Постанова № 52041839, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 рокусправа № 804/19828/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Чепурнова Д.В., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі №804/19828/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 02 грудня 2014 року звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», в якому просить стягнути суму витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року станом на 01.11.2014 року в розмірі 786 318,05 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська.

Позов обґрунтовано тим, що у зв'язку з несвоєчасністю відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за списком №1 та №2 у відповідача виникла заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська в розмірі 786 318,05 грн. за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що у відповідача відсутній обов'язок сплачувати суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за колишніх працівників ДП «Придніпровський хімічний завод», оскільки ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» не є правонаступником за цими зобов'язаннями, а тим більше по цехам №22 та №4. Суд вказує на те, що АТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» не є правонаступником ДП «Придніпровський хімічний завод» в частині зобов'язань щодо подальшого відшкодування витрат Пенсійному фонду на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали на ДП «Придніпровський хімічний завод» із шкідливими або важкими умовами праці за списком № 1 та за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, а є правонаступником лише в частині прав та обов'язків щодо майна, переданого згідно з розподільними балансами, про що свідчать накази Міністерства палива та енергетики України №299 від 04.08.2000 року «Про створення підприємства «Агрофос» та №298 від 04.08.2000 року «Про створення підприємства «Амофос».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» є правонаступником ДП «Амофос» та ДП «Агрофос», які в свою чергу є правонаступниками ДП «Придніпровський хімічний завод», а отже у відповідача, як правонаступника виникає обов'язок щодо відшкодувань фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за колишніх працівників ДП «Придніпровський хімічний завод».

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що приватне акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив» 05.07.2002 року зареєстроване як юридична особа, є правонаступником ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та платник, що відшкодовує фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом №299 від 04.08.2000 року Міністерства палива та енергетики України «Про створення підприємства «Агрофос» реорганізовано ДП «Придніпровський хімічний завод» шляхом виділення цеху №17 і створено на базі майна цього цеху ДП «Агрофос», а також складено розподільчий баланс станом на 01.07.2000 року, здійснено приймання-передачу майна та зобов'язань згідно з розподільним балансом, ДП «Агрофос» вважати правонаступником ДП «Придніпровський хімічний завод» в частині прав і обов'язків щодо майна, переданого згідно з розподільним балансом (а.с.149-150).

Згідно наказу №298 від 04.08.2000 року Міністерства палива та енергетики України «Про створення підприємства «Амофос» реорганізовано ДП «Придніпровський хімічний завод» шляхом виділення цехів №1, №10, №15 і створено на базі майна цих цехів ДП «Амофос», а також складено розподільчий баланс станом на 01.07.2000 року, здійснено приймання-передачу майна та зобов'язань згідно з розподільним балансом, ДП «Амофос» вважати правонаступником ДП «Придніпровський хімічний завод» в частині прав і обов'язків щодо майна, переданого згідно з розподільним балансом (а.с.152-153).

Тобто, ДП «Придніпровський хімічний завод» реорганізовано шляхом виділення цеху №17 на створення підприємства «Агрофос», та виділення цехів №1, №10, №15 для створення підприємства «Амофос».

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2012 року у справі №Б26/24/147/00 ліквідовано юридичну особу ДП «Придніпровський хімічний завод», затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, а також встановлена та підтверджена кредиторська заборгованість перед кредиторами, яка залишилась не оплаченою, серед інших: УПФУ в Баглійському районі м. Дніпродзержинська у сумі 14 638 267,90 грн. (а.с.155-157).

На ДП «Придніпровський хімічний завод» з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, працювали громадяни, які у цей час отримують пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджено Довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій.

Зазначені Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій були видані ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» на виконання Наказу Міністерства палива та енергетики України №577 від 22.09.2004 року «Про повноваження новостворених на базі виробничого об'єднання «Придніпровський хімічний завод» підприємств щодо особистих справ його колишніх працівників» (а.с.162).

Згідно вищенаведених довідок особи, зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_38, ОСОБА_36, ОСОБА_37 працювали в ДП «Придніпровський хімічний завод», цех №1, №4, №15 та №22.

Відповідно до розрахунку заборгованості ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» по пільговим пенсіям за списками № 1 и № 2 за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року станом на 01.11.2014 року борг до бюджету складає 6 498 536,53 грн., який складається з:

- заборгованість по фактичним витратам на виплату і доставку пенсій працівникам за списком №1 - 6 233 821,99 грн., у тому числі: борг станом на 01.09.2014р. - 5 504 573,44 грн.; нараховано з 01.09.2014р. по 31.10.2014р. - 729 248,55 грн.; перераховано з 01.09.2014р. по 31.10.2014р. - 0,00 грн.;

- заборгованість по фактичним витратам на виплату і доставку пенсій працівникам за списком №2 - 264 714,54 грн., у тому числі: борг станом на 01.09.2014р. - 207 645,04 грн.; нараховано з 01.09.2014р. по 31.10.2014р. - 57 069,50 грн.; перераховано з 01.09.2014р. по 31.10.2014р. - 0,00 грн..

Також, до матеріалів справи позивачем були надані копії розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з вересня та з жовтня 2014 року та копії розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з вересня та з жовтня 2014 року.

Стягнення з відповідача сум витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці є предметом спору переданого на вирішення суду.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06.11.1991 № 1788-ХІ визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17.02.2000 р. вказана стаття, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 р. № 1461-III порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено. А саме - норму, що регулювала це питання у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Законі України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені ст. 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні до об'єкта оподаткування, який передбачений ст. 2 цього Закону.

Зокрема, у відповідності до вимог Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тобто, на ДП «Придніпровський хімічний завод» було покладено обов'язок в повному обсязі відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими або важкими умовами праці за списком № 1 та за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (діючого на момент створення підприємства «Агрофос» та підприємства «Амофос» шляхом виділення цеху №17 та виділення цехів №1, №10, №15 ДП «Придніпровський хімічний завод») у разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

При цьому, судом апеляційної інстанції, досліджено наданий позивачем наказ №609 від 31.12.1996 року та наказ №134 від 04.1997 року, які в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі суд першої інстанції з власної ініціативи не витребував у сторін спору, та згідно з якими цехи №4 та №22 було реорганізовано в цех по виробництву мінеральних добрив №17 (а.с.152-153), що спростовує висновки суду першої інстанції проте, що відповідач не є правонаступником по цехам №22 та №4.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» не є правонаступником ДП «Придніпровський хімічний завод» в частині зобов'язань перед органами Пенсійного фонду України щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, оскільки чинним законодавством не передбачено правонаступництва за усіма правами та обов'язками шляхом перетворення за винятком обов'язків перед органами Пенсійного фонду України щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи те, що ДП «Придніпровський хімічний завод» реорганізовано шляхом виділення цеху №17 (який було створено шляхом реорганізації цехів №4 та №22) на створення підприємства «Агрофос», та виділення цехів №1, №10, №15 для створення підприємства «Амофос» та в подальшому згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України №472 від 05.08.2002 року ДП «Амофос» та ДП «Агрофос» припинили свою діяльність у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття цілісних майнових комплексів державних підприємств та включенням їх до складу ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», правонаступником якого є відповідач, суд апеляційної інстанції зробив висновок про виникнення у ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» обов'язку відшкодовувати витрати Пенсійного фонду зазначені у позові на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими або важкими умовами праці.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про повне задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі №804/19828/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» на користь управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області суму витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року в розмірі 786 318,05 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 02 жовтня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: О.М. Панченко