Ухвала суду № 52048594, 05.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5664/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велдінг" звернулося з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112302 та №0000122302 від 07.11.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року було здійснено процесуальне правонаступництво допустивши заміну Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби її правонаступником Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 381 від 15.10.2012 виданого Фастівською ОДПІ Київської області, головним державним податковим ревізором-інспектором, відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Велдінг" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства при взаємовідносинах з ТОВ "Віннерком" за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки 23 жовтня 2012 року складено Акт перевірки № 402/62/2200-36937216 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що зміст порушень законодавства полягає у тому, що правочини між позивачем та ТОВ "Віннерком" з придбання товарів, робіт, послуг не направленні на реальне настання правових наслідків, і є нікчемними. Такий висновок було зроблено відповідачем посилаючись на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ "Віннерком" з питань дотримання податкового законодавства. Згідно даних цього акту вбачається що ТОВ "Віннерком" мало взаємовідносини з ТОВ "МПС КАПІТАЛ", а 25 листопада 2011 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції державної податкової адміністрації у м. Києві, порушено кримінальну справу № 56-2981 за фактом створення невстановленими особами ТОВ "МПС КАПІТАЛ" для використовування в злочинних схемах, спрямованих надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку, що призводило до неправомірного зменшення останніми обсягів оподаткування, внаслідок безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.1 п 139.1, ст.139 ПК України, які призвели до завищення підприємством у перевіряємому періоді від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 14 754 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 16 967 грн.

За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000112302 та № 0000122302 від 07.11.2012 року.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, що 01 грудня 2011 року між ТОВ "Віннерком" (Продавець) та ТОВ "Велдінг" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 212. Відповідно до умов договору продавець зобов'язався поставити та передати у власність продавця, відповідно до Спеціфікації №1, 2: пруток ПЕНТ, насадку зварювальну С 5, насадку зварювальну К 10, насадку зварювальну П30/4 мм, механічний пристрій для зняття оксидного шару д.180, різак для пластикових труб діаметром 315 мм, зажим D160 для вварювання буртових втулок для труб д.40 - 140 мм, станіну центратора машин Basik 160, футляри - підставки для термопліт, станіну центратора машин Basik 315, зажим D160 для вварювання буртових втулок для труб д.90 - 280 мм.

За умовами договору продавець повинен надати покупцю видаткову накладну, рахунок-фактуру та податкову накладну.

Надані рахунки-фактури № СФ-0000232 та № СФ-0000234 від 01.12.2011 року оформлені на підставі заявки ТОВ "Велдінг" на поставку товару від 28 листопада 2011 року.

Вказані вище товари оплачені позивачем у повному обсязі за платіжним дорученням № 139 від 02.12.2011р. та № 141 від 07.12.2011 р.

Факт поставки товару оформлювався податковими накладними № 7 від 01.12.2011р. і № 8 від 05.12.2011, та видатковими накладними № РН-0000227 від 01.12.2011р. та № РН-0000228 від 05.12.2011р., що підписувались уповноваженими особами ТОВ "Віннерком" та позивача.

Відповідно до пояснень представника позивача, дані товари необхідні позивачу для укомплектування установки для зварювання пластикових труб, яку товариство збирає та перепродає. На підтвердження цього факту суду було надано договори купівлі - продажу № 14/11-Ст та № 12/11-Ст та всі первинні документи, які підтверджують факт продажу.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а висновки зроблені відповідачем ґрунтувались відповідно до обставин зазначених в інших Актах перевірки контрагента позивача.

Колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні його контрагентом підтверджуються належним чином складеними первинними документами.

Беручи до уваги досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань по відносинам позивача з ТОВ "Віннерком", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки визначені ними грошові зобов'язання є необґрунтованими та протиправними.

Відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.