Постанова № 52041509, 29.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа № 5015/1079/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі арбітражного керуючого ОСОБА_1, представників: кредитора ОСОБА_2, боржника ОСОБА_3

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу науково-виробничого підприємства «С-НЕТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року по справі №5015/1079/11 про банкрутство науково-виробничого підприємства «С-НЕТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Артимович В.М.) постановою від 29 січня 2015 року у справі №5015/1079/11 постановив:

1. В задоволенні заяви розпорядника майна ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю арбітражного керуючого ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди відмовити.

2. Заяву ініціюючого кредитора про залишення без розгляду прохальної частини скарги на розпорядника майна боржника ОСОБА_1 в частині зобовязання розпорядника майна відновити порушене право ініціюючого кредитора шляхом скликання загальних зборів боржника, заміни розпорядника майна боржника ОСОБА_1 шляхом усунення його від виконання своїх обовязків, зобовязання комітету кредиторів боржника запропонувати іншу кандидатуру розпорядника майна боржника, призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_5 задоволити частково.

Заяву колективного підприємства С - НЕТ Телепорт в частині залишення без розгляду прохальної частини скарги на арбітражного керуючого ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у частині зобовязати розпорядника майна відновити порушене право ініціюючого кредитора шляхом скликання загальних зборів боржника задоволити. Скаргу ініціюючого кредитора на арбітражного керуючого ОСОБА_1 в частині зобовязання розпорядника майна відновити порушене право ініціюючого кредитора шляхом скликання загальних зборів боржника залишити без розгляду.

В задоволення заяви (скарги) Колективного підприємства С - НЕТ Телепорт в частині заміни арбітражного керуючого ОСОБА_1 розпорядника майна боржника шляхом усунення його від виконання своїх обовязків, зобовязати комітет кредиторів запропонувати іншу кандидатуру розпорядника майна боржника, призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_5 відмовити.

3. Науково-виробниче підприємство „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Наукова, буд. 7-б, м. Львів, 79014, ідентифікаційний код 25163803) визнати банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

4. Ліквідатором банкрута ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю призначити арбітражного керуючого ОСОБА_6 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 07.02.2013 р. за № 163, адреса: АДРЕСА_1, 79041).

5. Зобовязати арбітражного керуючого ОСОБА_1 протягом 10 календарних днів з дня отримання даної постанови передати ліквідатору банкрута ОСОБА_6 бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута за актом передачі-прийому.

6. Ліквідатору банкрута арбітражному керуючому ОСОБА_6 відповідно до ст.ст. 37-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 р. здійснити ліквідаційну процедуру та подати звіт про виконану роботу і документально підтверджений баланс на затвердження суду у строк, встановлений ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011р.

7. Оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про визнання ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.

Боржник подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року у справі №5015/1079/11 частково в частині:

-визнання ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

-призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6;

-зобовязання арбітражного керуючого ОСОБА_1 протягом 10 календарних днів з дня отримання даної постанови передати ліквідатору банкрута ОСОБА_6 бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута за актом передачі-прийому;

-здійснення ліквідатором банкрута арбітражним керуючим ОСОБА_6 відповідно до ст.ст. 37-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011р. ліквідаційної процедуру та подання звіту про виконану роботу і документально підтверджений баланс на затвердження суду у строк, встановлений ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011р;

-оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про визнання ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Натомість просить Львівський апеляційний господарський суд винести рішення, яким затвердити мирову угоду від 22.09.2014р., укладену боржником в особі директора ОСОБА_7 з однієї сторони та кредиторами в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_8 з іншої сторони.

Доводи скаржника ґрунтуються на наступному. Постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. А саме, господарським судом Львівської області було протиправно відмовлено у затвердженні мирової угоди адже станом на період формування заборгованості Управління пенсійного фонду у Франківському районі м. Львова, не діяв Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також зазначає, що господарським судом Львівської області в супереч ч. 8 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство), прийняв рішення введення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора. Вважає, що господарський суд Львівської області помилково зобов'язав колишнього керівника боржника передати печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута так як положення Закону не перешкоджають утримувати бухгалтерську та іншу документацію у боржника.

Про розгляд справи учасникам у справі про банкрутство повідомлено належним чином. Суд неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях з метою перевірки законності і обґрунтованості судового рішення у повному обсязі. Також суд поставив на обговорення питання про призначення судової експертизи щодо визначення фінансового стану боржника, однак боржник, кредитор і арбітражний керуючий не надали згоди на попередню оплату вартості судової експертизи.

