Ухвала суду № 52071950, 24.02.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 р. Справа № 32777/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Богаченка С.І.,

при секретарі судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еко-Енерго-Ресурс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Еко-Енерго-Ресурс» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області з участю прокурора Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ПП «Еко-Енерго-Ресурс» 30.06.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000572304/0/22776 від 7 квітня 2010 року, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 681276,01 грн. за основним платежем та сумою 681276,01 грн. штрафних санкцій; № 0000582304/0/22775 від 7 квітня 2010 року на податкове зобов'язання: податок на додану вартість на суму 545020,80 грн. за основним платежем та сумою 272510,40 грн. штрафних санкцій.

В позовних вимогах посилається на те, що висновки Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, які знайшли відображення в акті перевірки є необгрунтованими, зроблені на підставі припущень та побудовані на матеріалах кримінальної справи, яка немає ніякого відношення до господарсько-договірних відносин позивача та контрагента по договору купівлі-продажу - приватного підприємства «Мегаторг».

Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу, укладений ПП «Еко-Енерго-Ресурс» та ПП «Мегаторг» є таким, що складений на основі вільного волевиявлення сторін та спрямований на виникнення двосторонніх прав та обов'язків. На виконання умов цього договору та додаткової угоди № 1 до нього, продавцем у період з 7 вересня 2007 року до 14 серпня 2008 року здійснювалась поставка товарно-матеріальних цінностей, а саме, запасних частин до автомобілів, на загальну суму 3270124,82 грн. Факт реальної поставки підтверджується належними документами: довіреностями на одержання товаро-матиеріальних цінностей, видатковими накладними на кожну партію поставки, податковими накладними, що є підставою для виникнення у платника права на податковий кредит.

Він також вказує, що одержані запасні частини зберігалися на складі, згідно з договором оренди складських приміщень, укладеним позивачем з відкритим акціонерним товариством «Збаразький тепличний комбінат» 1 грудня 1007 року. Про фактичне використання складських приміщень свідчить наявність актів виконаних робіт та їх оплата.

Позивач вважає, що спірний правочин є таким, що укладений з дотриманням ст. 203 Цивільного кодексу України, його зміст не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства та загальним засадам суспільства, особи, які його вчиняли, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їхнє волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі. Спірний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Підтвердженням проведення господарської діяльності, яка відноситься до реалізації спірного правочину, на думку позивача, є подальша реалізація одержаних платником податку запасних частин з метою одержання прибутку, що не суперечить нормам господарського права та узгоджується із статутною діяльністю підприємства. Так, згідно з умовами договору № 95/010-07, укладеного між приватним підприємством «Еко-Енерго-Ресурс» та буровим управлінням «Укрбургаз» 3 березня 2007 року, проведена поставка в грудні 2007 року саме цих запасних частин, які були придбані у ПП «Мегаторг» буровому управлінню «Укрбургаз» з метою одержання прибутку.

Вина та намір порушити публічний порядок при укладенні спірного договору,що є обов»язковими при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України, на думку позивача, відсутні, а тому податковим органом безпідставно кваліфіковано спірний правочин як нікчемний.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП «Еко-Енерго-Ресурс» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт зазначає, що як відповідач, так і суд першої інстанції/-

в оскаржуваній постанові помилково стверджують про те, що позивачем

безпідставно віднесено до складу валових витрат та до податкового

кредиту суми по господарських взаємовідносинах з ПП «Мегаторг», з підстав фіктивності останнього і безтоварності господарських операцій із таким підприємством, а, відтак правочини укладенні ПП «Еко-Енерго-Ресурс» із вказаним підприємством є нікчемними.

З покликанням на норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість» апелянт стверджує, що підприємством було надано податкові накладні в підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту визначених в акті перевірки сум ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарської операції, ПП «Мегаторг» перебувало в Єдиному державному реєстрі, було зареєстроване платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника ПДВ та було наділене всіма правоздатними ознаками такого платника, тому доказів, щодо наявності обставин, з якими Закон пов'язує недійсність, представленої до перевірки, податкової накладної в акті не зазначено.

Також, судом залишено поза увагою і той факт, що акт перевірки зареєстрований 19.03.2010 року, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені 07.04.2010 року, тобто з пропуском встановлених п.4.11. Порядку оформлення результатів документальних перевірок, щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України №327 десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної перевірки, виїзної планової чи позапланової перевірки.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи прийняте рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим..

