Ухвала суду № 52073850, 07.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 761/22361/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13461/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

7 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.

при секретарі - Аршакян Р.Т.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року позов відхилено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Представник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що в серпні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 25 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено Договір банківського вкладу №602995/2013 «Швейцарський «Постійний» «Тринадцяти місячний», відповідно до умов якого позивач розмістила строковий вклад на умовах депозитного продукту в національній валюті України (сума початкового вкладу - 30 343,00 доларів США) строком до 25 липня 2014 року, з відсотковою ставкою 10% річних.

27 жовтня 2014 року між сторонами укладено Договір банківського вкладу «Подарунок «Постійний» №602970/2013 (в національній валюті України), згідно якого позивач розмістила строковий вклад із сумою початкового вкладу - 26 858,00 грн., строком до 25 грудня 2013 року, з відсотковою ставкою 23% річних.

Зазначила, що грошові кошти відповідно до умов вищезазначених договорів банком повернуті не були.

У зв'язку із викладеним, просила суд стягнути з відповідача на її користь за договором банківського вкладу №602995/2013 від 25 червня 2013 року - вклад у розмірі 30 343,00 доларів США, нараховані відсотки за вкладом у розмірі 6 367,75 доларів США, 3% річних від простроченої суми в розмірі 925,25 доларів США, пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення в сумі 337 717,59 доларів США, суму упущеної вигоди в розмірі 6 367,75 доларів США; за договором банківського вкладу №602970/2013 від 25 червня 2013 року - вклад у розмірі 26 858,00 грн., нараховані відсотки за вкладом у розмірі 12 963,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 287,00 грн., пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення в сумі 469 746,42 грн., суму упущеної вигоди в розмірі 12 963,00 грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» укладено Договір банківського вкладу «Швейцарський «Постійний «Тринадцяти місячний» №602995/2013 (в доларах США), предметом якого, відповідно до п.1.1 є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «Швейцарський «Постійний «Тринадцяти місячний», в доларах США на строк 13 місяців, з дня укладення договору, з виплатою відростків по закінченні строку дії вкладу у розмірі 10 % річних. Для обліку вкладу банк відкрив на ім'я позивача вкладний рахунок 26350262201967 та вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» 26207262203739. На цей рахунок - кореспондентом може бути перерахований вклад та нараховані але не отримані вчасно вкладником проценти за цим вкладом по закінченні строку його дії (п.п. 1.1-1.2 договору).

Відповідно до п.1.3. договору, сума початкового вкладу складає 30 343,00 доларів США.

Дата вимоги вкладником вкладу - 25 липня 2014 року (п.1.7 Договору).

В підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_3 суду надано копію квитанції №1045194 від 25 червня 2013 року, по якій останньою були внесені грошові кошти в сумі 30 343,00 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2013 року між сторонами було укладено Договір банківського вкладу "Подарунок «Постійний" №602970/2013 (в національній валюті), предметом якого, відповідно до п.1.1 є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «Подарунок «Постійний», в національній валюті на строк 6 місяців, з дня укладення договору, з виплатою відсотків по закінченні строку дії вкладу у розмірі 23 % річних. Для обліку вкладу банк відкрив на ім'я позивача вкладний рахунок 26308262205636 вкладний рахунок за вкладом на вимогу "Для виплат" № 26207262201076. На цей рахунок - кореспондент може бути перерахований вклад та нараховані але не отримані вчасно вкладником проценти за цим вкладом по закінченні строку його дії (п.п. 1.1-1.2 договору).

Відповідно до п.1.3. договору, сума початкового вкладу складає 26 858,00 грн.

Дата вимоги вкладником вкладу - 25 грудня 2013 року (п.1.7 Договору).

В підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором позивачем, суду надано копію квитанції №1044418 від 25 червня 2013 року, по якій останньою були внесені грошові кошти в сумі 28 858,00 грн.

За ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1, 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Як вбачається з інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 № 733 «Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна.

Відмовляючи у задоволенні позовних суд першої інстанції вважав їх необґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що позивачем було пред'явлено вимогу про повернення коштів до запровадження тимчасової адміністрації в Банку, а тому кошти підлягають поверненню, з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_4 подала заяву 6 серпня 2015 року, при цьому, в заяві зазначала, що 20 листопада 2014 року прийняте рішення про запровадження тимчасової адміністрації .

Процедура повернення вкладу у разі введення тимчасової адміністрації та ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за положеннями якого з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону. Зокрема, вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються у четверту чергу.

Після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів поза межами гарантованої Фондом суми вкладів, відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 Закону. Метою застосування цієї черговості є забезпечення неупередженого ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку та врахування їх пріоритетності. Застосування ж у випадку, коли у банку запроваджена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, загального порядку задоволення вимог вкладників суперечить цій меті. Крім того спрямування коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, відноситься до компетенції уповноваженої особи Фонду, тому у випадку, коли у банку запроваджена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, належним відповідачем є Фонд гарантування вкладів (уповноважена особа Фонду).

Згідно з ч.1 ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування копти за вкладами не може буд и меншою 200 тис. грн.

Відтак, у зв'язку із застосуванням спеціальних механізмів врегулювання правовідносин та прав позивача із банком, щодо подальшої діяльності якого прийнято рішення про виведення його з ринку, застосуванню підлягає Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Інші правові норми, зокрема положення ЦК України про зобов'язання, можуть бути застосовані, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Крім того, не залежно від того звертався позивач до чи після запровадження тимчасової адміністрації банку, повернення вкладу здійснюється за зазначеною вище процедурою.

Також колегія суддів не може погодитися доводами апеляційної скарги, що у договорі не зазначено обов'язку подачі заяви для перерахунку коштів на рахунок оскільки відповідно до п. 1.2 Договору банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Тринадцятимісячний», кореспондент Банк перераховує нараховані проценти на збереження вкладу та може бути перерахований вклад по закінченні строку його дії.

Таким чином, для перерахування коштів вкладу позивачу необхідно було звернутися до Банку із заявою, проте доказів такого звернення суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді