Ухвала суду № 52069376, 07.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа №638/8901/15-ц. Головуючий 1 інст.: - Гайдук Л.П.

Провадження №22-ц/790/6970/15. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В. Категорія: відшкодування шкоди.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 жовтня 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі: - Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 - про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_7 в особі свого представника ОСОБА_8, звернулася в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 8 травня 2013 року на перехресті просп. Леніна та вул. Бакуліна в м. Харкові сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під її керуванням та автомобіля Мерседес - Бенц державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6

В результаті зіткнення транспортних засобів її автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Згідно рахунку №130913 від 13 вересня 2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 становить 219 325 грн., яку відповідачка у добровільному порядку відшкодувати не бажає.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, ОСОБА_7 просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь майнову шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 219 325 грн.

28 травня 2015 року ОСОБА_7 в особі свого представника ОСОБА_8, звернулася в суд з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, автомобіль НОМЕР_3, які належать на праві власності відповідачці.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2015 року заяву задоволено частково.

З метою забезпечення позову накладено арешт на автомобіль НОМЕР_4, що належать ОСОБА_6, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 в межах розміру заявлених позовних вимог, а саме 219 325 грн.

У задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в іншій частині - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального прав, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такий висновок суду відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленум Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, в якому просила стягнути з відповідачки її користь майнову шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 219 325 грн.

Зважаючи на те, що між сторонами виник спір щодо відшкодування матеріальної шкоди та до вирішення даного спору судом ОСОБА_6 може розпорядитися належним їй автомобілем, що зробить неможливим виконання рішення суду, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність часткового забезпечення позову.

Обраний судом вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачкою вимогами та носить тимчасовий характер.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд безпідставно позбавив її права власності на належний їй автомобіль, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки оскаржуваною ухвалою суд не позбавляв відповідачку права власності на автомобіль НОМЕР_3, а лише наклав арешт на вказаний автомобіль до вирішення спору в суді.

Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2014 року ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрито з підстав, передбачених ст. 38 КУпАП.

Матеріали справи свідчать, що постановою апеляційного суду Харківської області від 30 грудня 2014 року змінено постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2014 року, якою ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказаною постановою виключено з мотивувальної та резолютивної частини постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2014 року висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а з резолютивної частини постанови - покладання на ОСОБА_7 сплати судового збору в сумі 36 грн. 54 коп.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону, колегія суддів не вбачає правових підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ст. 312, ст. 313, п. 4.ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: