Рішення № 52051100, 01.10.2015, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1855/13-ц

Провадження по справі 2/305/12/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2015 року . Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Тулик І.І.

з участю секретаря - Шемота М.І.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

прокурора - Глушман І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Квасівської сільської ради, управління Держземагенства в Рахівському районі Закарпатської області, Реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: відділ містобудування та архітектури про зобов"язання вчинення дій, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та стягнення моральної і майнової шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про захист цивільних прав, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання облв"язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової , моральної шкоди, самовільне, незаконне знищення межових знаків - огорожі та самовільне зайняття земельної ділянки, встановлення (погодження) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до проекту забудови земельної ділянки - генплану та відповідно виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі).

Ухвалою суду від 10 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

В свою чергу ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог: Квасівська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, відділ містобудування та архітектури про зобов"язання вчинення певних дій, погодження меж земельної ділянки, стягнення моральної та майнової шкоди, які мотивовані тим, що орієнтовно в 1994 році сусід ОСОБА_3 без її дозволу, з порушенням будівельних норм, збудував будинок близько до межі, яка розділяє їхні земельні ділянки. Відстань від стіни до межі складає 1 метр, у той час як звіс даху будинку розташований на відстані лише 40 см. до межі. У звязку із тим, що будинок зведений з порушенням будівельних норм, сніг та вода з його даху, який виконаний з нахилом в бік її земельної ділянки, постійно потрапляли на її паркан та на її земельну ділянку, що, з часом, призвело до знищення паркану, що був розташований вздовж задньої стіни будинку. На її неодноразове прохання встановити водостічні труби та снігозатримуючі елементи і відновити їїзруйнований паркан ОСОБА_3 відповідав відмовою. Той факт, що огорожа належить їй на праві приватної власності підтверджується тим, що огорожа аналогічної конструкції та матеріалів, які використані для її побудови, розташована вздовж її земельної ділянки. У той час як огорожа ОСОБА_3 виконана іншим способом та з інших матеріалів. Протягом декількох років частина її паркана, що розташована вздовж стіни будинку була знищена повністю, а ОСОБА_3 випускав домашніх птицю та тварин, які заходили до неї в двір, знищували насадження на її ділянці та забруднювали її. На її скарги на зазначене ОСОБА_3 ніяк не реагував. У подальшому, в 2000 році, її сином ОСОБА_2, за усної згоди з ОСОБА_3, паркан було примкнуто до кутів стіни будинку. Таким способом, через фізичну відсутність паркану на ділянці падіння води та снігу з даху будинку, було вирішено проблему руйнування її паркану. На початку травня 2013 року, між будинком та гаражем сусіда, саме там, звідки береться весь бруд, до частини паркану із сітки додано профнастил висотою 2 метри. В бік кута будинку примкнуто частину паркану, який встановлено на знімних гвинтах, що дозволяє в будь який момент без особливих зусиль демонтувати цю його частину та здійснювати будь-які роботи, в тому числі - будівельні. Зазначена перебудова паркана зроблена з відома ОСОБА_3 Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 допустивши порушення її прав, не вживав заходів на їх поновлення, не здійснював компенсації вартості будівельних матеріалів: всі роботи з улаштування паркану проводились нею та членами її родини за власний рахунок. Нею не допущено порушення прав ОСОБА_3, оскільки конфігурація її паркану, яка існує на даний час, є вимушеною мірою, яку вона повинна була застосувати для того, щоб якимось чином влаштувати свій паркан, запобігти його подальшому руйнуванню та проникненню бруду і свійської тварини ОСОБА_3 на її земельну ділянку.До того ж межа між її земельною ділянкою та ділянкою ОСОБА_3 не знищена і завжди існувала - це залізобетонний стовп, що розташований горизонтально вздовж їхньої межі на відстані 1 метра від задньої стіни будинку. У подальшому, ОСОБА_3 звернувся до сільської ради зі скаргою на порушення нею та її сином межових знаків (огорожі), які, на його думку, безпідставно та самовільно були ними перенесені, що призвело до зміни конфігурації земельної ділянки ОСОБА_3 а також відсутності доступу до північної сторони будинку. Під час перевірки його звернення, ОСОБА_3 намагався запевнити комісію селищної Ради про те, що межа має бути розташована саме на відстані 150 см. від стіни будинку, тим самим намагаючись приховати той факт, що будинок зведений з порушенням будівельних норм. За результатами перевірки, складено протокол земельно-узгоджувальної комісії при Квасівській сільраді від 15.05.13р. № 14, яким вирішено, що зазначене спірне питання має бути узгоджено в судовому порядку. Не дивлячись на вищевикладене ОСОБА_3 нехтуючи правилами добросусідства та, очевидно, намагаючись завдати їй ще більшої шкоди, направив звернення до прокуратури Рахівського району Закарпатської області, виклавши обґрунтування, аналогічні тим, які містяться у первісній позовній заяві. Прокуратура перенаправила звернення Позивача для перевірки до Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області. На результати перевірок (первинної та повторної), проведених зазначеною інспекцією, нею направлено відповідні скарги до Державної інспекції сільського господарства України. ЇЇскарги задоволено, а результати перевірок скасовано. 12.08.13 року до неї звернувся син відповідача ОСОБА_4 (сам ОСОБА_3 не звертався) і просив підписати документи про погодження меж. Вона відмовила, бо межі, визначені у відповідних документах не відповідають фактичній конфігурації її земельної ділянки та порушують її право власності на землю зменшують її ділянку приблизно на 50 см. по всій довжині спірного паркану. 14.08.13 року вона особисто звернулася до ОСОБА_3 з проханням погодити межу, але він відмовився від підписання через відсутність у неї ліцензії організації, яка розробляла їй Технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі. ОСОБА_3 як до суду разом з первісним позовом, так і під час вищеописаних перевірок, надавались документи, відносно яких у неї виникають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності та автентичності. Так, зокрема, відповідач надає копію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія IV-ЗК №007256 від 15.01.97 генлан забудови земельної ділянки від 03.02.97 та Схему генплану забудови земельної ділянки Відповідача з накладенням схеми земельної ділянки позивача. Зазначені документи суперечать її Проекту забудови земельної ділянки приватного житлового будинку, що виданий їй на підставі рішення виконкому Рахівської районної ради депутатів трудящих від 14.10.77 № 208 та Державному акту на право приватної власності на землю виданого 04.11.02 IV-ЗК №034388. Протизаконними діями/бездіяльністю відповідача їй завдано сильних моральних страждань, що виразилось у значному погіршенні її здоровя, зокрема з моменту, коли вона дізналася про протиправні та зухвалі дії ОСОБА_3, направлені на заволодіння її майном, у неї підвищився тиск, болить серце, зявилось безсоння, хвилювання та хворобливий стан, приступи головного болю, пропав апетит. У звязку із зазначеним вона вимушена постійно звертатись до лікаря, що підтверджується довідкою Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Кваси від 04.09.13 №281. Дивлячись як відповідач активно використовує свої звязки з різними посадовими особами державних органів, вона втратила віру у справедливість: чого варті лише документи, оформлені за результатами перевірок головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області ОСОБА_5 всі можливі законодавчі акти, які врегульовують діяльність зазначеного органу зухвало та фактично безкарно порушуються; не дивлячись на скасування злочинних результатів перевірки, ОСОБА_5 виходить на повторну перевірку та оформляє аналогічні, нічим не обґрунтовані документи, очевидно захищаючи «чесні» інтереси ОСОБА_3 Також, Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області направляє листа від 21.08.13 № Б 922/07-10, у якому зокрема зазначено, що всі будівлі на ділянці Позивача розміщені відповідно до виконавчого креслення за індивідуальним проектом №945 1997р., виданого відділом архітектури та містобудування Рахівського району, що є завідомим абсурдом та неправдою, яка до того ж жодним чином не обґрунтована. Оскільки зазначена у листі інформація не відповідає дійсності, нею 03.09.13 направлено звернення до Голови районної державної адміністрації з метою отримання пояснень про підстави оформлення зазначеного листа. Тобто, протиправні дії/бездіяльність державних органів одностайно направлені на захист інтересів відповідача, що беззаперечно свідчить про дійсні підстави такої одностайності. Отже, саме відповідач не тільки посягає на право її приватної власності, а й використовує всі, доступні йому, важелі впливу на неї, внаслідок чого їй не тільки завдано матеріальної шкоди у вигляді витрат на відновлення паркану, правову допомогу з оскарження результатів перевірок, підготовку заперечення на первісний позов, підготовку зустрічної позовної заяви, таке ін., а й моральної шкоди, що вимагає від неї додаткових зусиль, для організації побуту та сімейного життя (стосунки у сімї погіршились), витрат на заспокійливі ліки. За первісним позовом, ОСОБА_3 бажає стягнути з неї 1 682,00 грн. вартості відновлення паркану, що визначена на підставі Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва. Вважає, що вартість відновлення паркану вирахувана вірно, у звязку із чим просить врахувати зазначений документ з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої їй ОСОБА_3 внаслідок зведення будинку з порушенням будівельних норм, руйнування її паркану, небажання його відновити та вживати заходів для влаштування водостічних і снігозатримуючих елементів, що беззаперечно свідчить про свідомий та умисний характер дій відповідача, направлених на завдання їй матеріальної шкоди. На підставі наведеного просила зобовязати ОСОБА_3 встановити на дах будинку снігозатримуючі та водостічні елементи, здійснити погодження меж моєї земельної ділянки ОСОБА_1 з суміжним власником ОСОБА_3, стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн., стягнути з ОСОБА_3 на її користь майнову шкоду у розмірі 1 682,00 грн., та стягнути з ОСОБА_3 на її користь понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 23 вересня 2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 об"єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 19 вересня 2014 року були вжиті заходи забезпечення позову, шляхом забороною вчинення певних дій.