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 апеляційну скаргу вважає законною і обґрунтованою.

Кредитор колективне підприємство «С-НЕТ Телепорт» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Звертає увагу суду на тривалість судової процедури розпорядження майном боржника понад чотири роки та, що вимоги кредиторів не погашено.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу науково-виробничого підприємства «С-НЕТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, матеріали справи і вважає, що постанову господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року по справі №5015/1079/11 слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 19 січня 2013 року діє нова редакція закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, викладеного у новій редакції, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом; положення, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на дату порушення провадження у справі про банкрутство науково-виробничого підприємства «С-НЕТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (02 березня 2011 року), необхідно керуватися положеннями закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року (далі Закон).

З матеріалів справи слідує, що провадження у справі №5015/1079/11 про банкрутство науково-виробничого підприємства «С-НЕТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю порушене господарським судом Львівської області 02 березня 2011 року на загальних підставах за заявою Колективного підприємства «С-НЕТ Телепорт».

Ухвалою від 16.06.2011р. введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_1

Ухвалою суду від 11.09.2013р. затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю, до якого включено:

- ОСОБА_9 основний борг в сумі 15852,07 грн. друга черга;

- ОСОБА_10 основний борг в сумі 66360,36 грн. - друга черга;

- ОСОБА_11 основний борг в сумі 120094,00 грн. друга черга;

- Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова. основний борг в сумі 62658,42 грн. друга черга;

- Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕЙБІ Україна основний борг в сумі 421406,00 грн. - четверта черга, витрати на оплату державного мита в сумі 85,00 грн. перша черга;

- Колективне підприємство С - НЕТ Телепорт основний борг в сумі 485657,24 грн. четверта черга.

Ухвалою місцевого суду від 11.06.2014р. скаргу Колективного підприємства С - НЕТ Телепорт задоволено та зобовязано розпорядника майна ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю скликати та провести збори кредиторів відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Ухвалою від 20.06.2014 р. у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю кредитора ОСОБА_12 „ЕЙБІ Україна в частині введення процедури санації боржника - ОСОБА_4 підприємства „СНЕТ у формі товариства з обмеженою відповідальністю та призначення керуючого санацією арбітражного керуючого ОСОБА_1 відмовлено.

03.10.2014р. розпорядник майна подав на розгляд суду мирову угоду, заяву про затвердження мирової угоди та документи. Згідно протоколу засідання комітету кредиторів від 22.09.2014р. кредитори уклали мирову угоду у справі про банкрутство, що передбачає прощення (списання) боргів по кредиторських вимогах. Мирова угода укладена 22.09.2014р. НВП С-НЕТ у формі ОСОБА_12 в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі статуту, з однієї сторони, та кредиторами НВП С-НЕТ у формі ОСОБА_12 в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_8, який діє на підставі рішення комітету кредиторів від 22.09.2014 р. з іншої сторони.

Згідно з п. 2.3 мирової угоди прощенню (списанню) у повному обсязі підлягають такі вимоги: ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, КП С-НЕТ Телепорт, ОСОБА_12 ЕЙБІ Україна.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Згідно ч. 3 ст. 38 Закону про банкрутство господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі, зокрема, порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства.

Докази такої письмової згоди від Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова в матеріалах справи відсутні.

Тому Господарський суд Львівської області дійшов правильного висновку про те, що умови мирової угоди від 22.09.2014р. суперечать чинному законодавству, оскільки, передбачають прощення (списання) грошових вимог Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова всупереч ч. 1. ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Слід зазначити й те, що до мирової угоди додано зобовязання боржника відповідно до ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відшкодувати усі витрати першої черги згідно зі ст.31 названого Закону, крім забезпечених заставою вимог кредиторів. Такими витратами зокрема є витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Назване зобовязання не називає які саме витрати підлягають відшкодуванню та їх розміру.

Щодо визнання боржника банкрутом, уведення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора місцевий господарський суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до боржника застосовуються такі судові процедури, як розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута.

За умовами ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Під ліквідацією розуміється припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Також відповідно до ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Суд першої інстанції зазначив, що судова процедура розпорядження майном боржника триває з 16.06.2011р., що суттєво перевищує строки, встановлені законом. Ухвалою суду від 20.06.2014р. у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів боржника щодо введення процедури санації боржника та призначення керуючого санацією арбітражного керуючого ОСОБА_1 відмовлено. Згодом комітетом кредиторів боржника інших рішень, крім рішення про схвалення мирової угоди, клопотання про затвердження якої судом відхилено з підстав її невідповідності вимогам Закону про банкрутство, суду не подано. Ні розпорядником майна, ні боржником належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б свідчили про наявність у боржника активів чи про надходження інших заяв про участь у санації боржника суду не подано, до суду таких заяв теж не поступало.

