Ухвала суду № 52071947, 03.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р. Справа № 35549/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Богаченка С.І.,

при секретарі судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області, Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Солід» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, за участі прокуратури Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

ЗАТ «Солід» 06.04.2007 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0003042312/0 від 20.09.2006 року про зменшення бюджетного відшкодування за травень і червень 2006 року на загальну суму 7377,0 грн.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2009 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську №0003042312/0 від 20.09.2006 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції прокуратура Івано-Франківської області, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах прокуратура Івано-Франківської області та Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області просять постанову господарського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивують тим, що законодавець чітко і вичерпно зазначив підстави, за яких платник податку з ПДВ має право на бюджетне відшкодування і такою підставою є фактична сплата товариством певної суми, у попередньому податковому періоді. Тобто, відшкодуванню підлягає тільки та частина суми податку на додану вартість по товарах( послугах), податковий кредит по яких виник в одному (попередньому) податковому періоді з оплатою.

При визначенні суми бюджетного відшкодування, товариством у поданому розрахунку до декларацій в рядку 3 «Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) проставлялися необгрунтовано завищені суми. Товариство при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування не врахувало тієї обставини, що згідно вимог пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При апеляційному розгляді представник прокуратури Івано-Франківської області апеляційні скарги підтримав з зазначених в них підстав.

Представник позивача апеляційні скарги заперечив і вважає прийняте рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області в судове засідання не з»явився, проте належним чином був повідомлений про розгляд справи, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу зайого відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та прокуратури Івано-Франківської області, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, ДПІ в м. Івано-Франківську відповідно до направлення №0002722 від 16.08.2006року була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Солід» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.102004 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт №550/23-2-32360621 від 18.09. 2006 року.

В акті перевірки встановлено, що оплата постачальниками за товари (послуги), що включені до податкового кредиту позивачем квітня 2006 року складає 76397,00 грн., травня 2006 року - 78408,00 грн. Однак в рядку 3 розрахунку бюджетного відшкодування відповідно за травень 2006 року вказано - 79316,00 грн., а за червень- 82864,00 грн., тобто ДПІ вважає, що суму належну до відшкодування у травні завищено позивачем на 2920,00 грн., у червні - на 4457,00 грн.

На підставі висновків, наведених в акті податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0003042312/0 від 20.09.2006 року, яким ЗАТ «Солід» зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за травень і червень 2006 року на суму 7377,00 грн.( 2920,00 грн.+ 4457,00 грн.)

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що регулювала спірні правовідносини, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п.п.7.7.2 п.7.7ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд першої інстанції, провівши аналіз правових норм Закону України «Про податок на додану вартість» прийшов до вірного висновку, що законодавцем чітко не передбачено право платника податків на отримання бюджетного відшкодування, в частині фактично сплаченого постачальникам товарів, лише за період, що передує звітному. Попереднім, для звітного, вважається будь-який податковий період, в якому платник податків здійснював господарську діяльність як платник податку на додану вартість. Отже, незалежно від періоду, залишок від'ємного значення податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку.

Розмір фактично сплаченого податку за попередні податкові періоди в оплату придбаних товарів підтверджується довідками-поясненнями до декларацій з додатками та не заперечується сторонами, і складає в квітні для відшкодування в травні 79316,77 грн., в травні для відшкодуванні в червні - 82864,88 грн.

На думку судової колегії вищевказаний висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та закону.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області, Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2009 року у справі №2а-А-8/66 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_1

Ухвала у повному обсязі складена 08.03.2011 року.