Рішення № 52071368, 07.10.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14519/15-ц

провадження № 2/753/6914/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.

за участю секретаря - Цибулюка М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_3про стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що в ході розгляду Голосіївським районним судом м. Києва цивільного позову за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно ухвалою суду від 14.08.2013 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони реєстрації будь-яких осіб в цьому приміщенні. Стягувачем за даною ухвалою визнано ОСОБА_3, боржником - ОСОБА_2. У зв'язку із виконанням даної ухвали відповідачем нанесено моральну шкоду позивачу, яка полягала у моральних стражданнях, пов'язаних з арештом квартири та забороною реєстрації будь-яких осіб у ній. Враховуючу спричинену йому моральну шкоду позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати у сумі 300 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, 23.09.2015 року надіслав до суду письмову заяву за вх. № 45864 про проведення судового засідання без його участі.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Вказали, що позивач не має жодних доказів, які б доводили незаконність дій ОСОБА_3 під час звернення до Голосіївського районного суду м. Києва за захистом порушених права, а причинно-наслідковий зв'язок між реалізацією відповідачем права власності та моральними стражданнями ОСОБА_2 відсутній. Враховуючи зазначені обставини просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши пояснення відповідача, представника відповідача, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 752/14574/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2013 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони реєстрації будь-яких осіб в цьому приміщенні. Стягувачем за даною ухвалою визнано ОСОБА_3, боржником - ОСОБА_2.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 28.08.2013 року вбачається, що на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2013 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10).

Позивач зазначає, що відповідач також передав до ТОВ «Фірма «Квартет ДТД» копію ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2013 року для заборони реєстрації будь-яких осіб в квартирі АДРЕСА_1

На підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 21.01.2015 року про скасування заходів забезпечення позову відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України (а.с. 11), 22.06.2015 року припинено обтяження (арешт нерухомого майна) квартири АДРЕСА_1 (а.с.32).

Так позивач стверджує, що ОСОБА_3 нанесено моральну шкоду позивачу, яка тривала 1 рік 9 місяців17днів та полягала у моральних стражданнях, пов'язаних з арештом квартири та забороною реєстрації будь-яких осіб у ній. Тривалий час позивач був позбавлений можливості реалізовувати в повному обсязі право власності щодо належної йому спірної квартири, що певною мірою ускладнювало та унеможливлювало підтримання ним родинних відносин із його синами та іншими родичами; був змушений витрачати власний час на участь у судових засіданнях, запереченнях проти позову та апеляційних скарг відповідача, які стосуються вжиття заходів забезпечення позову замість того, щоб відпочивати, оздоровлюватися, спілкуватися із родичами та друзями. Крім того, позивач був позбавлений можливості укладати договори із постачальниками комунальних та інших послуг щодо обслуговування квартири,будинку та прибудинкової території, а відмова у реєстрації місця проживання його сина, ОСОБА_4 та його тривале перебування без реєстрації місця проживання лише поглибили моральні страждання позивача і його родичів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виключення, що не потребують доведення вини, визначені у ч. 2 вказаної норми.

За змістом п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Водночас, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В силу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача, завдання позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, а відтак суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ч. 2 ст. 124 Конституції України, ст.ст. 10, 27, 28, 29, 30, 57-60, 84, 88, 169, 209, 212-214, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА