Постанова № 52035530, 20.07.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 2-а/1970/1370/11

20 липня 2011 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої Подлісної І.М.

суддів Мартиць О.І.

ОСОБА_1

секретаря Подорожної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ХоСоРо Тернопіль» товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСоРо» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «ХоСоРо Тернопіль» товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСоРо» звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Представник позивача дочірнього підприємства «ХоСоРо Тернопіль» товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСоРо» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, скасувати податкові повідомлення рішення.

Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити з мотивів викладених у запереченні на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової інспекції мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходження платника податків чи місцем розташування обєкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Державним підприємством «ХоСоРо Тернопіль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.06.2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки №13826/23-420/24621801 від 13.12.2010 року.

Вищевказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 1.22. ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4. ст. 4, пп. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року в сумі 51 670 грн.

На підставі акта перевірки Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення рішення №0001672304/0 від 31.12.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за загальну суму 62 004 грн. (51 670 грн. 0 основний платіж та 10 334 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Слід також зауважити, що перевіркою було встановлено, що згідно договору поворотної фінансової допомоги №20010/06 від 29.06.2010 року укладеного між громадянином ОСОБА_2 та Державним підприємством «ХоСоРо Тернопіль», останнім було отримано 29.06.2010 року поворотну фінансову допомога у розмірі 166 680 грн., що підтверджується відповідним записом у касовій книзі підприємства за 29.06.2010, даними карточки рахунку 68.5 по контрагенту ОСОБА_2 та відображено бухгалтерською проводкою Дт30.1 Кт.68.5 на суму 166680 грн. Станом на 30.06.2009 року отримана поворотна фінансова допомога неповернена громадянину ОСОБА_2, сальдо по рахунку 68.5 по контрагенту ОСОБА_2, станом на 30.06.2010 року становить Кт-166680 грн.

Відповідно до пп. 1.22.2., п. 1.22., ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 року «Поворотна фінансова допомога це, сума коштів, передана платнику у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами».

Відповідно до пп. 4.1.6., п.4.1., ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №»334 від 28.12.1994 р.: «…валовий дохід включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платником цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законом мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2. статті 7 статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду. В якому відбулося таке повернення…».

Таким чином, в порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 року Державним підприємством «ХоСоРо Тернопіль» не включено до складу скоригованого валового доходу суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 166680 грн., отриманої цим підприємством у 2кварталі 2010 року та яка залишається неповернутою на кінець 2 кварталу 2010 року від громадянина ОСОБА_2, ще не є платником цього податку, а тому твердження позивача щодо надуманих податковим органом порушень і щодо відсутності будь яких господарських відносин із громадянином ОСОБА_2 є безпідставними та таким що не знайшли свого належного відображення у матеріалах справи.

Також під час проведення перевірки, працівниками Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції був встановлений факт неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат за 2 квартал 2010 року 40 000 грн. вартості консультаційних послуг отриманих від ТзОВ «Комтек» та ТзОВ «Техно Консалтінг» без підтверджуючих документів на отримані послуги, чим було порушено вимоги пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 року.

Зокрема згідно пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону «… не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку…».

Таким чином, позивачем також було завищено валові витрати за 2 квартал в 40 000 грн.

За наслідками перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 26 218 грн. Проте, перевіркою щодо правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток, встановлено заниження податку на прибуток за 2 квартал 2010 року в сумі 51 670 грн.

При визначенні суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 334 грн., податковим органом було застосовано пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року із змінами та доповненнями, що діяв на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до зазначеного вище підпункту Закону №2181 від 21.12.2000 року із змінами та доповненнями, уразі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України №2181, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязково платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У відповідності до вищевказаного, суд приходить до висновку, що Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією було правомірно винесено податкове повідомлення рішення №0001672304/0 від 31.12.2010 року, а тому у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Оскільки податкове повідомлення рішення №0001672304/0 від 31.12.2010 року є первинним юридичним фактом по відношенню до рішень Держаної податкової адміністрації в Тернопільській області №3445/10/25-007/90 від 03.03.2011 року та до рішення Державної податкової адміністрації України від 12.05.2011 року №8806/6/25-0115, то у задоволенні позовних вимог, щодо визнання протиправним та скасування останніх, слід також відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160 163 УВС України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» №509 ХІІ від 04.12.1990 р., суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові дочірнього підприємства «ХоСаРо Тернопіль» товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення №0001672304/0 від 31.12.2010 р., рішення Державної податкової адміністрації в Тернопільські області № 3445/10/25-007/90 від 03.03.2011 року,ю рішення Державної податкової адміністрації України № 8806/6/25-0115 від 12.05.2011 року відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяПодлісна І.М.