Постанова № 52037557, 06.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2015 справа №905/772/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання:ОСОБА_4за участю представників сторін:від позивача від відповідача ОСОБА_5; ОСОБА_6розглянувши апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від17.08.2015 р.у справі№ 905/772/15 (суддя Гринько С.Ю.)за позовомОбєднання підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор», м. Харківдо:Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецькпро стягнення боргу за договором купівлі-продажу у сумі 1072650,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Обєднання підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк боргу за договором купівлі-продажу у сумі 737951,89 грн., в тому числі 591729,79 грн. основного боргу; 147340,72 грн. пені за прострочку виконання умов договору; 12110,19 грн. 3 % річних та 72782,76 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.07.2015 р. позов було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 905/772/15.

Позивачем надано заяву (вих. № 736/эк від 13.07.2015 р.) про «уточнення позовних вимог», якою збільшені розміри позовних вимог щодо стягнення 3 % річних у сумі 29862,09 грн. та інфляційних втрат у сумі 451059,09 грн., без вимог щодо стягнення пені.

Господарським судом Донецької області справа розглянута з урахуванням вказаної заяви.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.08.2015 р. у справі №905/77215 позовні вимоги Обєднання підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор», м. Харків до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк про стягнення боргу за договором купівлі-продажу у загальній сумі 1072650,97 грн., в тому числі 591729,79 грн. основного боргу; 29862,09 грн. 3 % річних та 451059,09 грн. інфляційних втрат задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду відповідач, Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.08.2015 р. у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник рішення суду вважає необґрунтованим та посилається на те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Ухвалою від 16.09.2015 р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження у справі № 905/772/15, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2015р. о 10 год. 30 хв.

Через канцелярію суду на виконання ухвали суду від 16.09.2015 р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення господарського суду Донецької області від 17.08.2015 р. у справі № 905/772/15 в силі. До відзиву було додано засвідчену копію товарно-транспортної накладної від 08.07.2013 р. серія 12 ААВ № 897827.

В судове засідання 06.10.2015 р. зявилися представники сторін.

Представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення місцевого господарського суду у цій справі в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.07.2011 р. між Обєднанням підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор», м. Харків (продавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 23785дс (надалі договір). Договір було підписано з протоколом розбіжностей.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобовязується прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору устаткування та продукцію виробничо-технічного призначення (в подальшому товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невідємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

16.11.2011 р. позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу № 23785дс від 18.07.2011 р.

Згідно з умовами договору передача товару здійснюється на умовах оплати, визначених в пункті 3.2 договору і в додатковій угоді № 2 від 16.11.2011 р.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди було визначено, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку в такому порядку: 30 % від вартості партії товару перераховується у вигляді передплати на підставі рахунка на передплату, що виставляється продавцем; 30 % від вартості партії товару перераховується за фактом поставки протягом 10-ти днів з дати готовності товару до відвантаження; 40 % від вартості партії товару перераховується за фактом поставки протягом 120-ти днів. Датою сплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Умови поставки: СРТ, склад покупця м. Донецьк протягом 90 днів з дати передплати 30 %. Умови оплати: передплата 30 %, 30 % за фактом поставки протягом 10-ти днів, 40 % за фактом поставки з відстрочкою 120 днів. Строк поставки 90 днів. Датою поставки товару вважається дата відмітки про його отримання, зазначена в товарно-транспортній накладній.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вищезазначений договір вважається укладеним, оскільки в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Даний договір підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить вказаному договору, до зазначеного правочину також застосовуються норми ЦК України, що регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Місцевим господарським судом було встановлено, що на виконання умов договору позивач 08.07.2013 р. поставив відповідачу 14 одиниць обладнання на загальну суму 2600000,00 грн.

В підтвердження факту поставки суд послався на видаткову накладну № 55 від 08.07.2013 р., довіреність представника відповідача ОСОБА_7 на отримання товару від Обєднання підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор» згідно з договором № 23785дс від 18.07.2011 р.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2 від 16.11.2011 р. до договору № 23785дс від 18.07.2011 р. датою поставки товару є дата відмітки про його отримання в товарно-транспортній накладній, а оскільки позивач не надав зазначеного документу під час розгляду справи в суді першої інстанції, то факт поставки, на думку скаржника, не підтверджений належними доказами.

