Постанова № 5203702, 28.04.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

№ 2-а-643/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2009 року. Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючої-судді Чапланової О.М.

При секретарі Кононенко Л.І.

За участю: позивача ОСОБА_2

представника відповідача Меркулової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобовязання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

30.03.2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобовязання відповідача до вчинення певних дій. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради. До 10 листопада 2008 року йому була встановлена 3 група інвалідності, а з 10 листопада 2008 року 2 група інвалідності. У відповідності до вимог ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання різниці у компенсаціях у випадку встановлення вищої групи інвалідності, оскільки для інвалідів 3 групи встановлена одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а для інвалідів 2 групи 45 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. Йому було виплачено 94 грн. 80 коп. Він звернувся до УПСЗН з проханням здійснити виплату різниці у компенсації при встановленні вищої групи інвалідності у розмірі, який ґрунтується не на нормах Кабінету Міністрів України, а на нормах ст.. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Однак, УПСЗН відмовило йому у виплаті різниці у компенсації при встановленні вищої групи інвалідності у вказаному розмірі. Вважає, що дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного Закону.

Позивач просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області щодо обмеження його права на отримання різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобовязати УПСЗН Торезької міської ради здійснити перерахунок компенсації за шкоду здоровю, що є причинним звязком, з виплатою недоотриманої різниці. Зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації та індексації у звязку з ростом інфляції та ростом споживчих цін на недоотриману різницю на момент її виплати.

14.04.2009 р. позивач надав письмову заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області при визначенні йому різниці в компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності, такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, протиправними. Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області здійснити йому нарахування та виплату недоплаченої різниці в компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності у розмірі 8080 грн. 20 коп.

Позивач в судовому засіданні підтримав в повному обсязі змінені ним позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються.

Представник відповідача УПСЗН, в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. Визнала той факт, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, був інвалідом 3 групи і з 10 листопада 2008 року йому було встановлено 2 групу інвалідності у звязку з чим відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на виплату одноразової компенсації в розмірі: інвалідам 2 групи 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення вищої групи інвалідності інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Заперечила проти задоволення позовних вимог мотивуючи це тим, що фінансування витрат, повязаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно із п.5 ч.1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать в тому числі і нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України. Виходячи з існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. Позивачу 16 грудня 2008 року була виплачена різниця в компенсаціях в розмірі 94 гривні 80 копійок. Вважає дії УПСЗН при призначенні та виплаті позивачу різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності правомірними і просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_2, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с. 8). Висновком МСЕК від 06.02.2006 р. йому при повторному огляді встановлено третю групу інвалідності безстроково у звязку з захворюванням, повязаним з виконанням обовязкової військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 4). При огляді МСЕК 10 листопада 2008 року (а.с. 5) позивачу встановлено 2 групу інвалідності безстроково у звязку з захворюванням повязаним з виконанням обовязкової військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом, на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання одноразової компенсації, розмір якої становить інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. У звязку з встановленням інвалідності вищої групи має право на виплату різниці таких компенсацій. Управлінням праці та соціального захисту населення Торезької міської ради така різниця у компенсаціях була виплачена виходячи з розмірів компенсацій, визначених Кабінетом Міністрів України, а саме 16 грудня 2008 року позивачеві було виплачено 94 гривні 80 копійок (а.с.9).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції чинній до 31 грудня 2007 року), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи ... виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІ групи 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в наступній редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сімям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких повязана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 2 групи 284 гривні 40 копійок, інвалідів 3 групи 189 гривень 60 копійок (за грошовою реформою 1996 року).

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

22.05.2008 року Конституційним Судом України постановлено рішення №10-рп/2008, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого ст. 48 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сімям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких повязана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Конституційний Суд України відзначив, що у Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст. 95). Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобовязана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8).

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень Конституції України і Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: ст. 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої ст. 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституцій України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обовязків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 4,5,6,8 п. 4 мотивувальної частини).

У звязку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 8, ч.2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п. 1 ч.2 ст.92, ч.1,2,3 ст. 95 Конституції України» ( абз.1 п.5 мотивувальної частини).

При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними.

Конституція України у ст.. 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з обєктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 152 ч.2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. Частиною 3 цієї статті передбачено, що матеріальна або моральна шкода, спричинена фізичним або юридичним особам актами або діями, визнаними неконституційними, відкшодовується в установленому законом порядку.

Згідно із ст. 63 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Суд враховує, що визначений Кабінетом Міністрів розмір разової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили Закон. Нарахування та виплата позивачу різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності здійснювалися УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до ч.6 ст. 48 вказаного Закону, визначається на момент встановлення інвалідності.

За таких обставин та з урахуванням виплаченої позивачу 16.12.2008 р. суми в розмірі 94 грн. 80 коп., та розміру мінімальної заробітної плати 545 грн. на момент встановлення інвалідності 10.11.2008 р., на користь позивача підлягає стягненню:

8080 грн. 20 коп. (45-30) х 545 94,8 = 8080 грн. 20 коп).

Суд оцінює як таке, що не ґрунтується на законі і є безпідставним, посилання представника відповідача на те, що для розрахунку одноразової компенсації позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-Х11, необхідно застосовувати ПКМУ № 836 від 26.07.1996 р. В цієї постанові закріплено конкретні розмірі компенсації, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової компенсації залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, яким є ПКМУ № 836. Тому застосовувати цю постанову не можна.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч.1ст.58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи: реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань, судами не повинні прийматися до уваги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області при визначенні ОСОБА_2 різниці в компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності, такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, вул. Сизранцева, б. 76, ЄДРПОУ 25968041) здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Торез, Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, нарахування та виплату недоплаченої різниці в компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності у розмірі 8080 грн. 20 коп.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 28 квітня 2009 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 30 квітня 2009 року.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуюча-суддя О.М.Чапланова