Рішення № 52051212, 05.10.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1426/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 жовтня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Куштана Б.П., Джуги С.Д.

з участю секретаря : Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

у с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_1, звернулась в суд із вищезазначеним позовом, та як на підставу своїх вимог посилався на те, що 24.09.2014 року біля 22:00 год. у м. Мукачеве по вул. Автомобілістів,19 відбулось, зіткнення транспортних засобів. Внаслідок зіткнення транспортних засобів за участю автомобіля марки "RENAULT Clio 1.4", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки "AUDI A6 AVANT 2.5TDI" номерний знак 961 ВНР, під його керуванням. Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 23.12.2014 року, визнано ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 заподіяно йому матеріальну шкоду в розмірі 51262,92 гривні. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА". Та, не дивлячись на це, ВАТ НАСК "ОРАНТА" відмовила у виплаті страхового відшкодування з підстав не здійснення оплати страхового договору.

Та у квітні 2015 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, і просив за прострочення страховиком виконання грошового зобов'язання, стягнути також індекс інфляції за весь час прострочення, що становить суму 5900 гривень. Неправомірними діями ОСОБА_2 внаслідок ДТП заподіяно моральної шкоди, яка визначена у розмірі 15000 гривень. По визначенню шкоди, суб'єктом оціночної діяльності СОД ФОП ОСОБА_3, виготовлено звіт за який сплачено 950 гривень.

Виходячи з наведеного, просив стягнути з ВАТ НАСК "ОРАНТА" страхове відшкодування у сумі 50000 гривень і 5900 гривень індексу інфляції, а з ОСОБА_2 2212,92 гривень у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди й 15000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12 травня 2015 року, збільшені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ВАТ НАСК "ОРАНТА" 55900 страхового відшкодування, а з ОСОБА_2 5262,92 гривні у відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У задоволенні решти вимог, відмовлено.

Заперечуючи рішення суду, ВАТ НАСК "ОРАНТА", подала апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог до страхової компанії та ухвалити із цих вимог нове рішення, про відхилення позовних вимог. При цьому посилається на те, що рішення суду є неправосудним, оскільки суд дійшов до таких висновків помилково та в супереч матеріалів справи. Такі дії суду призвели до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта в особі ОСОБА_4 підтримала доводи скарги та просила задоволити таку з наведених у ній підстав.

Представник позивача в особі адвоката ОСОБА_5 заперечив, доводи апеляційної скарги в частині вимог стосовно відшкодування страхових виплат та просив відхилити таку в цій частині як безпідставну. Стосовно зобов'язання ОСОБА_1 передати ВАТ НАСК "ОРАНТА" залишки транспортного засобу то в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

У судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, позивач ОСОБА_1, і відповідач ОСОБА_2, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, але заяв про відкладення розгляду справи, суду не подали. А звідси, виходячи з вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та зважуючи на приписи ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати скаргу в їх відсутності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, пояснення сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 212 -214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й, всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається, рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вирішуючи питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов також висновку із приводу того, що ОСОБА_1 слід зобов'язати передати ВАТ НАСК "ОРАНТА" залишки транспортного засобу марки AUDI A6 "AVANT-2.5 TDI", номерний знак НОМЕР_2. Які не можуть використовуватись, але мають певні цінність.

Проте, вищезазначеним вимогам закону ухвалене в справі рішення суду в цій частині не відповідає, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення й неправильне застосування норм матеріального й процесуального права. Та через це таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, так-як вимоги з боку заподіювача шкоди про передачу пошкодженого майна, суду не заявлялись.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А здійснюючи правосуддя, суд захищає, права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України, ст. 4 ЦПК України.

За правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

А ст. 3 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На виконання даних норм, 22.09.2014 року за № АІ/1962393 між ВАТ НАСК "ОРАНТА" та ОСОБА_6 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за яким забезпеченим є ТЗ автомобіль марки "RENAULT Clio 1.4", номерний знак НОМЕР_1. За даним договором, застрахованими є усі водії, які керують забезпеченим ТЗ.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу за № 017/02/15 від 04.02.2015 року, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу марки AUDI A6 "AVANT-2.5 TDI", номерний знак НОМЕР_2, становить 51262,92 гривні.

У п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено, або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи з наведеного, твердження ВАТ НАСК "ОРАНТА", що ОСОБА_1 у зв'язку з фізичним знищенням пошкодженого автомобіля, підлягала відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, не можна визнати обґрунтованими.

А звідси, посилання ВАТ НАСК "ОРАНТА" на пункт 30.2. ст. 30 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є доречним у випадку, коли власник транспортного засобу, заперечує проти визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Проте, ОСОБА_1 не заперечував із приводу визнання пошкодженого транспортного засобу марки AUDI A6 "AVANT-2.5 TDI", номерний знак НОМЕР_2, фізично знищеним.

Також не є слушним посилання ВАТ НАСК "ОРАНТА" на норми ч. 5 ст. 11 ЗУ "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" із приводу того, що транспортні засоби, тимчасово ввезені під зобов'язання про зворотне вивезення, не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння або користування іншим особам. Такі транспортні засоби можуть бути оформлені для постійного користування після сплати відповідних податків та зборів, передбачених законодавством при ввезенні транспортних засобів для вільного використання.

Оскільки, положення цього Закону втратили чинність у зв'язку з набранням чинності Митного кодексу України від 13.03.2012 року N 4495-VI.

Згідно роз'яснень наведених в абзаці 2 п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" - ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Суд першої інстанції, зобов'язуючи ОСОБА_1 передати представникам ВАТ НАСК "ОРАНТА", залишки транспортного засобу марки AUDI A6 "AVANT-2.5 TDI", номерний знак НОМЕР_2, залишив поза увагою принцип диспозитивності. Не врахував тієї обставини, що заподіювач шкоди, а ні подавав заяви, а, ні заявляв у судовому засіданні про необхідність передачі пошкодженого майна, яке не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Таким чином, вимоги ВАТ НАСК "ОРАНТА" в цій частині доводів апеляційної скарги є підставними, і підлягають задоволенню.

Отже, судом першої інстанції ухвалено рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та в порушення, і неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, яке в сукупності у силу вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині передачі залишків пошкодженого майна й ухвалення нового рішення із цього питання.

Зважуючи на вищезазначене та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

р і ш и в :

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", задоволити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 травня 2015 року скасувати в частині задоволених вимог стосовно зобов'язання ОСОБА_1 передати представникам Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", залишки транспортного засобу марки AUDI A6 "AVANT-2.5 TDI", номерний знак НОМЕР_2.

Решту, рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : _______ Судді : ___

___