відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, податкове законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З огляду на вказане, висновок податкового органу, про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності з ТОВ «Хімтрейд-Д», яке, на думку податкового органу, при формуванні своїх зобов'язань допустило порушення вимог податкового законодавства, є необґрунтованим.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на наявність вироку Сєверодонецького суду Луганської області від 13.04.2011 р. у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 336 Кримінального кодексу України, яким встановлено безтоварність правочинів між ПП «Хімтрейд-Д» та позивачем, та те, що останній безпідставно формував податковий кредит за липень - вересень 2009 року.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що перереєстрація ПП «Хімтрейд» на ОСОБА_4 відбулася 20.07.2009 р., тоді як договір з зазначеним контрагентом позивачем було укладено 01.06.2009 р., видаткові та податкові накладні складено у червні 2009 р. та підписано від імені ПП «Хмітрейд-Д» директором ОСОБА_5

Також, зазначений вирок містить вказівку на те, що матеріали перевірки відносно посадових осіб позивача виділено в окреме провадження та на час вирішення даного спору, доказів встановлення вини посадових осіб позивача суду не надано, вирок у даній справі відсутній.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративному суду від 22.07.2013 р. у справі №2а/1270/9378/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Моторний О.А.