Постанова № 52037537, 05.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.10.2015 справа №908/3938/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі: за участю представників сторін: від скаржника (відповідача): від позивача: розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду від у справіОСОБА_4 Не зявився; Не зявився; Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» м.Запоріжжя Запорізької області 19.08.2015 р. № 908/3938/15за позовом до відповідача проПриватного підприємства «ДРАГ» м.Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» м.Запоріжжя Стягнення 47151,70 грн. з яких: 28080,00 грн. основний борг, 1465,54 грн. 3 % річних, 17606,16 грн. втрати від інфляції грошових коштів ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «ДРАГ» м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» м.Запоріжжя про стягнення 47151,70 грн., з яких: 28080,00 грн. основний борг, 1465,54 грн. 3 % річних, 17606,16 грн. втрати від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання контракту № 51 від 05.06.2013 р. за видатковою накладною № 51 від 05.06.2013 р. відповідачу передано товар на загальну суму 28080,00 грн. Відповідач, порушивши умови п. 3.1 контракту № 51, не здійснив оплату за отриманий товар, внаслідок чого за ним склалась заборгованість у сумі 28080,00 грн. В результаті несплати суми за отриманий товар, позивач просить стягнути з відповідача 1465,54 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 02.10.2013 р. по 28.06.2015 р., та 17606,16 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2013 р. по квітень 2015 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.08.2015 р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2015 р. в частині стягнення 3 % річних у сумі 1465,54 грн., інфляційних збитків у сумі 17606,16 грн. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у стягненні з ТОВ «Газ Інвест» 3 % річних у сумі 1465,54 грн. та інфляційних збитків у сумі 17606,16 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України в частині стягнення з нього 3 % річних та інфляційних збитків. Зазначив, що основним та єдиним видом діяльності ТОВ «Газ Інвест» є вирощування та реалізація сільськогосподарських культур, тому прибуток від реалізації продукції є основним джерелом сплати зобовязань відповідача перед кредиторами та повязаний з рівнем виробництва сільськогосподарської продукції, що в свою чергу залежить від природних факторів. Протягом 2013-2014 р.р. ТОВ «Газ Інвест» зазнало впливу несприятливих агрометеорологічних умов, які спричинили значні пошкодження посівів і сільськогосподарських культур, підтверджені висновком Торгово-промислової палати від 26.09.2014 р.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції.

Представники сторін у судове засідання не зявилися з невідомих суду причин, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

30.09.2015 р. через канцелярію апеляційного суду від ПП «Драг» надійшов відзив, в якому просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2015 р. без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Газ Інвест» без задоволення.

02.10.2015 р. від ТОВ «Газ Інвест» надійшла телеграма, в якій просить перенести розгляд справи № 908/3938/15 на іншу дату у звязку з тим, що його представник перебуває у відрядженні у м.Києві, тому не має можливості прибути на розгляд справи № 908/3938/15.

Судова колегія, розглянувши подане ТОВ «Газ Інвест» клопотання про відкладення розгляду справи, відмовляє у його задоволенні, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, які містяться в матеріалах справи № 908/3938/15.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

05.06.2013 р. між Приватним підприємством «ДРАГ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» (покупець) укладено контракт № 51, за умовами якого постачальник зобовязується поставити засоби хімізації рослин (товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною відповідно до відвантажувальних накладних.

Розділом 2 (п.п. 2.1 2.3) сторони узгодили ціну та загальну суму контракту, зокрема: ціна продукції та асортимент продукції, що поставляється за цим контрактом, зазначається у відвантажувальних накладних; загальна сума контракту складає 28080,00 грн., в т.ч. ПДВ 4680,00 грн.

Пунктами 3.1, 3.2 Контракту передбачено, що покупець зобовязується сплатити 100 % загальної суми контракту не пізніше 01 жовтня 2013 року; датою поставки вважається дата відмітки покупця про отримання товару в накладній.

Даний Контракт вступає в дію з моменту його підписання та діє до виконання всіх зобовязань обома сторонами (п. 10.1 Контракту).

На виконання умов контракту № 51 від 05.06.2013 р. за видатковою накладною № 51 від 05.06.2013 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28080,00 грн. Товар було отримано повноважним представником відповідача згідно довіреності № 29 від 05.06.2013 р.

Позивач предявив відповідачу на оплату товару рахунок-фактуру № 51 від 05.06.2013 р. на загальну суму 28080,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Контракт № 51 від 05.06.2013 р. за своєю правовою природною є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 ГПК України).

Відповідач своє зобовязання з оплати прийнятого товару за контрактом № 51 від 05.06.2013 р. не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 28080,00 грн.

Повідомленнями № 213 від 01.10.2013 р. та № 220 від 17.10.2013 р. «Про форс-мажорні обставини» відповідач просив позивача перенести розрахунки за контрактом № 51 від 05.06.2013 р. на кінець жовтня 2014 р., тобто на період надходження грошових коштів від реалізації врожаю 2014 р., посилаючись на те, що основним видом діяльності ТОВ «Газ Інвест» є сільськогосподарська діяльність, а саме: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Несприятливі агрометеорологічні умови в період з 25 квітня по 30 червня 2013 року, які спричинили значні пошкодження посівів і сільськогосподарських культур, негативно вплинули на господарську діяльність ТОВ «Газ Інвест», поставили його в скрутне фінансове положення та призвели до неможливості здійснювати грошові зобовязання за Контрактом, які підтверджені висновками Торгово-промислової палати № 2221/05-4 від 25.09.2013 р. та № 2607/05-4 від 29.10.2013 р.

На адресу відповідача було направлено лист від 28.10.2013 р. з вимогою сплатити суму за поставлений товар протягом семи днів з дня отримання цього повідомлення, посилаючись на те, що акт обстеження складено 10.07.2013 р., отже, вже у липні 2013 року ТОВ «Газ Інвест» було обізнане про несприятливі погодні умови та повязаний з цим неврожай сільськогосподарських культур, а тому і, відповідно, про неможливість невиконання своїх зобовязань. Повідомлення про форс-мажорні обставини направлені майже через 3 місяці після настання імовірних подій, що позбавляє права посилатися на обставини форс-мажору. Також позивач звернув увагу на те, що між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобовязань за Контрактом (оплати вартості поставленого товару) не вбачається причинно-наслідковий звязок. Пошкодження майна та врожаю стихією само по собі не унеможливлює здійснення розрахунків за Контрактом. Для перерахування коштів необхідна їх наявність та технічна можливість їх перерахування, що не залежить від дії стихії. А відсутність коштів не є форс-мажором у відповідності до закону.

Повідомленням № 122/1 від 06.10.2014 р. «Про форс-мажорні обставини» відповідач просив позивача перенести розрахунки за контрактом № 51 від 05.06.2013 р. на кінець жовтня 2015 р., тобто на період надходження грошових коштів від реалізації врожаю 2015 р., посилаючись на те, що несприятливі агрометеорологічні умови в період з липня серпня 2014 року на території Запорізької області спричинили значне пошкодження посівів соняшнику, негативно вплинули на господарську діяльність ТОВ «Газ Інвест», поставили його в скрутне фінансове положення та призвели до неможливості здійснювати грошові зобовязання за Контрактом, які підтверджені висновком Торгово-промислової палати № 3364/05-4 від 26.09.2014 р.

Пунктом 9.1 Контракту передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності за обставини у звязку з даним контрактом при виникненні для однієї із сторін обставин форс-мажору, на весь період дії таких обставин.

Пунктом 9.3 Контракту встановлено, що сторона, для якої виникли обставини форс-мажору повідомляє в письмовому вигляді, по факсу партнера в 10 (десяти) денний строк з моменту настання таких обставин. Факт настання форс-мажору повинен підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати України.

Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, а позивач до цього часу не отримав оплати за поставлений товар, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача боргу в сумі 28080,00 грн.

Крім того, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що повідомлення відповідача «про форс-мажорні обставини», не можна прийняти до уваги, оскільки, по-перше, в порушення п.9.3 Контракту відповідачем порушено термін повідомлення про настання форс-мажорних обставин, по друге, посилання відповідача на те, що основним видом діяльності ТОВ «Газ Інвест» є сільськогосподарська діяльність не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п.2.2 Статуту ТОВ «Газ Інвест» (девята редакція) від 2014 року сільськогосподарська діяльність не є єдиним видом діяльності відповідача, а тому позивач не був позбавлений можливості розрахуватися з позивачем, а, відтак, не може посилатися на форс-мажорні обставини як на причину несплати суми боргу.

В матеріалах справи міститься відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» на позовну заяву Приватного підприємства «ДРАГ», в якому відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 28080,00 грн.

Крім основного боргу, Приватне підприємство «ДРАГ» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» 3 % річних в сумі 1465,54 грн., нарахованих за період з 02.10.2013 р. по 28.06.2015 р. та інфляційні збитки в сумі 17606,16 грн., нарахованих за період з листопада 2013 р. по квітень 2015 р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач проти вимог в частині стягнення 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів заперечив у звязку з наявністю форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновками Торгово-промислової палати України.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобовязання звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що з аналізу ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобовязань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу, а тому підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Місцевим господарським судом також зазначено, що в даному позові відповідачем не предявляються до стягнення штрафні санкції, які є заходами відповідальності за порушення зобовязання, а лише річні проценти та втрати від інфляції грошових коштів, які за своїм змістом є компенсацією втрат кредитора від знецінення грошових коштів за період прострочення оплати боргу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, за висновком судової колегії, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2015 р. у справі № 908/3938/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в порядку ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2015 р. у справі №908/3938/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2015 р. у справі №908/3938/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя : Н.В. Будко

Судді: А.М.Мясищев

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1. скаржнику (відповідачу)

1. позивачу

1. у справу

1. апеляційному суду

1. ГСЗО