Ухвала суду № 52042033, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 804/5014/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 804/5014/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2015 року № 0000912203, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000912203 від 01.04.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій з контрагентом, оскільки такі не відповідають дійсності, позивач має всю первинну документацію яка підтверджує придбання товару, його перевезення, а також використання у власній господарській діяльності.

Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 позов задоволено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Скарга обґрунтована тим, що судом не було взято до уваги відсутності доказів перевезення товару, з урахуванням ваги навантаження та грузопідьомності авто, відсутні докази використання придбаного товару у господарській діяльності позивача тощо.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представника позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечили.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Філакас" за період листопад 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 341/04-64-22-04/34775113 від 16.03.2015 року.

Перевіркою встановлено не підтверджено реальність здійснення господарських відносини ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" із контрагентами, їх, вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" операцій по ланцюгу постачання з ТОВ "Філакас" за період листопад 2014 року на загальну суму ПДВ 121101 грн.; встановлено порушення Позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у листопаді 2014 року на загальну суму 121101 грн.

Висновки перевіряючи ґрунтуються з посиланням на інформацію іншого податкового органу щодо контрагента позивача - ТОВ «Філакас» та надання оцінки його господарської діяльності з іншими контрагентами.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912203 від 01.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 181651,50 грн., у тому числі: 121101 грн. - за основним платежем та 60550,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що 24.10.2014 року між Позивачем (покупець) та ТОВ "Філакас" (постачальник) укладено договір поставки № 10/24. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, найменування та асортимент якого вказується у специфікаціях до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Товаром вважають: вугілля антрацит АО (фр. 25-50). Постачання товару здійснюється на умовах, що вказані в специфікаціях до даного договору. Товар постачається партіями та у строки погоджені сторонами у специфікаціях самовивозом. Разом із товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок, видаткову накладну, податкову накладну. Право вартості на товар та всі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є дата відвантаження товару, вказана в накладній. Приймання кожної партії товару по кількості та якості проводиться на складі покупця згідно з інструкціями № П-6 та № П-7 (а.с. 32-34).

На підставі укладеного договору сторонами складено специфікації:

№ 1 від 29.10.2014 року на товар - вугілля антрацит АО у кількості 46,36 т.

№ 2 від 30.10.2014 року на товар - вугілля антрацит АО у кількості 46,16 т.

№ 3 від 04.11.2014 року на товар - вугілля антрацит АО у кількості 44,22 т.

№ 4 від 05.11.2014 року на товар - вугілля антрацит АО у кількості 46,08 т.

№ 5 від 12.11.2014 року на товар - вугілля антрацит АО у кількості 45,91 т.

№ 6 від 21.11.2014 року на товар - вугілля антрацит АО у кількості 48,38 т.

№ 7 від 25.11.2014 року на товар - вугілля антрацит АО у кількості 47,80 т.

На виконання договірних зобов'язань постачальником реалізовано на адресу позивача товар, що засвідчено виписаними товаросупровідними документами: рахунками від 01.11.2014 року, від 05.11.2014 року, від 12.11.2014 року, від 21.11.2014 року, від 25.11.2014 року, видатковими накладними, а також виписаними за фактом постачання товару податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Транспортування придбаного товару відбувалось придбаними партіями ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" з місця навантаження Харківська обл., м. Дергачи, вул. Панфілова, до пункту розвантаження: вул. Комісара Крилова, 1-Б, м. Дніпропетровськ автомобілем DAF 95XF430 держ.номер НОМЕР_1 з причепом держ.номер НОМЕР_2 BODEX (водій ОСОБА_1), про що свідчать складені товарно-транспорті накладні із зазначенням підстави відпуску за довіреністю вантажоодержувача № 555 від 04.11.2014 року на отримання вугілля від ТОВ "Філакас", виписаною ОСОБА_2, маси вантажу та часу у дорозі.

Судом було встановлено, що водій ОСОБА_2, згідно наданої позивачем копії трудової книжки, є працівником Позивача.

Транспортування придбаного товару здійснювалось в рамках укладеного між ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" та ФОП ОСОБА_3 договору оренди транспортного засобу з водієм № 01с від 18.09.2014 року, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду вантажний автомобіль марки DAF модель 95XF430 держ.номер НОМЕР_1 з причепом марки BODEX держ.номер НОМЕР_2, що засвідчено наданим договором, Актом приймання-передачі № 1 від 18.09.2014 року та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (124-126).

Розрахунок за договором поставки № 10/24 від 24.10.2014 року було здійснено у безготівковій формі, що підтверджено випискою по банківському рахунку позивача.

Придбаний товар супроводжено посвідченням про якість вугілля марки А клас 25-50 мм (ТОВ "Садовая", Луганська обл, вул. Леніна, 78, Антарцит) з зазначенням результатів аналізу, проведеного ТОВ "ДЖД" Вуглехімічна лабораторія, що був наданий постачальником ТОВ "Філакас".

Придбане вугілля після проходження контролю на відповідність договору, ТУ (ГОСТу) та складання за його результатами Акту вхідного контролю було оприбутковано на ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" та в подальшому використано у власній господарській діяльності із відповідним списанням за бухгалтерськими рахунками (переміщення до цеху вапна), про що свідчать картка рахунку 2011, виробничі звіти за періоди жовтень-грудень 2014 року.

Також представником позивача в ході розгляду справи було пояснено, що придбане вугілля використовується підприємством задля випалу вапняку в печі з метою отримання вапна, з якого в подальшому виготовляється цегла, силікатна маса та блоки, що безпосередньо є видом господарської діяльності ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів".

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем суду було надано всі документи на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

Із наданих документів вбачається саме фактичне виконання спірних операцій, транспортування товару, оплата за придбаний товар з урахуванням податку на додану вартість. Використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Судом першої інстанції надано оцінку первинним документам - договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Посилання представника відповідача щодо відсутності доказів на час перевірки оприбуткування товару є помилковим, оскільки згідно акту перевірки це не досліджувалось перевіряючими, а в суді першої інстанції після визначення відповідачем такого питання, позивачем були надані певні докази - оприбуткування придбаного товару, а також надано копію журналу видачі довіреностей на отримання такого, яка і зазначалась у ТТН.

Щодо посилання відповідача, що зазначена у ТТН вага товару 46-48т. не відповідає грузоподьомності автомобіля, слід зазначити, що експлуатація автомобіля з порушенням її технічних норм та порушення норм допустимості грузоперевезень на автошляхах країни не пов'язана з податковим законодавством та формуванням податкового кредиту.

Усі надані первинні документи досліджені як судом першої інстанції та надана їм оцінка так і судом апеляційної інстанції, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції про реальність операцій за укладеними договорами між позивачем та контрагентами, при цьому первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам законодавства.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 804/5014/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2015 року № 0000912203 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак