Ухвала суду № 52072399, 30.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1013/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

30 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,

представникв позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, треті особи: Заліщицька районна державна адміністрація, Нирківська сільська рада Заліщицького району Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

25.05.2015 року позивач - ОСОБА_4 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, треті особи: Заліщицька районна державна адміністрація, Нирківська сільська рада Заліщицького району Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, решта учасників процесу в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка, як власник житлового будинку АДРЕСА_1, 23 березня 2015 року звернулась до Головного управління Держземагенства в Тернопільській області із заявою, в якій, посилаючись на частину 4 статті 122 Земельного кодексу України, просила видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,25 га, розташованої поза межами населеного пункту АДРЕСА_2, на якій знаходиться належний позивачу на праві власності будинок АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, на що отримала відмову.

На думку позивача вище вказана відмова є протиправною та підлягає скасуванню, що стало підставою звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства, прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у з'язку з непідсудність спору адміністративним судам.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій

Як встановлено з матеріалів справи відповідач є територіальним органом центрального органу влади.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до висновку Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 112 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пункту 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Зважаючи, що предметом спору є визнання протиправною бездіяльності щодо надання дозволу на виготовлення проектної документації із землеустрою, яка врегульована Наказом Держземагенства України від 31.03.2015 року "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель та ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (не без конкурентних засад) для всіх потреб", яким затверджено "Порядок реалізації головним управлінням Держземагенства в областях, місті Києві повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (не без конкурентних засад) для всіх потреб".

При цьому, позивач вказує на порушення вище вказаного Порядку, тобто предметом судового розгляду є саме питання дотримання процедури з надання чи відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що відноситься до владних (адміністративних) функцій органу.

Необхідно також зазначити, що відповідач у даному спорі не виступає рівною стороною цивільних прав у правовідносинах надання земель у користування (власність) та не виконує організаційно-господарські функції, а вчиняє управлінські дії по відношенню до іншої особи, тобто виконує адміністративно-розпорядчі функції, що властиво лише суб'єктам владних повноважень.

У даному випадку суб'єкт владних повноважень, виконуючи адміністративно-розпорядчі функції, дотримується певної процедури, визначеної земельним законодавствам і відступити від неї з власної волі (що притаманно власнику) не може (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

З урахуванням викладеного, предмету спірних правовідносин та встановлених у справі обставин спору, суд вважає, що заявлені до відповідача позовні вимоги про захист прав у галузі земельних відносин підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні ухвали про закриття провадження у справі не врахував всіх обставин та не надав їм належної оцінки, чим порушив право позивача на розгляд позовних вимог, порушивши норми процесуального права, що є підставою для скасування такого рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року скасувати.

Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 жовтня 2015 року.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.