Постанова № 52026100, 27.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року № 810/2923/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 27.01.2015р. № 100250002/2015/000008/1, від 27.01.2015р. № 100250002/2015/000007/1, від 14.01.2015р. № 100250002/2015/000001/2.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно здійснено визначення митної вартості товару за резервним методом без доведення неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору щодо імпортованих товарів. Крім того, позивачем було подано усі документи, які підтверджували складові митної вартості товарів.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем надано заперечення проти позову, в яких зазначається, що під час митного оформлення товарів, задекларованих позивачем, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей.

Крім цього, відповідачем наголошено, що в документах, поданих до митного оформлення для підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, чим обґрунтовується правомірність вимог щодо надання додаткових документів. Так, зазначено, що митним органом було вжито всі передбачені законодавством заходи щодо митного оформлення товарів та здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, тому оскаржувані рішення є обґрунтованими та прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «Quickpack Polska sp. z.o.o.» (Польща) 26.02.2013 укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу продукції № 99-11S/2013.

Предметом даного контракту є постачання продукції під торговою маркою «Quickpack Quality» і «Quickpack Dla Domu» в асортименті, кількості та вартості, визначеної інвойсами.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 26.02.2013р. № 99-11S/2013, позивачем подано до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України митні декларації (далі - МД) від 26.01.2015 № 100250002/2015/052981, від 26.01.2015 № 100250002/2015/052965, від 12.01.2015 № 100250002/2015/052549, згідно яких в режимі імпорту заявлено до декларування товар (фольгу алюмінієву, не тиснену, несамоклейну, без основи, завтовшки менш як 0,021 мм.), митну вартість якого визначено у розмірі 2,59 євро за кг (електронне декларування). Судом встановлено, що митна вартість товару позивачем визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлено ст. 58 Митного кодексу України.

На підтвердження задекларованої митної вартості товару ТОВ «Фоззі-Фуд» надало документи, перелік яких вказано у графі 44 вказаних МД, зокрема, позивачем надано:

- картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами (1602);

- міжнародні автомобільні накладні (CMR) (2730);

- довідки про транспортні витрати (3007);

- рахунки-фактури (інвойси) (3105);

- пакувальні листи (3141);

- страхові поліси (3530);

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов’язаних з ним посередницьких договорів (4104);

- договори про перевезення товару (4301);

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501);

- інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (5503);

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (5504);

- резервну позицію (5511);

- сертифікати про походження товару загальної форми (7011);

- прайс-листи (9000 ).

Київською міською митницею ДФС проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митними деклараціями та повідомлено позивача, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме:

- якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

- копія митної декларації країни відправлення.

Дані пропозиції направлені декларанту в електронному вигляді.

За результатами розгляду пропозицій ТОВ «Фоззі-Фуд» повідомило митний орган, що частина запитуваних ним документів вже надавалася до митного оформлення, а також додатково надано такі документи (листи від 27.01.2015 вих. № 2648 до декларації №100250002/2015/052981 і вих. № 2647 до декларації № 100250002/2015/052965):

- прайс-листи;

- комерційні пропозиції;

- рахунки-фактури (інвойси) за послуги з перевезення товару;

- експортні декларації країни відправлення;

Листом від 13.01.2015 вих. № 014 до декларації № 100250002/2015/052549, надано такі документи:

- прайс-лист;

- калькуляцію від 13.01.2015р.;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-04 від 13.01.2015р.;

- виписку по особовому рахунку від 13.01.2015р.;

- експортну декларацію країни відправлення.

Київською міською митницею Державної фіскальної служби України прийнято картки відмови у прийнятті митних декларацій та рішення про коригування митної вартості товару від 27.01.2015 №100250002/2015/000008/1, від 27.01.2015 №100250002/2015/000007/1, від 14.01.2015 №100250002/2015/000001/2, згідно яких заявлена митна вартість становила 2,59 євро за кг, а після коригування – 3,48 євро за кг.

Зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості вказано (графа 33 рішення): відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), наявність неточностей та розбіжностей в основних документах; невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно оскаржуваних рішень митна вартість товарів визначалась відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних митним органом вартостях.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання на різницю між митними платежами, обчисленими із заявленої митної вартості, та митними платежами, обчисленими із скоригованої митним органом митної вартості, позивачем подано до Київської міської митниці Державної фіскальної служби нові митні декларації від 27.01.2015 №100250002/2015/053020, від 27.01.2015 №100250002/2015/053019, від 14.01.2015 №100250002/2015/052625.

Також, ТОВ «Фоззі-Фуд», скориставшись правом, наданим ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, 31.03.2015 листом № вих. № УРБ 10/14-1533 надало митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються:

- копію ліцензійного договору № 1 на право використання знаку для товарів і послуг від 01.07.2010р.;

- копію додаткової угоди № 1 до ліцензійного договору № 1 на право використання знаку для товарів і послуг від 01.07.2010р.;

- копії додаткових угод до зовнішньоекономічного контракту;

- копію договору про перевезення товару № 73 з додатковими угодами до нього;

- копії виписок з бухгалтерської документації (оборотно-сальдові відомості) щодо оплати транспортних послуг;

- платіжне доручення і банківську виписку щодо оплати поставки № 45_22.

За результатами розгляду вказаної заяви ТОВ «Фоззі-Фуд» листом від 29.04.2015 повідомлено про відсутність підстав для перегляду прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів.

Вважаючи рішення про визначення митної вартості протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості, наведений у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма узгоджується зі ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується зі ст. 8 Митного кодексу України, якою визначено принципи здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Тобто, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому, суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Також з викладеного слідує, що у митного органу є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Як встановлено судом, витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість імпортованого товару визначена невірно.

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач у декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

У ході розгляду справи судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що відповідачем не вказано, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Оскаржувані рішення також не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої нею митної вартості товару та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Крім того, на порушення викладених вимог закону оскаржуване рішення не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Натомість, митниця по суті лише загально зазначає, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Щодо зазначеного в оскаржуваних рішеннях неподання додаткових документів, судом встановлено, що у всіх випадках ТОВ «Фоззі-Фуд» не подано під час митного оформлення лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення, зокрема, виписку з бухгалтерської документації, платіжні документи та висновки експертних організацій, у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання.

Зокрема, виписки з бухгалтерської документації, платіжні документи, що підтверджують оплату імпортованого товару відповідно до умов контракту від 26.02.2013 №99-11S/2013 були подані позивачем протягом передбаченого ст. 55 Митного кодексу України 80-денного строку разом з листом від 31.03.2015 №УРБ 10/14-1533.

Щодо обставин, які стали підставою для відмови митним органом у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів, зазначених в листі відповідача від 14.04.2015 № 2280/10/26-70-61-02-02, суд зазначає наступне.

Лист від позивач направив 03.04.2015р., а вручено його було 06.04.2015р. Однак свою відповідь відповідач направив лише 14.04.2015р. листом № 2280/10/26-70-61-02-02 з порушенням строків, встановлених ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України.

Згідно ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Частиною 10 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що у випадку коли орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Оскільки Київською міською митницею Державної фіскальної служби України не надано обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів протягом 5 робочих днів з дати отримання заяви, то згідно вимог закону вважається, що ТОВ «Фоззі-Фуд» митну вартість визначено правильно.

Щодо наявності розбіжностей в банківських реквізитах в зовнішньоекономічному контракті від 26.02.2013р. № 99-11S/2013 та в інвойсах, суд зазначає наступне.

Пунктом 8.1. контракту від 26.02.2013р. № 99-11S/2013 передбачено, що оплата товару буде здійснюватися шляхом грошового переказу в євро на банківський рахунок продавця наступним чином - оплата товару проводиться через 90 календарних днів з моменту отримання покупцем товару, згідно п. 3.1 і 3.2 Контракту за умови надання повного комплекту документів, вказаних у розділі 7 контракту. Дані умови можуть бути змінені за погодженням сторін.