25 травня 2015 року позивачем збільшено позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що ще одним суміжним користувачем відносно земельної ділянки ОСОБА_3, виступає громадянин ОСОБА_6 , який взагалі не вказаний в Експлікації земельних угідь, що є неприпустимим при виготовленні технічної документації, та порушує вимоги п. «б» ч.2ст. 198 Земельного кодексу України. Крім того, кадастровий номер присвоювався на підставі рішення Квасівської сільської ради від 23.12.13 №357 про погодження меж ОСОБА_3 згідно проекту забудови земельної ділянки від 1997року, що не є правовстановлюючим документом, та порушує вимоги ст. 125 Земельного кодексу України. Погодження меж відбулося до вирішення судом спірного питання по суті, а через чотири місяці, ОСОБА_3 подано в районну газету «Зоря Рахівщини» оголошення про те, що ним нібито втрачено державний акт на право власності на землю, який він просив вважати недійсним (випуск газети №27-28 від 12.04.14,а.с. 102).А як відомо з матеріалів справи, на момент розробки технічної документації у ОСОБА_3 був наявним державний акт серії IV-ЗК 007256 від 05.01.97.Отже, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж, здійснено зміну меж земельної ділянки ОСОБА_3, про що письмово мали бути повідомлені суміжні землевласники та землекористувачі земельної ділянки, чого зроблено не було, що є грубим порушенням законодавчих приписів та прав зазначених землевласників, а саме вимоги пункту 3.12 Інструкції про встановлення меж. Крім того, з листа Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 07.04.2015 № 04/485 вбачається, що ОСОБА_3 було подано заяву щодо державної реєстрації земельної ділянки до державного реєстратора управління Держземагентства у Рахівському районі від 03.03.2014 (реєстраційний номер заяви ЗВ-2100484682014) в якій він просив зареєструвати земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресою: Закарпатська обл., Рахівський р-н, с. Кваси. Таким чином, звертає увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_3 було подано заяву про державну реєстрацію земельної ділянки 03.03.2014, тобто, ще до публікації в місцевій газеті «Зоря Рахівщини» (12.04.2014) оголошення про втрату державного акта. При цьому, з порушенням ч. 5 ст. 24 Закону України «Про земельний кадастр», державним реєстратором внесено відповідні відомості до державного земельного кадастру, які перевірено реєстратором, про що свідчить відмітка державного реєстратора ОСОБА_7 та земельній ділянці площею 0,25 га в с. Кваси б/н присвоєно кадастровий номер 2123683000:09:001:0011.В подальшому Реєстраційною службою Рахівського районного управління юстиції ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності від 25.04.2014 № 20981531. Крім того, на її звернення до Держсільгоспінспекції України і до прокуратури Рахівського району та Закарпатської області щодо порушення її прав, Держсільгоспінспекцією в Закарпатській області надано відповідь, з якої вбачається, що при розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ТОВ «Георан» підготовчі роботи проведено з порушенням вимог п. 2.4. Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками, п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України, а саме не зясовано про існуючий спір щодо спільної межі між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не визначено усіх суміжних землевласників, не враховано наявність державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 007256 виданого громадянину ОСОБА_3,зокрема, змінено конфігурацію земельної ділянки без зміни площі та невідповідність плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначених у державному акті. Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області надано висновок, що вказане стало підставою внесення відомостей до державного земельного кадастру, реєстрації земельної ділянки реєстраційною службою Рахівського районного управління юстиції та видачі 25.04. 2014 гр. ОСОБА_3 свідоцтва про право власності серія та номер: 20981531. Згідно інформації Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, Головним управлінням Держземагентства 07.05.2015 проінформовано, що відповідно до ч. 2 ст. 68 ЗУ та п. 1.5. та 3.19 Порядку роботи Кваліфікаційної комісії, Головне управління звернулось до Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру про розгляд питання щодо прийняття рішення про внесення подання стосовно позбавлення сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_8 кваліфікаційного сертифікату. Згідно висновку судового експерта, фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_3 в с. Кваси, 183 Рахівського району не відповідають її межам згідно правовстановлюючих документів. Межі земельних ділянок ОСОБА_3. та ОСОБА_1, визначені правовстановлюючими документами, накладаються між собою. Площа накладання становить 0,0067 а (67 м2). Схеми порівняння меж земельної ділянки ОСОБА_3 згідно технічної документації, що виготовлена ТОВ «Георан» та державного акту від 1997року, дають підстави говорити про те, що згідно цих двох документів існує накладка на земельну ділянку ОСОБА_1 Також судовим експертом встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3, розроблена у 2013 році ТОВ «Георан», не відповідає положенням п. 2.8 та Додатку 2 Інструкції про встановлення меж, що також підтверджує висновки викладені у листі Держсільгоспінспекції України від 24.09.13 №К-33-6-9/1539 щодо негативного виготовлення ТОВ «Георан» технічної документації ОСОБА_3 Згідно з рішеннями Квасівської сільської ради від 21.08.13 №229 та від 21.08.13 № 298 їй і ОСОБА_3 відмовлено в погодженні меж земельних ділянок, посилаючись на те, що у зв'язку із виникненням межового спору, питання щодо затвердження (погодження) меж земельних ділянок, запропоновано вирішити в судовому порядку. Однак у подальшому, протягом строку, поки розгляд справи №305/1855/13-ц було призупинено у звязку з вирішенням по суті адміністративної справи №305/2674/13-а провадження по справі №2-а/305/50/2013 Квасівська сільська рада протиправно, без повідомлення зацікавлених осіб, рішенням від 23.12.13 №357 здійснила погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 згідно Генплану забудови земельної ділянки від 1997 року, що не є правовстановлюючим документом, при наявності державного акту серії IV-ЗК 007256 від 05.01.1997р. на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 На її звернення до Квасівської сільської ради від 12.02.14 щодо скасування рішення від 23.12.13 №357 про погодження меж ОСОБА_3, їй надано рішення від 12.04.14 №395 у відповідності до якого її було повідомлено про неможливість скасування рішення про погодження меж ОСОБА_3 від 23.12.13 №357, та повторно запропоновано вирішити це питання в судовому порядку. Враховуючи вищевикладене вважає, що рішення Квасівської сільської ради від 23.12.13 №357 про погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 згідно Генплану забудови земельної ділянки від 1997 року, що не є правовстановлюючим документом, при наявності державного акту серії IV-ЗК 007256 від 05.01.1997р., є протиправним і таким, що порушує її права та права суміжних землекористувачів, у звязку із чим має бути скасоване. Також повторні протизаконні дії ОСОБА_3, що знаходять активне сприяння і підтримку з боку посадових осіб Квасівської сільської ради, продовжують завдавати їй сильних моральних страждань, що виражається у значному погіршенні її здоровя, зокрема коли вона дізнаюся про чергові зухвалі дії зазначених осіб які використовують всі доступні їм засоби для того, щоб позбавити її частини її земельної ділянки (протиправне погодження меж ОСОБА_9 Квасівською сільрадою, «втрата акту» таке інше), у неї ще більше підвищується тиск, болить серце, погіршується безсоння, постійне хвилювання, хворобливий стан, приступи головного болю і відсутність апетиту,наповнюють її повсякденне життя постійними стражданнями. У звязку із зазначеним вона вимушена постійно звертатись до лікаря, що підтверджується довідками Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Кваси від 04.09.13 №281, від 13.09.13 №265 та виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о)№б/н від 17.02.14 (додаток 1), №183 від 17.07.14 (додаток 2), №б/н від 24.12.14 (додаток 3), №б/н від 30.03.15 (додаток 4), а також витрачати кошти на ліки. У звязку із зазначеним, вважає що на даний час їй завдано ще більших страждань, через що оцінює розмір моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Також, з урахуванням значного погіршення економічної ситуації в Україні, раніше зроблений розрахунок кошторису вартості відновлення зруйнованого паркану з вини ОСОБА_3 втратив свою актуальність через девальвацію гривні, через що нею зроблено перерахунок вартості відновлення зруйнованого паркану, який складає 2850 грн. На підставі викладеного просила зобовязати ОСОБА_3 встановити снігозатримуючі та водостічні елементи на дах житлового будинку№222 за адресою с. Кваси, Рахівський район. Закарпатська область, що розташований на його земельній ділянці, зобовязати Квасівську сільську раду здійснити погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 з суміжним землевласником ОСОБА_3І згідно виготовленої ТзОВ «Землемір» технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), Ввзнати недійсним рішення Квасівської сільської ради №357 від 23.12.13 про погодження межі ОСОБА_3, скасувати державну реєстрацію в базі Даних земельного кадастру на імя ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером 2123683000:09:001:0011, зобов'язати управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області скасувати/анулювати кадастровий номером 2123683000:09:001:0011та видалити з автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру інформацію про земельну ділянку площею 0,25га з цим кадастровим номером в межах земель Квасівської сільської ради, визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 серія САК №268232 від 25.04.14р. (індексний номер 20981531), стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн., стягнути з ОСОБА_3 на її користь майнову шкоду у розмірі 2850,00 грн., та вирішити питання про розподіл судових витрат, у звязку з чим стягнути з ОСОБА_3 на її користь понесені нею судові витрати у розмірі 6546,91 грн.

