Постанова № 52042093, 13.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року < > справа № 2а-28275/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області, Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі № 2а-28275/11/0570 за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платника податків у м. Донецьку, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 13 грудня 2010 року до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платника податків у м. Донецьку, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем 20.04.2010 року до ДПІ у м. Маріуполі була подана декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій задекларована сума, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, в розмірі 210511395 грн. 21.04.2010 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість в звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого сума, яка підлягала бюджетному відшкодуванню, зменшена на 31600 грн. Відповідачем була проведена позапланова перевірка з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р., якою було встановлено порушення порядку ведення податкового обліку та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2010 р. на 94226 грн. Виходячи із змісту акту перевірки № 403/07/00191129 від 14.06.2010 р., підтверджена правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 210385569 грн. Станом на час предявлення позову залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість за березень 2010 року складає 18564833 грн. Позивач вважає посилання податкового органу на не підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість постачальниками позивача такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість», та просив стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 18564833 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 9428781 грн. 25 коп..

Не погодившись з судовим рішенням, відповідачі - ДПІ у м. Маріуполі та Спеціалізована ОСОБА_8 податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьк подали апеляційні скарги, в яких просили постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Представники Державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області та Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач ОСОБА_9 акціонерне товариство «Маріупольській металургійний комбінат імені ОСОБА_1» є юридичною особою на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00191129, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100292184.

Відповідачі ОСОБА_8 податкова інспекція у м. Маріуполі та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку є субєктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані ним Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач ОСОБА_10 управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р., веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

За результатами господарської діяльності у березні 2010 року у ПАТ «ММК імені ОСОБА_1» утворилася відємна різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту.

20.04.2010 року позивачем була подана до ДПІ у м. Маріуполі податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 210511395 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 8-13 т.1). 20.04.2010 року позивачем до ДПІ у м. Маріуполі був поданий розрахунок коригування сум податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 року, а також 21.04.2010 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість в звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого сума, яка підлягала бюджетному відшкодуванню, зменшена на 31600 грн. (а.с. 204 т.1).

У відповідності до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Отже, в даному випадку платник податку прийняв рішення про відшкодування сум податку на додану вартість в зазначеному вище розмірі шляхом зарахування на його рахунок, про що свідчить рядок 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. та рядок 8.8 уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

На виконання зазначених вимог ДПІ у м. Маріуполі була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., за результатами якої був складений акт № 403/07/00191129 від 14.06.2010 р. (а.с. 14-49 т.1). Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2010 р. на 94226 грн.; порушення пп. 7.7.3 п. 7.3, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за березень 2010 р., на 186310 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість березня 2010 р. на 5700 грн.

З акту перевірки випливає, що податковим органом не встановлено порушень законодавства в частині визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 р. в розмірі 210385569 грн.

ДПІ у м. Маріуполі була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., за наслідками якої був складений акт № 959/7/00191129 від 08.12.2010 р. Цією перевіркою податковим органом встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 6690261 грн. За результатами перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000460700/0 від 17.12.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на 6690261 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 р. в справі № 2-а-29121/10/0570 за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Маріуполі № 0000460700/0 від 17.12.2010 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6690261 грн. (а.с. 94-97 т.1). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню обставини щодо правомірності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. в розмірі 6690261 грн.

Колегією суддів встановлено, що позивачу відшкодовано з бюджету сума податку на додану вартість в розмірі 9092259 грн. по декларації за березень 2010 р.

Отже, на час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 р. в розмірі 9428781,25 грн., про що свідчить акт звірки від 24.05.2011 року.

В обґрунтування апеляційних скарг відповідачі вказують на неотримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими у позивача були господарські відносини, а тому вважають, що зазначена вище сума є непідтвердженою. При цьому відповідачі посилаються на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 р. № 350.

Колегія суддів вважає такі посилання податкових органів необґрунтованими, оскільки Методичні рекомендації в частині проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання не відповідають вимогам податкового законодавства, а саме, Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме ОСОБА_11 України «Про податок на додану вартість», а не накази Державної податкової адміністрації України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами позивача, а тому відсутні підстави для надання бюджетного відшкодування.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суми, сплачені позивачем постачальникам товарів (послуг) з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені в судовому засіданні платіжним документами. При цьому відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідачів про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство України, зокрема й ОСОБА_11 України «Про податок на додану вартість», не встановлює обовязок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку особисто, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

ОСОБА_11 не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Суд першої інстанції вірно зробив висновок, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу, а тому задовольнив частково позовні вимоги, та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 р. в загальній сумі 9428781,25 грн.

Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, не визначився в резолютивній частині постанови з іншою частиною позовних вимог, у звязку з чим в цій частині рішення суду першої інстанції належить зміні.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області, Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі № 2а-28275/11/0570 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі № 2а-28275/11/0570 змінити.

Доповнити резолютивну частину постанови наступним абзацом «В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Абзаци 4, 5, 6 вважати 5, 6, 7. В решті частині постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

У повному обсязі постанову складено 12 липня 2011 року.

Головуючий суддяІ.В. Юрко

СуддіГ.М. Міронова

ОСОБА_12