Пунктом 2.1. контракту від 26.02.2013р. № 99-11S/2013 встановлено, що ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну партію товару.

Рахунок-фактура (інвойс, англ. «invoice») – це документ, який в обов'язковому порядку супроводжує товари, які переміщуються через митний кордон України. Рахунок-фактура повинен містити інформацію щодо відправника та отримувача (найменування, адреси та банківські реквізити), дані про товари (найменування, вартість за одиницю, кількість, загальну вартість платежу).

Отже, контрактом від 26.02.2013 № 99-11S/2013 передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах і в порядку, передбаченому п. 2.1. контракту за інвойсом (рахунком), який продавець надає покупцю. Контрактом від 26.02.2013р. № 99-11S/2013 не передбачено, що оплата здійснюється за банківськими реквізитами, зазначеними безпосередньо в цьому контракті. Інвойс продавцем надається для уточнення актуальних банківських реквізитів, на які повинні перераховуватися грошові кошти. Тому, різні розрахункові рахунки, вказані в інвойсі і контракті від 26.02.2013р. № 99-11S/2013 не є розбіжністю. Окрім того, це ніяким чином не могло вплинути на митну вартість товару.

Суд також критично оцінює доводи відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що використання торгової марки «Премія» впливає на ціну виробника імпортованого товару. Судом встановлено, що ТОВ «Фоззі-Фуд» використовує торгову марку «Премія» на підставі ліцензійного договору на право використання знаку для товарів і послуг від 01.07.2001 і сплачує ліцензійну винагороду в Україні власнику торгової марки – Закритому акціонерному товариству «Фоззі Рітейл». Quickpack Polska sp. z.o.o. є юридичною особою Польщі і виробником товару по контракту від 26.02.2013р. № 99-11S/2013. Відповідно, ліцензійна винагорода, яку ТОВ «Фоззі-Фуд» сплачує в Україні іншій юридичній особі, ніяк не може вплинути на митну вартість товару.

Щодо відсутності відміток на копіях митних декларацій країни відправлення, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.15 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» визначає, що митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

Про неможливість подання копії вантажної митної декларації країни відправлення повідомлено Держмитслужбу Представництвом України при Європейських Співтовариствах (лист від 20.08.2009р. № 3111/16-230-1791) – за результатами робочої зустрічі, проведеної 19.08.2009 з представниками Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської комісії. За повідомленням Представництва України при Європейських Співтовариствах, Європейською стороною поінформовано про неприйнятність застосування подібної практики відносно імпортерів країн-членів ЄС, у зв'язку з тим, що імпортер (мається на увазі резидент України): по-перше, не є власником експортної декларації, вона належить експортерові та митним органам країни експорту, при цьому імпортер не має доступу до експортної декларації; по-друге, з 1 липня 2009 року митними органами ЄС для оформлення приймається виключно електронні декларації, декларації в паперовому форматі не використовуються; по-третє, якщо товари експортуються після режиму транзиту (залізниця, TIR), застосовується спрощена процедура митного оформлення у режимі експорт.

Крім цього, Європейська Комісія листом від 27.03.2008 наголосила, що вимога надання копії експортної вантажної митної декларації не відповідає міжнародним митним стандартам, сучасній митній практиці і може бути розглянута як торговельний бар'єр (відповідь Держмитслужби України на лист Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2009р. №767 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (вих. №344 від 28.08.2009). Таким чином, вище наведені вимоги Митного органу суперечать міжнародним митним стандартам.

Крім того, матеріали справи спростовують доводи відповідача про такі підстави для скасування рішень про коригування митної вартості товару: (1) в платіжному дорученні в іноземній валюті від 01.04.2015 № 26349 в графі «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» не вказано жодних даних, хоча на момент оплати товар оформлений у митному відношенні; (2) в графі «Призначення переказу коштів» не зазначені дати інвойсів, тому неможливо перевірити за якими поставками товарів здійснено перерахування коштів; (3) в наданому додатку від 29.08.2014 № А3 до контракту від 26.02.2013 № 99-11S/2013 пункт 2.3 містить суперечну інформацію щодо загальної суми контракту.