Ухвалою суду від 26 травня 2015 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучено Квасівську сільську раду Рахівського району Закарпатської області, управління Держземагенства в Рахівському районі та Реєстраційну службу Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 змінені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Просять позов задовольнити в повному обсязі.

Прокурор прокуратури Рахівського району ОСОБА_10, здійснюючи представництво інтересів відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні змінені позовні вимоги не визнала. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області в судове засідання не з"явився. В.о. сільського голови ОСОБА_11 подано заяву про розгляд справи без представника сільської ради.

Представник відповідача - управління Держземагенства в Рахівському районі, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився.

Представник відповідача - Реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області в судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи без самостійних вимог - відділу містобудування та архітектури Рахівської РДА в судове засідання не з"явився. Начальник відділу, головний архітектор району ОСОБА_12 надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без їхньої участі. Позовні вимоги залишають на розсуд суду.

Суд, заслухавши позивача за зустрічним позовом, її представника, прокурора, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку №221 в с. Кваси Рахівського району Закарпатської області та земельної ділянки площею 0,25 га, з яких 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, згідно державного акту на право приватної власності на землю від 4 листопада 2002 року.

Суміжним землевласником являється відповідач ОСОБА_3, який зокрема володіє земельною ділянкою площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с. Кваси, 183 Рахівського району Закарпатської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 квітня 2014 року, індексний номер:20981531 та відповідно житловим будинком за цією адресою.

Між сторонами існує спір з приводу належного встановлення меж земельних ділянок.

За змістом ст.391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч.3 ст.152 ЗК України).

Відповідно до пункту 3,25* ДБН 360-92** відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

В судовому засіданні було доведено, що відповідачем ОСОБА_3 в порушення державних будівельних норм, що діють в Україні, на даху будинку №183 в с. Кваси Рахівського району Закарпатської області не встановлені снігозатримуючі та водостічні елементи, за відсутності яких відбувається стікання атмосферних опадів на територію сусідньої земельної ділянки, належної ОСОБА_1, а тому відповідача ОСОБА_3 необхідно зобов"язати встановити снігозатримуючі та водостічні елементи на дах житлового будинку №183 в с. Кваси Рахівського району Закарпатської області, що розташований на його земельній ділянці.