На стадії апеляційного провадження позивачем до відзиву на апеляційну скаргу була додана товарно-транспортна накладна серія 12ААВ № 897827, яка долучена до матеріалів справи. Згідно з вказаною товарно-транспортною накладною 08.07.2013 р. експедитором ОСОБА_8 на підставі довіреності № 1961 від 01.07.2013 р., виданої філією «Металургійний комплекс» приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», отримано від позивача вантаж низьковольтне обладнання згідно з договором купівлі-продажу № 23785дс від 18.07.2011 р. для доставки на склад відповідача (вантажоотримувача) автомобільним транспортом.

В матеріалах справи також наявна видаткова накладна № 55 від 08.07.2013 р., яка є документом первинного бухгалтерського обліку і також свідчить про те, що саме 08.07.2013 р. товар був отриманий відповідачем (по довіреності, виданій відповідачем).

Таким чином, факт поставки товару 08.07.2013 р. за договором № 23785дс від 18.07.2011 р. підтверджується як видатковою накладною № 55 від 08.07.2013р., так і товарно-транспортною накладною серія 12 ААВ № 897827 від 08.07.2013.

Товар був прийнятий без будь-яких заперечень стосовно кількості, якості чи комплектності, а тому повинен бути сплачений у встановлені строки.

У матеріалах справи міститься копія рахунку № 159 від 15.12.2011 р. (а.с. 88), в якому перелічені 14 одиниць товару, що повинен бути сплачений відповідачем на загальну суму 2600000,00 грн.

З витягу банківських рахунків, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідач перерахував позивачу 780000,00 грн. за платіжними дорученням № 4415 від 27.02.2013р.; 780000,00грн. за платіжним дорученням № 18836 від 20.08.2013р.; 84322,77 грн. за платіжним дорученням № 23385 від 15.10.2013р.; 205677,23 грн. за платіжним дорученням № 29971 від 05.11.2013р.; 88270,21 грн. за платіжним дорученням № 30577 від 12.11.2013р. та 70000,00 грн. за платіжним дорученням № 62 від 13.03.2014р. На всіх перелічених платіжних дорученнях є посилання на номер виставленого рахунку. З цих оплат вбачається, що відповідачем виконані умови договору щодо сплати 30 % від вартості партії товару передоплатою.

Решту суми 30 % вартості товару з дня поставки відповідач зобовязаний був перерахувати в 10-денний термін та 40 % з відстрочкою сплати у 120-денний термін з дня поставки. Поставка відбулася 08.07.2013 р. Однак відповідачем було сплачено тільки 448270,21 грн., решта в сумі 591729,79 грн. залишилася несплаченою.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки товар був отриманий відповідачем, проте не був оплачений в повному обсязі в строки, встановлені договором, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 591729,79 грн.

Позивач з посиланням на норми ст. 625 ЦК України, заявив вимоги про стягнення з боржника, який не виконав своєчасно грошові зобовязання, інфляційних втрат в сумі 451059,09 грн. за період з 07.11.2013 р. по 13.07.2015 р. включно і 3 % річних в сумі 29862,09 грн. за цей же період.

Вирішуючи ці питання, місцевий господарський суд обґрунтовано виходив з приписів ст. 625 ЦК України, яка не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, правильно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 451059,09 грн. і 3 % річних в розмірі 29862,09 грн. за весь час прострочення.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом ст. 63 ГПК України щодо прийняття заяви про «уточнення позовних вимог» від 13.07.2015 р. без сплати судового збору колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

В п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої і вирішується спір.

До заяви про збільшення позовних вимог додаються докази сплати судового збору (з урахуванням збільшення). Якщо таких доказів не надано, то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2015 р. через канцелярію господарського суду надійшла заява позивача за вих. № 736/эк від 13.07.2015 р. «про уточнення позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України».

Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв «про уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову (п. 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.)

Суд першої інстанції прийняв до розгляду зазначену заяву, до якої були додані розрахунки ціни позову, платіжне доручення № 5110 від 10.07.2015 р. про сплату судового збору в розмірі 6694,00 грн., квитанція з описом вкладення у цінний лист, надісланий на адресу відповідача з заявою та розрахунком.

Місцевий господарський суд обґрунтовано визначився, що заява про «уточнення позовних вимог» є фактично заявою про збільшення загального розміру позовних вимог до 1072650,97 грн.

Таким чином, заява позивача правомірно була прийнята до розгляду без порушення вимог ст. 63 ГПК України.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів не прийняті до уваги як безпідставні з огляду на факти та обставини, викладені в постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у цій справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 17.08.2015 р. у справі № 905/772/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 17.08.2015 р. у справі №905/772/15 залишити без змін.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

ГоловуючийЛ.В. Ушенко

СуддіТ.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано: 4 прим.

1.позивачу

1.відповідачу

1.у справу

1.ДАГС

.