Постанова № 52037042, 30.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2015 року № 826/10877/15

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Київ по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 2 грудня 2014року № 0005192201.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", постанову Кабінету Міністрів України від 27.є12.2010 року № 1232 про порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, Наказ ДПА України від 22.04.2011 року № 236 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Приватного підприємства «Торг-Солюшнс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», Приватного підприємства «Стрікс», Приватним підприємством «Ексида» та Приватним підприємством «Пандора-2013» фактично не здійсненні, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами.

Відповідач заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Кримінального кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказ Мінфіна України від 24.05.1995 року № 88 про Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, «Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затверджену наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2014року №0005192201, оскільки реальність здійснення операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» та Приватного підприємства «Торг-Солюшнс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», Приватного підприємства «Стрікс», Приватного підприємством «Ексида» та Приватного підприємством «Пандора-2013» не підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В період з 29 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 29 жовтня 2014 року №1917, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 81.1 ст. 81, п.82.2, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Торг-Солюшнс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», Приватним підприємством «Стрікс», Приватним підприємством «Ексида» та Приватним підприємством «Пандора-2013» за липень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 11 листопада 2014 року № 532/26-57-22-01-10/32252472, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка»:

- пункту 44.1 статті 44, п.185.1 статті 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Торг-Солюшнс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», Приватним підприємством «Стрікс», Приватним підприємством «Ексида» та Приватним підприємством «Пандора-2013», що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 300 000 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 11 листопада 2014 року № 532/26-57-22-01-10/32252472 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2014 року № 0005192201, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Тексіка» суму грошового зобов'язання в розмірі 375 000 грн., з якої: за основним платежем - 300 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 75 000 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Торг-Солюшнс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», Приватним підприємством «Стрікс», Приватним підприємством «Ексида» та Приватним підприємством «Пандора-2013», оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагентів не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

25 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», як постачальником, укладено договір № 25/06, за умовами якого постачальник зобов'язується передати товари у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар. В договорі зазначено, що найменування, кількість та інші ознаки товарів, які постачаються та ціна поставки визначаються видатковою накладною. Також за у мовами договору постачальник гарантує, що він є власником всіх товарів та товари не повинні містити будь-які недоліки , якість товарів повинна відповідати умовам договору та нормам і стандартам прийнятим в Україні.

На виконання умов договору № 25/06 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», як постачальникиком, підписано видаткові накладні:

- № 344 від 29 липня 2014 року на загальну суму 290 464, 80 грн.;

- № 345 від 31 липня 2014 року на загальну суму 174 420 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт» виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 242 від 31 липня 2014 року на загальну суму 174 420 грн., в тому числі ПДВ - 29 070 грн.;

- № 219 від 29 липня 2014 року на загальну суму 290 464, 80 грн., в тому числі ПДВ - 48 410, 80 грн.

25 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як покупцем, та Приватним підприємством «Стрікс», як постачальником, укладено договір № 20, за умовами якого постачальник зобов'язується передати товари у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар. В договорі зазначено, що найменування, кількість та інші ознаки товарів, які постачаються та ціна поставки визначаються видатковою накладною. Також за у мовами договору постачальник гарантує, що він є власником всіх товарів та товари не повинні містити будь-які недоліки , якість товарів повинна відповідати умовам договору та нормам і стандартам прийнятим в Україні.

На виконання умов договору № 20 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як покупцем, та Приватним підприємством «Стрікс», як постачальникиком, підписано видаткові накладні:

- № 561 від 30 липня 2014 року на загальну суму 201 894, 98 грн.;

- № 560 від 28 липня 2014 року на загальну суму 203 130 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Стрікс» виписало на користь позивача податкові накладні:

- №225 від 28 липня 2015 року на загальну суму 203 130 грн., в тому числі ПДВ - 33 855 грн.;

- № 256 від 30 липня 2015 року на загальну суму 201 894, 98 грн., в тому числі ПДВ - 33 649, 16 грн.

27 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як покупцем, та Приватним підприємством «Ексида», як постачальником, укладено договір № 27/06, за умовами якого постачальник зобов'язується передати товари у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар. В договорі зазначено, що найменування, кількість та інші ознаки товарів, які постачаються та ціна поставки визначаються видатковою накладною. Також за у мовами договору постачальник гарантує, що він є власником всіх товарів та товари не повинні містити будь-які недоліки , якість товарів повинна відповідати умовам договору та нормам і стандартам прийнятим в Україні.

На виконання умов договору № 27/06 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як покупцем, та Приватним підприємством «Ексида», як постачальникиком, підписано видаткову накладну:

- № 1227 від 27 липня 2014 року на загальну суму 255 464, 15 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Ексида» виписало на користь позивача податкову накладну:

- № 206 від 27 липня 2014 року на загальну суму 225 464, 15 грн., в тому числі 37 577, 36 грн.

25 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як покупцем, та Приватним підприємством «Торг-Солюшнс», як постачальником, укладено договір № 256, за умовами якого постачальник зобов'язується передати товари у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар. В договорі зазначено, що найменування, кількість та інші ознаки товарів, які постачаються та ціна поставки визначаються видатковою накладною. Також за у мовами договору постачальник гарантує, що він є власником всіх товарів та товари не повинні містити будь-які недоліки , якість товарів повинна відповідати умовам договору та нормам і стандартам прийнятим в Україні.

На виконання умов договору № 256 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як покупцем, та Приватним підприємством «Торг-Солюшнс», як постачальникиком, підписано видаткові накладні:

- № 126 від 24 липня 2014 року на загальну суму 58 047, 36 грн.;

- № 125 від 22 липня 2014 року на загальну суму 59 013, 66 грн.;

- № 124 від 18 липня 2014 року на загальну суму 59 691 грн.;

- № 122 від 14 липня 2014 року на загальну суму 28 931, 06 грн.;

- № 123 від 16 липня 2014 року на загальну суму 58 377, 70 грн.;

- № 120 від 8 липня 2014 року на загальну суму 58 806, 60 грн.;

- № 121 від 10 липня 2014 року на загальну суму 59 572, 54 грн.;

- № 119 від 4 липня 2014 року на загальну суму 57 211, 20 грн.;

- № 118 від 1 липня 2014 року на загальну суму 58 078, 80 грн.;

- № 125 від 22 липня 2014 року на загальну суму 59 013, 66 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Торг-Солюшнс» виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 188 від 24 липня 2014 року на загальну суму 58 041, 36 грн., в тому числі ПДВ - 9 673, 56 грн.;

- № 170 від 22 липня 2014 року на загальну суму 59 013, 66 грн., в тому числі ПДВ - 9 835, 66 грн.;

- № 138 від 4 липня 2014 року на загальну суму 58 041, 36 грн., в тому числі ПДВ - 9 673, 56 грн.;

- № 119 від 16 липня 2014 року на загальну суму 58 377, 70 грн., в тому числі ПДВ - 9 729, 62 грн.;

- № 101 від 14 липня 2014 року на загальну суму 58 931, 06 грн., в тому числі ПДВ - 9 821, 06 грн.;

- № 76 від 10 липня 2014 року на загальну суму 59 572, 54 грн., в тому числі ПДВ - 9 928, 76 грн.;

- № 56 від 8 липня 2014 року на загальну суму 58 809, 60 грн., в тому числі ПДВ - 9 801, 60 грн.;

- № 39 від 4 липня 2014 року на загальну суму 57 211, 20 грн., в тому числі ПДВ - 9 535, 20 грн.;

- № 9 від 1 липня 2014 року на загальну суму 58 078, 80 грн., в тому числі ПДВ - 9 679, 80 грн.;

- № 27 від 3 липня 2014 року на загальну суму 6 000 грн., в тому числі ПДВ - 1 000 грн.;

- № 137 від 18 липня 2014 року на загальну суму 11 800 грн., в тому числі ПДВ - 1 000 грн.;

- № 64 від 9 липня 2014 року на загальну суму 7 800 грн., в тому числі ПДВ - 1 300 грн.;

- № 55 від 8 липня 2014 року на загальну суму 8 000 грн., в тому числі ПДВ - 1 333, 33 грн.;

- № 48 від 7 липня 2014 року на загальну суму 12 500 грн., в тому числі ПДВ - 2 083, 33 грн.;

- № 38 від 4 липня 2014 року на загальну суму 5 800 грн., в тому числі ПДВ - 966, 67 грн.

27 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як замовник, та Приватним підприємством «Пандора-2013», як підрядником, укладено договір підряду, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по ремонту складського приміщення. До договору підряду на ремонтно-будівельні роботи укладено додаток 1 від 30 червня 2014 року, кошторис ремонтних робіт на загальну суму 91 000 грн.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка» та Приватним підприємством «Торг-Солюшнс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», Приватним підприємством «Стрікс», Приватним підприємством «Ексида» та Приватним підприємством «Пандора-2013» вчинені дії згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги висновки відповідача, щодо відсутності доказів фактичних відносин з контрагентами, оскільки надано докази на підтвердження реального здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ з Приватним підприємством «Торг-Солюшнс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», Приватним підприємством «Стрікс», Приватним підприємством «Ексида» та Приватним підприємством «Пандора-2013» по взаємовідносинам ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 9 вересня 2014 року № 2072/26-59-22-08/38518156 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 травня 2014 року по 30 липня 2014 року.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

З акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві вбачається, що Приватне підприємство «Ексида», Приватне підприємство «Пандора-2013», Приватне підприємство «Стрікс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт» є платниками податку на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Приватного підприємства «Ексида» є: оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, рекламні агентства.

Видами діяльності Приватного підприємства «Пандора-2013», згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є: оптова торгівля фруктами й овочами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, консультування з питань інформатизації, рекламні агентства.

Приватне підприємство «Стікс» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання інших допоміжних комерційних послуг, оптова торгівля деревинною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Приватного підприємства «Торг-Солюшнс» є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, надання інших допоміжних комерційних послуг, неспеціалізована оптова торгівля, рекламні агентства.

Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт», згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є: діяльність посередників у торгівлі будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля деревинною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, надання інших допоміжних комерційних послуг, діяльність у сфері зв'язків із громадськістю, вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведе приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 2 грудня 2014року № 0005192201.

3. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" (код ЄДРПОУ 32252472) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева