Ухвала суду № 52035072, 02.10.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-н/759/479/15

ун. № 759/15658/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» про видачу судового наказу щодо стягнення боргу з ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2012 року, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Пунктом 9 зазначеної вище Постанови роз'яснено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вирішуючи питання про видачу судового наказу суддя зобов'язаний перевірити безспірність заявлених вимог.

Як вбачається із заяви про видачу судового наказу та із доданих до неї документів, заявник просить стягнути з боржника заборгованість за період з 01.05.2008 року по 01.06.2014 року, тобто понад 3 річний строк позовної давності, передбачений чинним законодавством.

Отже, враховуючи викладене вище, суд із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів вбачає спір про право, оскільки вказані вимоги не є безспірними, а заявником не додано до заяви доказів, які підтверджують безспірність заявлених вимог, а тому приходить до висновку про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Керуючись п.2 ч.3 ст. 100, п.5 ч.2, ч.4 ст. 122 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» про видачу судового наказу щодо стягнення боргу з ОСОБА_1, роз'яснивши, що відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою ж заявою.

Роз'яснити заявнику право на звернення до суду з відповідною заявою в порядку позовного провадження.

Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя