Ухвала суду № 52072292, 30.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1012/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д. судді - Яковлева Ю.В.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколовський" до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000112206 від 27.01.2015 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року відповідача було замінено правонаступником ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року позов був задоволений .

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися ,представником позивача надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому суд відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ" зареєстровано 24.05.2013 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 38722180 та знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

17.11.2014 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси на адресу ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ" було направлено запит №38671/8/15-53/15-02 із посиланням на вимоги пп.20.1.2 п. 20.1 ст.20 та ст.73 Податкового кодексу України про надання позивачем інформації та її документального підтвердження стосовно фактичності господарських операції з контрагентом - ТОВ "Рекламікс" у липні 2014 року .

Листом від 02.12.2014 року №36 товариством з обмеженою відповідальністю "СОКОЛОВСЬКИЙ" відповідачу було надано відповідь, в якій підприємство зажадало від контролюючого органу повідомити позивача про причини та підстави для надіслання зазначеного запиту. Одночасно товариством з обмеженою відповідальністю "СОКОЛОВСЬКИЙ" до ДПІ у Приморському районі м.Одеси було надано письмові пояснення щодо господарсько-фінансових взаємовідносин із контрагентом ТОВ "Рекламікс" у липні 2015 року та копії первинних документів: договір надання послуг, податкові накладні, акти надання послуг, платіжні доручення та виписки по рахунку, договори оренди приміщення .

В період з 17.12.2014 року по 23.12.2014 року на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси №2756 від 16.12.2014 року та повідомлення №736/10/22-6 від 16.12.2014 року, головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м.Одеси Авіловою Л.О. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ" з питань підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Рекламікс" за період липень 2014 року та визначення їх впливу на податковий облік підприємства за відповідний податковий період.

За результатами перевірки було складено акт №9018/15-53-22-06/38722180 від 30.12.2014 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п. 198.4, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в липні 2014 року на суму 42033,00 грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ по господарським операціям з придбання рекламних послуг у контрагента ТОВ "Рекламікс", та неможливість фактичного виконання зазначеним підприємством обсягу замовлених позивачем робіт у зв'язку з перебуванням у штаті цього підприємства лише однієї особи - директора. З цього приводу контролюючий орган робить також висновок про відсутність у ТОВ "Рекламікс" потужностей для здійснення господарської діяльності, у вигляді технічного персоналу та основних фондів (виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів).

Не погодившись із висновками зазначеного акту перевірки ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ" було подано до ДПІ у Приморському районі м.Одеси заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь № 1776/10/15-53-22-06/27 від 22.01.2015 року, відповідно до якої висновки акту перевірки №9018/15-53-22-06/38722180 від 30.12.2014 року залишено без змін .

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси винесено податкове повідомлення-рішення №0000112206 від 27.01.2015 року про збільшення ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 42033,00 грн. - основний платіж та 10508,00 грн. - штрафні санкції.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає , що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України, частини 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), яки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ" (замовник) та ТОВ "Рекламікс" (виконавець) був укладений договір №ПРК-02/14 від 03.03.2014 року, за яким виконавець згідно з Адресною програмою (Додатку) приймає на себе зобов'язання з проведення рекламних кампаній в інтересах замовника та виготовлення рекламних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги виконавця.

Факт надання підприємством-контрагентом ТОВ "Рекламікс" на адресу ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ" у липні 2014 року рекламних послуг за зазначеним договором, сплати відповідних грошових коштів за отримані послуги, у тому числі і ПДВ, підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами: податковими накладними, відображеними в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідний період, актами надання послуг, звітами про розміщення рекламних матеріалів, рахунками, платіжними дорученнями, фотоматеріалами .

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції,що ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ" виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що дає право позивачу на включення суми ПДВ по цим накладним до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У зв'язку із ненаданням податковим органом на вимогу апеляційного суду копії податкової декларації та витягу із Реєстру податкових накладних -вказаний факт трактується на користь платника податків.

Апеляційний суд,із врахуванням вимог п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 , пп.14.1.181.ст.14 , ст.138,139, 198,200,201 ПК України, ст.202,203,215,216,228,638 Цивільного Кодексу України . правової позиції ,викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 , практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що податкове повідомлення-рішення №0000112206 від 27.01.2015 року є протиправним, та підлягає скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагента позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентом із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо не спрямованості договорів на настання правових наслідків, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні , а фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком .

Крім того, у відповідача були відсутні підстави для проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "СОКОЛОВСЬКИЙ", а тому проведення її з порушенням встановленого порядку, так як докази отримання податкової інформації, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, не надання пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу, наявність розбіжностей або недостовірних відомостей у податкових деклараціях платника податків) представником відповідача до суду надано не було, а згідно правової позиції ,обов'язкової в порядку ст.244-2 КАСУ, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року по справі № 21-425а14, невиконання вимог щодо підстав (підпункт 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК) та процедури проведення, зокрема документальної позаплапновової перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПК) призводить до визнання перевірки незаконною та відстутності правових наслідків такої.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом ,встановленим законом .

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Яковлєв Ю.В.