Відповідно до ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за медами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Пунктом 34 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії, тому Квасівська сільська рада Рахівського району є тією особою, в компетенції якої є вирішення питання щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян.

Виходячи з аналізу ст. 158 ЗК України спори щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, вирішуються органами місцевого самоврядування, і чинним земельним законодавством не передбачено обов'язку щодо зобов"язання у примусовому порядку на погодження меж земельної ділянки, у т.ч. і за рішенням суду

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (ч. 2 ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування», ч. 9 ст. 123 ЗК України).

Судом встановлено, що питання про погодження меж земельних ділянок ОСОБА_1 із суміжним землевласником - ОСОБА_3 Квасівською сільською радою вже вирішувалось, її рішенням № 298 від 21 серпня 2013 року "Про погодження межі " відмовлено ОСОБА_1 у погодженні межі земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд між землекористувачем ОСОБА_3 у зв"язку із тим , що між останніми виник спір із-за зміни конфігурації земельних ділянок.

Оскільки позивачкою таке рішення органу місцевого самоврядування в суд не оскаржувалась, данне питання знаходиться за межами судового розгляду, виходячи зі змісту диспозитивності цивільного судочинства, врегульованого ст. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цого кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, судом встановлено, що між користувачами суміжних земельних ділянок виник спір щодо межі між земельними ділянками, власниками яких вони є.

Для встановлення істини з цього приводу ухвалою суду від 30 вересня 2014 року була призначена судова земельно-технічна експертиза.

Згідно Висновку земельно-технічної експертизи №12/14 від 06.03.15 року встановлено , що межі та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_3, визначені технічною документацією, розробленою у 2013 році ТОВ «Георан», не відповідають її межам і конфігурації, що визначені згідно державного акту серії IV-ЗК 007256 від 05.01.97 року.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3, мешканцю с. Кваси, 183, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розроблена у 2013 році ТОВ «Георан» не відповідає положенням п. 2.8 та Додатку 2 Інструкції про встановлення меж.

З огляду на кадастровий план земельної ділянки, земельна ділянка ОСОБА_3 межує із землями комунальної власності (від Б до В землі запасу сільської ради, та від Г до А землі загального користування), розпорядником яких виступає Квасівська сільська рада, відтак виступає і суміжником відносно земельної ділянки ОСОБА_3, тому повинна брати участь у прийомі-передачі межових знаків на зберігання. Однак, погодження представника Квасівської сільської ради на акті прийому-передачі межових знаків відсутнє.

Поряд з цим в судовому засіданні встановлено, що ще одним суміжним користувачем відносно земельної ділянки ОСОБА_3, виступає громадянин ОСОБА_6, який взагалі не вказаний в Експлікації земельних угідь, що є неприпустимим при виготовленні технічної документації, та порушує вимоги п. «б» ч.2ст. 198 Земельного кодексу України.

Крім того, кадастровий номер присвоювався на підставі рішення Квасівської сільської ради від 23.12.13 року №357 "Про погодження меж ОСОБА_3 " згідно проекту забудови земельної ділянки від 1997року, що не є правовстановлюючим документом, та порушує вимоги ст. 125 Земельного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи погодження меж відбулося до вирішення судом спірного питання по суті, а через чотири місяці, ОСОБА_3 подано в районну газету «Зоря Рахівщини» оголошення про те, що ним втрачено державний акт на право власності на землю, який він просив вважати недійсним - випуск газети №27-28 від 12.04.14 року. А на момент розробки технічної документації у ОСОБА_3 був наявним державний акт серії IV-ЗК 007256 від 05.01.97. Отже, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж, здійснено зміну меж земельної ділянки ОСОБА_3, про що письмово мали бути повідомлені суміжні землевласники та землекористувачі земельної ділянки, чого зроблено не було, що є грубим порушенням законодавчих приписів та прав зазначених землевласників, а саме вимоги пункту 3.12 Інструкції про встановлення меж.

Більше того, з листа Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 07.04.2015 року № 04/485 вбачається, що ОСОБА_3 було подано заяву щодо державної реєстрації земельної ділянки до державного реєстратора управління Держземагентства у Рахівському районі від 03.03.2014 року № ЗВ-2100484682014, в якій він просив зареєструвати земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресою: Закарпатська область Рахівський район, с. Кваси.