Відповідно до п. 3.6 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601, повноваження щодо перевірки правильності заповнення реквізитів платіжного доручення в іноземній валюті вимогам глави 2 цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку є підставою для переказу іноземної валюти, а також поштових та платіжних реквізитів контрагентів належить уповноваженому банку, який здійснює переказ іноземної валюти. Такий банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника в іноземній валюті, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства, про що робить запис на зворотному боці платіжного доручення.

На усіх платіжних дорученнях, наданих відповідачу в якості підтвердження оплати товару, наявні відмітки банку про переказ коштів.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що надані платіжні доручення є достатнійм доказом оплати ТОВ «Фоззі-Фуд» імпортованого товару. Окрім того, у митного органу відсутня компетенція щодо встановлення порядку заповнення платіжних доручень, а є виключною компетенцією банку, який здійснював перерахування коштів та засвідчив своїми відмітками платіжні доручення про це.

У графі «Призначення переказу коштів» зазначені номери інвойсів, які не повторюються, що спростовує доводи відповідача та дає можливість ідентифікувати поставки за номерами інвойсів.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 29.08.2014 № А3 до контракту від 26.02.2013 №99-11S/2013 передбачено, що сторони домовились збільшити загальну суму контракту до 1 000 000 євро. Таким чином не має підстав вважати, що це якимось чином суперечить інформації щодо загальної суми контракту від 26.02.2013 № 99-11S/2013. При цьому, Київська міська митниця Державної фіскальної служби України не роз'яснила, яким чином загальна сума контракту від 26.02.2013 № 99-11S/2013 впливає на митну вартість поставок товару, що оскаржуються. Отже, вказані розбіжності не підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Щодо відмінностей у цінах порівняно з іншими митними оформленнями, суд зазначає наступне.

Так, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості міститься посилання на митну декларацію № 1002500002/2014/71672 від 12.12.2014, проте, дані обставини не можуть бути належним обґрунтуванням для коригування визначеної позивачем митної вартості у зв'язку з наступним.

Згідно опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як встановлено судом, відповідачем не зазначені пояснення щодо здійснених коригувань на обсяг партії, умов поставки, комерційних умов тощо.

Зокрема, відповідачем не взято до уваги того, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як встановлено судом, ТОВ «Фоззі-Фуд» для підтвердження митного оформлення товару подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості. Проте, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не визначено яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України підстав у даній конкретній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано у своєму рішенні того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

На переконання суду, ненадання декларантом під час митного оформлення всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішення про коригування митної вартості не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» за ціною договору.

Крім того, навіть після надання додаткових пояснень та документів, протягом передбаченого ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України 80-денного строку, митний орган не визнав заявлену ТОВ «Фоззі-Фуд» митну вартість, що свідчить про те, що додаткові документи вимагалися відповідачем під час здійснення митного оформлення без наявності в митного органу мети підтвердити обставини митного оформлення за заявленою декларантом митною вартістю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного. Також суд зазначає, що згідно опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проте, в оскаржуваному рішенні не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості товарів.

У той же час, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Аналогічна вимога міститься у ст. 64 Митного кодексу України яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною 2 та пунктом 7 частини 3 якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості. Водночас, відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного. Проте, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до ТОВ «Фоззі-Фуд» не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості. Також ТОВ «Фоззі-Фуд» не засвідчувало жодним чином запис у рішеннях про коригування митної вартості про проведення консультацій, що також підтверджується матеріалами справи. При цьому, у графі 33 оскаржуваного рішеннях не зафіксовано результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог ст. 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів. (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 у справі №21-56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі №21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

На підставі вкладеного суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, тому ці рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження доводів щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 182,70 грн. (платіжне доручення від 03.06.2015 № 2887757), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 27.01.2015 №100250002/2015/000008/1, від 27.01.2015 № 100250002/2015/000007/1, від 14.01.2015 №100250002/2015/000001/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» судові витрати у формі судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.