Зясування ознак банкрутства та наявності введення наступної судової процедури здійснюється з урахуванням клопотання комітету кредиторів, проте остаточна їх оцінка надається судом.

Крім того, за умовами ч. 8 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до компетенції комітету кредиторів належить, зокрема, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Приписи зазначеної норми Закону дають підстави стверджувати, що остаточне рішення щодо кандидатури ліквідатора при визнанні боржника банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури належить до повноважень господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.

Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб (ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство).

Господарський суд Львівської області зазначив, що у звязку з недоліками в роботі та невиконанням вимог ухвал суду у цій справі арбітражним керуючим ОСОБА_1 суд окремою ухвалою від 10.09.2014р. повідомляв про це Головне управління юстиції у Львівській області. Ухвалами суду від 24.12.2014р., 21.01.2015р. розпорядника майна зобовязано надати суду аналіз фінансового стану боржника з відповідними підтверджуючими документами. Проте, арбітражним керуючим ОСОБА_1 не надано суду жодної інформації щодо майна боржника.

Ініціюючий кредитор запропонував суду кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_5 для призначення розпорядником майна боржника. Проте, всупереч ч. 3 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражним керуючим ОСОБА_5 не подано суду заяви про те, що він не належить до жодної категорії осіб, які не можуть бути призначені арбітражними керуючими. Крім того, відповідно до інформації з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України арбітражний керуючий ОСОБА_5А зареєстрований у Харківському апеляційному окрузі.

Арбітражний керуючий ОСОБА_6 подав суду заяву у якій вказує, що в трудових відносинах з боржником не перебував та не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів. До поданої заяви арбітражним керуючим ОСОБА_6 додано договір добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами (відповідальність арбітражних керуючих) за № 0107132 від 11.02.2014р.

З урахуванням вищенаведеного господарський суд Львівської області дійшов висновку про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, у звязку з чим визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого ОСОБА_6

Львівський апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо уведення наступної судової процедури, а саме визнання боржника банкрутом та уведення ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора банкрута.

Відповідно до вимог частини першої статті 209 Господарського кодексу України у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством (ч. 2 ст. 209 ГК України).

Тривалість судової процедури розпорядження майном боржника обмежена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника і визнання його банкрутом», в редакцій, чинній до 19 січня 2013 року. Судова процедура розпорядження майном науково-виробничого підприємства «С-НЕТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю тривала майже чотири роки. Оскільки розпорядник майна не надав місцевому господарському суду висновку про фінансовий стан боржника, суд апеляційної інстанції поставив на обговорення питання про призначення судової експертизи щодо визначення фінансового стану боржника, наявності ознак неплатоспроможності. Однак боржник, арбітражний керуючий ОСОБА_1, ініціюючий кредитор відмовились попередньо оплатити вартість судової експертизи. Інші кредитори такої згоди не надали. Разом з тим визнані судом вимоги кредиторів не погашено - у матеріалах справи такі докази відсутні. Також відсутні докази наявності у боржника майна для задоволення вимог кредиторів.

Слід зазначити й те, що із змісту статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника і визнання його банкрутом», в редакцій, чинній до 19 січня 2013 року, не випливає, що на стадії судової процедури розпорядження майном боржника ліквідаційна процедура вводиться лише за умови прийняття комітетом кредиторів рішення про звернення до господарського суду із відповідним клопотанням. За визначенням статті 1 названого Закону таким передбаченим законом випадком є наявність ознак банкрутства, тобто визнана судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, у звязку з чим визнав боржника банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру. Також суд першої інстанції обґрунтував призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6 і зобов'язав арбітражного керуючого ОСОБА_1 передати призначеному ліквідатору печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута. Постанова господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року у справі №5015/1079/11 набрала законної сили з моменту її прийняття. Відтак арбітражний керуючий ОСОБА_1 не має законних підстав володіти печатками, штампами, документами, активами банкрута.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що оскаржена постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі дослідження усіх матеріалів справи. Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків суду першої інстанції. Тому постанову господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року у справі №5015/1079/11 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року у справі №5015/1079/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу науково-виробничого підприємства «С-НЕТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддяГриців В.М.

суддяКордюк Г.Т.

суддяЮрченко Я.О.