Таким чином, ОСОБА_3 було подано заяву про державну реєстрацію земельної ділянки 03.03.2014, тобто, ще до публікації в місцевій газеті «Зоря Рахівщини» (12.04.2014) оголошення про втрату державного акта.

При цьому, з порушенням ч. 5 ст. 24 Закону України «Про земельний кадастр», державним реєстратором внесено відповідні відомості до державного земельного кадастру, які перевірено реєстратором, про що свідчить відмітка державного реєстратора ОСОБА_7 та земельній ділянці площею 0,25 га в с. Кваси б/н присвоєно кадастровий номер 2123683000:09:001:0011.В подальшому Реєстраційною службою Рахівського районного управління юстиції ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності від 25.04.2014 № 20981531.

Також Держсільгоспінспекцією в Закарпатській області надано відповідь, з якої вбачається, що при розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ТОВ «Георан» підготовчі роботи проведено з порушенням вимог п. 2.4. Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками, п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України, а саме не зясовано про існуючий спір щодо спільної межі між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не визначено усіх суміжних землевласників, не враховано наявність державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 007256 виданого громадянину ОСОБА_3,зокрема, змінено конфігурацію земельної ділянки без зміни площі та невідповідність плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначених у державному акті.

Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області надано висновок, що вказане стало підставою внесення відомостей до державного земельного кадастру, реєстрації земельної ділянки реєстраційною службою Рахівського районного управління юстиції та видачі 25.04. 2014 гр. ОСОБА_3 свідоцтва про право власності серія та номер: 20981531. (лист від 22.04.2015 № 04/Б-112, лист від 08.04.2015 № 04/Б-618).

Згідно інформації Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, Головним управлінням Держземагентства 07.05.2015 проінформовано, що відповідно до ч. 2 ст. 68 ЗУ та п. 1.5. та 3.19 Порядку роботи Кваліфікаційної комісії, Головне управління звернулось до Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру про розгляд питання щодо прийняття рішення про внесення подання стосовно позбавлення сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_8 кваліфікаційного сертифікату.

Отже, Квасівська сільська рада приймаючи рішення про погодження меж ОСОБА_3 не врахувала всіх обставин спору, вимог чинного законодавства, та обмежилася лише мотивами одного землевласника, узв"язку з чим таке рішення слід визнати недійсним.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи №12/14 від 6 березня 2015 року межі земельних ділянок ОСОБА_3. та ОСОБА_1, визначені правовстановлюючими документами, накладаються між собою. Площа накладання становить 0,0067 а (67 м2).

Квасівська сільська рада листом від 07.10.13 року №199 повідомляла суд про те, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку ОСОБА_3 (держакт IV-ЗК №007256 від 05.01.97) відповідають їх фактичним межам та Генплану від 1997року.

Аналогічно, Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області листами від 21.08.13 № Б 922/07-10 та від 25.10.13 №К-1263/06-10 зазначала, що всі будівлі на ділянці ОСОБА_3 розміщені відповідно до виконавчого креслення за індивідуальним проектом від 1997року №945.

Однак, з урахуванням висновку судового експерта щодо поставлених йому питань, вищевказана інформація цілком спростовує дані твердження.

Судовим експертом встановлено, що Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3, розроблена у 2013 році ТОВ «Георан», не відповідає положенням п. 2.8 та Додатку 2 Інструкції про встановлення меж, що також підтверджує висновки викладені у листі Держсільгоспінспекції України від 24.09.13 №К-33-6-9/1539 щодо негативного виготовлення ТОВ «Георан» технічної документації ОСОБА_3