Представник позивача та прокуратури Тернопільської області в судове засідання не з»явилися, проте належним чином були повідомлені про дату слухання справи, тому колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28 січня по 9 березня 2010 року працівниками Тернопільської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Еко-Енерго-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийшов до висновку про те, що договір купівлі-продажу запасних частин на суму 500 000 грн., укладений приватним підприємством «Еко-Енерго-Ресурс» та приватним підприємством «Мегаторг» 7 вересня 2007 року, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Еко -Енерго-Ресурс» (м. Тернопіль) та ПП «Мегаторг» (м. Львів) укладено договір купівлі-продажу б/н від 07.09.2007 р., відповідно до якого ПП «МегаТорг» - продавець зобов'язується передавати за оплату у власність Покупця - ПП «Еко-Енерго-Ресурс» асортимент товару - запчастин для автомобільної техніки.

Крім того, між вказаними суб'єктами господарювання укладена додаткова угода № 1 від 03.12.2007 р., відповідно до якої загальна вартість поставлених товарів складає 3 500 000 грн., при цьому поставки товару можуть здійснюватися транспортом як постачальника так і покупця.

Від імені ПП «Еко-Енерго-Ресурс», договори підписав директор підприємства ОСОБА_1, від імені ПП «Мегаторг» договори підписав директор підприємства ОСОБА_2

Всього на підставі вказаних договорів ПП «МегаТорг» оформлено для ПП «Еко-Енерго-Ресурс» товарних та податкових накладних на загальну суму 3 270 124,82 грн. у тому числі ПДВ становить - 545020,80 грн.

На підставі акту перевірки № 2195/23-420/34699517 від 16 березня 2010 року, за порушення позивачем пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000572304/0/22776 від 7 квітня 2010 року, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 681276,01 грн. за основним платежем та 681276,01 грн. штрафних санкцій.

За порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000582304/0/22775 від 7 квітня 2010 року,згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання: податок на додану вартість на суму 545020,80 грн. за основним платежем та 272510,40 грн. штрафних санкцій.

Прийшовши до висновку про нікчемність правочинів щодо купівлі-продажу запасних частин укладених між ПП. «Еко-Енерго-Ресурс» та ПП. «Мегаторг» суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, підставно виходив з того, що позивачем

безпідставно віднесено до складу валових витрат та до податкового

кредиту суми по господарських взаємовідносинах з ПП «Мегаторг», позаяк останні є фіктивними і безтоварними.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, також недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Положення статей 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Про нікчемність правочинів укладених з ПП «Мегаторг» свідчать наступні обставини: Приватне підприємство «Мегаторг» зареєстроване у Сихівському районі м. Львова, на запит Тернопільської ОДПІ зустрічна перевірка підприємства щодо господарських взаємовідносин з ПП « Еко-Енего-Ресурс» не проведена, оскільки підприємство перебуває в стадії ліквідаційної процедури від 11.01.2010 р.

Крім того, фінансового-господарські документи підприємства вилученні для долучення до кримінальної справи № 141-2352, яка розслідується прокуратурою Львівської області. Підставою для порушення кримінальної справи стосовно службових осіб ПП. «Мегаторг» послужило те, що в період з березня 2008 р. службові особи ТзОВ «Профліга» , яке зареєстроване у Франківському районі м. Львова не подавали звітності до податкового органу про наявність фінансово-господарських операцій, а в цей же час на розрахунковий рахунок товариства «Профліга» від підприємств, які мають ознаки фіктивності, у тому числі від ПП «Мегаторг», та ПП «Фірма «Ларекс», яка нібито поставляла автомобільні запасні частини для ПП «Мегаторг», поступило понад 300 млн.грн.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 одночасно був і є засновником, директором або бухгалтером кількох приватних підприємств та товариств, зареєстрованих у м. Львові.

Зокрема, за інформацією ЦБД ДПА України від 20.07.10 р. громадянин ОСОБА_2 причетний до створення, керівництва та обліку п'ятнадцяти суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб., серед них і приватне підприємство «Мегаторг», відносно якого порушено провадження про банкрутство.

Судом першої інстанції вірно враховано, що прокуратурою Львівської області порушено кримінальну справу за фактом створення невстановленими особами близько 15 фіктивних підприємств, серед яких рахується і ПП «Мегаторг», за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205 та ч.З ст.209 КК України.

Оскільки одна особа не може мати потенційних фізичних можливостей займатися підприємництвом на більше десятка створених підприємств при відсутності найманих працівників, то зазначені у довідці підприємства створені з метою організації незаконної діяльності пов'язаної з оформленням фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, проведення і оформлення від імені створеного такого суб'єкта підприємницької діяльності неіснуючих (безтоварних ) операцій і фінансових розрахунків.

Згідно акту перевірки від 09.06.2009 року, проведеної ДПІ у Сихівському районі м. .Львова на ПП «Мегаторг» відсутні наймані працівники (тільки директор) та відсутні основні і транспортні засоби, що унеможливлювало закупляти товари, складувати їх та реалізувати, використовувати при цьому власний транспорт для доставки товарів у вищевказаних об»ємах

Крім того, позивач не міг закупити запасні частини до автомобілів у ПП « Фірма Ларекс», як це стверджує в протоколі допиту від 28.05.2010 року. директор ПП. «Мегаторг» ОСОБА_4, оскільки згідно інформаційної бази даних у вказаного підприємства також відсутні основні фонди, транспортні засоби та наймані працівники.

Про безтоварність господарських операцій, проведених між ПП. «Еко-Енерго-Ресурс» та ПП «Мегаторг» свідчить і той факт, що протягом 05-06.12.2007 р. автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 із ПП «Мегатор» м. Львів на склад у с. Романове Село, Збаразького району перевезено запасних частин на загальну суму 2 933 062, 46 грн., при цьому розрахунок за вказані товари між підприємствами не проведений, оскільки кредиторська заборгованість ПП «Еко-Енерго-Ресурс» перед ПП «Мегаторг» становить - 2944414, 82 грн.

Суд першої інстанції також врахував пояснення вищевказаного водія ОСОБА_6 про те, що ніяких документів, та видаткових накладних він не отримував, їх не підписував, і запасних частин у с. Романове Село ніколи не перевозив і не міг перевезти, зокрема, 4 автоцистерни ємкістю 8 м куб кожна, автомобілем МАЗ., що є фактично неможливим виходячи з технічних характеристик автомобіля МАЗ.

Оскільки, ОСОБА_6 як водій та експедитор первинних документів не підписував, операцій по доставці товарів не здійснював то оформлення первинних документів бухгалтером ПП «Еко- Енерго-Ресурс» на отримання товарів у ПП «Мегаторг» і доставки їх на орендований склад у с. Романове Село не можуть бути віднесеними ПП «Еко-Енерго-Ресурс» до складу валових витрат, так як не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і вважаються підробленими, з метою документального оформлення безтоварних операцій.

Відповідно до п.5.2.1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств №334/ВР - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно безтоварні податкові накладні не можуть бути віднесені до складу і формування податкового кредиту з податку на додану вартість

Оскільки, згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з відповідними змінами і доповненнями - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених/нарахованих платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів/робіт послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва/ обігу та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, за змістом норми зазначеного підпункту - право платника на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів/ робіт, послуг, операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно із пунктом 3.1. ст. З цього Закону, що передбачає реальну наявність предмету продажу, результату роботи, послуги, а не тільки документальне оформлення операцій.

Оскільки дії по оформленню прибуткових та видаткових документів, без фактичного отримання товару та переходу на нього права власності не підпадають під поняття змісту «продаж товарів», яке визначено в пункті 1.31. статті 1 Закону України №334 «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначено, що до продажу товарів відносяться будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП «Еко-Енерго-Ресурси» незаконно завищено валові витрати та безпідставно включено безтоварні накладні до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Посилання позивача та апелянта про реальний характер розглядуваних угод позивача (в подальшому товар отриманий від ПП «Мегаторг» був проданий іншим суб'єктам господарської діяльності - в основному БУ «Укрбургаз) та наявність у покупця податкових накладних для віднесення певних сум до податкового кредиту, на погляд колегії суддів, не заслуговують на увагу, позаяк судом встановлена неможливість реального здійснення даної поставки саме ПП. «Мегаторг», а наявність податкових накладних виписаних платниками, які фактично не виступали продавцями товарів, зазначених в податкових накладних, не можуть формувати податкові зобов'язання і не є підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним

Колегія суддів також зазначає, що порушення відповідачем строків прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.04.2010 року (акт перевірки зареєстрований 19.03.2010 року) не підтверджений при апеляційному розгляді, так як 16.03.2010 року податковим органом складено акт про неможливість підписання (ознайомлення) матеріалів перевірки у зв»язку з відсутністю керівника, а головний бухгалтер відмовилась від ознайомлення і 25.03.2010 року заказною поштою один примірник акту перевірки направлений позивачу.( п.4.8. вищевказаного Порядку оформлення результатів документальних перевірок).

Отже, при прийняті податкових повідомлень-рішень №0000572304/0/22776 та №0000582304/0/22775 від 7 квітня 2010 року податковий орган діяв на підставі у межах та у спосіб, визначений законами України.,

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еко-Енерго-Ресурс» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2010 року у справі №2а-2393/10 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_7

Ухвала у повному обсязі складена 01.03.2011 року.