Ухвала суду № 52072191, 10.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1451/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївводпроект» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ «Миколаївводпроект» про стягнення заборгованості з фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з 01.01.2003р. по 30.11.2004р. в сумі 19940,64 грн., посилаючись на наявність у відповідача боргу у вказаному розмірі, який останнім в добровільному порядку не погашено, у зв'язку з чим такий борг підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року позов УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України - у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 25.05.2015р. скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильних дій суду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано положень ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про залишення позову УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва без розгляду Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що встановлений ст.99 КАС України шестимісячний строк для подання позову про стягнення з ТОВ «Миколаївводпроект» заборгованості з відшкодування різниці фактичних витрат на виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за період з січня 2003 року по листопад 2004 року збіг, тоді як позивачем не наведено поважних причин пропуску цього строку та наявності підстав для його поновлення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Пунктом 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (далі - Порядок), встановлено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами ПФУ до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісячно до 25 числа перераховують органу ПФУ за своїм місцезнаходженням відповідні кошти.

Згідно п.8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи ПФУ стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

На підставі аналізу вказаних норм права колегія суддів дійшла висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст.99 КАС України, не застосовуються.

Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом України в постанові від 07 квітня 2015 року у справі №21-113а15, яка, відповідно до п.2 ч.1 ст.244-2 КАС України, має враховуватися судами нижчої інстанції при застосування відповідних правових норм.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до п.4 ч.1 ст.204 КАС України, це є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової - про направлення позову до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 197, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 204, 206, ч.2 ст.211 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року скасувати.

Справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївводпроект» про стягнення заборгованості направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.