Отже, вищевикладені висновки експертизи, висновки Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області та фактичні обставини справи, зокрема виготовлення технічної документації ОСОБА_3 та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці здійснювалося на підставі погодження меж згідно Генплану від 1997 року, який не являється правовстановлюючим документом, при наявності державного акту серії IV-ЗК 007256 від 05.01.1997 на земельну ділянку ОСОБА_3, що порушує вимоги ст. 125 Земельного кодексу України; погодження меж відбулося без погодження з суміжними землекористувачами ОСОБА_1, ОСОБА_6, Квасіської сільської ради та без актів прийому-передачі межових знаків на зберігання, що не відповідає положенням п. 2.8 та Додатку 2 Інструкції про встановлення меж, та порушує вимоги п. «б» ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України, підтверджують неправомірність видачі відповідачу ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житилового будинку, господарських будівель і споруд від 25 квітня 2014 року, індексний номер: 20981531, та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Разом з цим позовна вимога про скасування державної реєстрації в базі даних земельного кадастру відносно земельної ділянки відповідача не підлягає до задоволення, оскільки визнання недійсним правовстановлюючого документа на земельну ділянку є підставою для скасування державної реєстрації цього нерухомого майна.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної та майнової шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 2 ч. 2 цієї статті Закону, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Тобто, Закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, коли таке право безпосередньо передбачене Конституцією України, нормами Цивільного кодексу та іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

При цьому, порушення права повинно бути встановлене належним чином наданими позивачем доказами.

Відповідно до роз'яснень п.п.5,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як на підставу для відшкодування моральної шкоди, оціненої в сумі 10000 гривень, позивачка посилається на те, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3, погіршився її стан здоров"я, та на підтвердження додає довідки амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Кваси Рахівського району Закарпатської області від 4 вересня 2013 року №281, від 13 вересня 2013 року №265 та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17 лютого 2014 року, №183 від 17 липня 2014 року, №б/н від 24 грудня 2014 року та №б/н від 30 березня 2015 року. Однак вони не встановлюють доведеність протиправності діяння відповідача. Відповідно, немає передбачених нормами ЦК України необхідних складових для позитивного вирішення питання щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Доведення факту завдання реальних збитків покладається на позивача.

Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Водночас, факт знищення паркану між суміжними земельними ділянками, який служив межею та стягнення з відповідача вартості для його відновлення не підтверджено належними доказами, як то актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства господарством, актом обстеження земельних ділянок відповідними органами з яких би вбачалось, що саме ОСОБА_3 завдав шкоду позивачці.

Відповідно до ст. 108 ЗК України, у випадку, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусудніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утриманні споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають спільну межу, яка відсутня біля будинку ОСОБА_3, але причина порушення межі не встановлена, оскільки ОСОБА_3 заявляє, що межу було знищено ОСОБА_1, про що подавав позов до суду, а ОСОБА_1 вказує на те, що може було знищено ще в 2000 році, коли сніг з будинку ОСОБА_3 впав на паркан і знищив його.

Таким чином позивачкою не надано належних та допустимих доказів наявності реальних збитків, а також причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину, а відтак позовні вимоги в частині стягнення моральної та майнової шкоди не підлягають до завдоволення.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів, окрім ОСОБА_3, який звільнений від сплати судових витрат, будучи інвалідом другої групи захворювання, в користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення 5999,72 гривень судових витра, які складаються з 587,72 грн. сплаченого судового збору, та 5412 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Поряд з цим суд не задовільняє стягнення судових витрат в сумі 547,19 грн. за явку до суду представника позивачки, оскільки представництво сторони за довіреністю виключає склад судових витрат.

Крім того, враховуючи, що по справі були вжиті заходи забезпечення позову на підставі ухвали суду від 19 вересня 2014 року , такі в силу ст. 154 ЦПК України підялгають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11, 58, 60, 88, 131, 154, 209, 212 215, 223, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Змінений позов задовольнити частково.

Зобов"язати ОСОБА_3 встановити снігозатримуючі та водостічні елементи на дах житлового будинку №183 в с. Кваси Рахівського району Закарпатської області, що розташований на його земельній ділянці.

Визнати недійсним рішення Квасівської сільської ради №357 від 23 грудня 2013 року "Про погодження межі ОСОБА_3".

Визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 серії САК №268232 від 25 квітня 2014 року (індексний номер 20981531).

Стягнути з Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, с.Кваси, 150 в користь ОСОБА_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати в сумі 1999, 91 гривень.

Стягнути з Управління Держземагенства у Рахівському районі, м. Рахів, вул. Миру, 52 Закарпатської області в користь ОСОБА_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати в сумі 1999, 91 гривень.

Стягнути з Реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, м. Рахів, вул. Шевченка, 202 в користь ОСОБА_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати в сумі 1999, 91 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19 вересня 2014 року скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.