Ухвала суду № 52052217, 08.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 328/1942/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гончаров В.М.

Провадження № 22-ц/778/5220/15 Суддя-доповідач: Кухар С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Осоцького І.І.суддів:Панкеєва О.В. Кухаря С.В.при секретаріБуримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 13 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення моральної (немайнової) шкоди заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення моральної (немайнової) шкоди заподіяної вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ст.118 КК України, посилаючись на наступне.

Відповідно до вироку Токмацького районного суду Запорізької області від 27 червня 2014 року 23.02.2014 p., приблизно о 18.00 год, ОСОБА_5 знаходився у приміщенні літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_1, де вживав спиртні напої разом з господарем домоволодіння, ОСОБА_7. Під час конфлікту, що виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 сталася бійка. ОСОБА_7 завдав ОСОБА_5 три удари металевим кухлем в область обличчя та кистей рук, якими ОСОБА_5 закривався від ударів, спричинивши останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи №29 від 24.02.2014 року, садна на обличчі, крововилив та рану на верхніх кінцівках, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_5 захищаючись від суспільно - небезпечного посягання ОСОБА_7, перехопив своєю лівою рукою праву руку ОСОБА_7 з ножем та, перебуваючи у стані необхідної оборони, однак перевищуючи її межі, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_7, тобто на заподіяння тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту, правою рукою взяв з печі металеву сковорідку та наніс нею ОСОБА_7 не менше восьми ударів в область життєво важливого органу - голови, вивернув кухонний ніж в бік ОСОБА_7 та завдав останньому один удар ножем в область грудної клітини справа, спричинивши проникаюче ножове поранення грудної Клітини, від якого ОСОБА_7 помер на місці скоєння злочину.

Згідно висновку судової медичної експертизи №74 від 26.03.2014 p., смерть батька позивача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, з пораненням по ходу раневого каналу легенів та судин кореня легені, яке ускладнилося масивною кровотечею у плевральну порожнину та назовні. Під час дослідження трупа ОСОБА_7 також виявлені тілесні ушкодження у вигляді численних ран на голові, загальною кількістю вісім, розташованих у ділянці чола, тім'яній, скроневій ділянці голови зліва, на обличчі, синців на верхньому та нижньому віках лівого та правого ока.

За вказаним вироком відповідач був визнаний винним у пред'явленому обвинуваченні за ст. 118 КК України, та йому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 11 місяців (а.с. 5-9).

Вказаними злочинними діями відповідача ОСОБА_5 позивачу заподіяно значної моральної шкоди, яка знайшла своє вираження в душевних, стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку загибеллю свого батька, також ці події негативно вплинули на його психоемоційний стан. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінив у сумі 150000 грн., визначаючі розмір цієї моральної шкоди виходив с того, що саме така сума може бути достатньою для його поступового відновлення стану душевної рівноваги, пов'язаної зі смертю батька.

Цивільного позову на стадії досудового та судового слідства позивач не заявляв, претензій матеріального характеру до відповідача не має, заподіяна злочином матеріальна шкода відшкодована у повному обсязі.

В день останнього судового засідання у ході кримінального провадження, а саме 27.06.2014 року, ОСОБА_5 дав розписку, згідно якої зобов'язався відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 150000 грн., заподіяну злочином. Також в судовому засіданні ОСОБА_5, та його захисник просили суд суворо не карати, посилаючись на те, що матеріальну шкоду ОСОБА_5 вже добровільно відшкодував, а моральну шкоду він добровільно відшкодує у розмірі 150000 грн. до кінця 2014 pоку, після того, як його фермерське господарство збере врожай зернових, та соняшника, а після його реалізації будуть гроші и відшкодування моральної шкоди.

З місця позбавлення волі ОСОБА_5 вже повернувся додому, але моральна шкода позивачу досі добровільно не відшкодована, в зв'язку з цим позивач змушений звернутися о суду з позовною заявою.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 13 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 75000 грн. за заподіяну моральну шкоду завдану його злочинними діями.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити зменшивши суму стягнення до 50000 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом попередньої інстанції встановлено, що відповідно до вироку Токмацького районного суду Запорізької області від 27 червня 2014 року - 23 лютого 2014 pоку, приблизно о 18.00 год, ОСОБА_5 знаходився у приміщенні літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_1, де вживав спиртні напої разом з господарем домоволодіння, ОСОБА_7. Під час конфлікту, що виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 сталася бійка. ОСОБА_7 завдав ОСОБА_5 три удари металевим кухлем в область обличчя та кистей рук, якими ОСОБА_5 закривався від ударів, спричинивши останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи №29 від 24.02.2014 року, садна на обличчі, крововилив та рану на верхніх кінцівках, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_5 захищаючись від суспільно - небезпечного посягання ОСОБА_7, перехопив своєю лівою рукою праву руку ОСОБА_7 з ножем та, перебуваючи у стані необхідної оборони, однак перевищуючи її межі, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_7, тобто на заподіяння тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту, правою рукою взяв з печі металеву сковорідку та наніс нею ОСОБА_7 не менше восьми ударів в область життєво важливого органу - голови, вивернув кухонний ніж в бік ОСОБА_7 та завдав останньому один удар ножем в область грудної клітини справа, спричинивши проникаюче ножове поранення грудної Клітини, від якого ОСОБА_7 помер на місці скоєння злочину.

Згідно висновку судової медичної експертизи №74 від 26.03.2014 p., смерть батька позивача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, з пораненням по ходу раневого каналу легенів та судин кореня легені, яке ускладнилося масивною кровотечею у плевральну порожнину та назовні. Під час дослідження трупа ОСОБА_7 також виявлені тілесні ушкодження у вигляді численних ран на голові, загальною кількістю вісім, розташованих у ділянці чола, тім'яній, скроневій ділянці голови зліва, на обличчі, синців на верхньому та нижньому віках лівого та правого ока.

За вказаним вироком від 27 червня 2014 року відповідач був визнаний винним у пред'явленому обвинуваченні за ст. 118 КК України, та йому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 11 місяців (а.с. 5-9).

Вирок набрав законної сили 29 липня 2014 року (а.с. 9).

При постановленні вироку питання щодо цивільного позову не вирішувалось.

27 червня 2014 року у день проголошення вироку ОСОБА_5 склав письмову розписку, згідно якої зобов'язався відшкодувати позивачу ОСОБА_6 моральну шкоду завдану злочином в розмірі 150000 грн. (а.с. 10).

На даний час відповідач добровільно вказану шкоду позивачу не відшкодовує.

Статтею 1167 ЦК України встановлено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, шкоду завдано органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, у випадку якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_6 зазначав, що внаслідок злочинних дій відповідача він переніс сильні душевні страждання, які позивач зазнав у зв'язку загибеллю свого батька, також ці події негативно вплинули на його психоемоційний стан.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з вини відповідача позивачеві завдано моральної шкоди, яка полягає в сильних душевних стражданнях, оскільки відповідач своїми діями позбавив життя батька позивача. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди районний суд обґрунтовано врахував характер злочинних дій відповідача, глибину душевних страждань позивачів, засади розумності та справедливості.

Фактично апелянт просячи зменшити суму відшкодування до 50000 грн. не спростовує встановлені факти, а посилається лише на те, що позивач довгий час не спілкувався з батьком, що він вже відбув покарання за майже максимальним строком і що він є пенсіонером.

Вказані доводи апеляційної скарги не містить посилань на невірність висновків суду щодо визначення розміру завданої шкоди, а так само і не впливають на ці висновки.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 3015 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 13 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: