Постанова № 52024338, 16.09.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8552/15-а

Провадження № 2-а/638/280/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова

У складі головуючого судді Омельченко К.О.,

При секретарі Помазан М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, -

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати незаконними дії субєкта владних повноважень щодо нарахування суддівського довічного утримання в порушення вимог ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI та в супереч з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 та покласти на відповідача зобовязання провести перерахунок довічного грошового утримання судді та провести відповідні виплати недоплаченої суми довічного грошового утримання судді .

Позивач перебував на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова та отримував пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з 24.12.2010 року довічно.

Після призначення пенсії позивач продовжував працювати суддею Апеляційного Суду Харківської області та був обраний безстроково, 04.10.2013 року позивач звернувся у відповідності з вимогами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з заявою про відставку. 25 грудня 2014 року суддю Апеляційного Суду Харківської області Кісельова Григорія Степановича було відраховано зі штату Апеляційного Суду Харківської області у відповідності до п.9 частини 5 ст.126 ОСОБА_2 України та Постанови Верховної ОСОБА_3 України від 25.12.2014 року №59-VIII(подання суддею заяви про відставку або звільнення його з посади за власним бажанням).

30.12.2014 року позивач звернувся до управління пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова про призначення щомісячного довічного утримання судді, який вийшов у відставку у відповідності з вимогами ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI . Управлінням пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова цей перерахунок здійснено не було та відповідач відповів позивачу, що з 30.12.2014 року йому нараховано та сплачено щомісячне довічне утримання судді в розмірі 70% від заробітку 18270,00 гривень (арк..8)

Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова відмовив позивачу у нарахування розміру щомісячного довічного утримання судді , своїм листом від 30.04.2015 року № 146/К-11 ,вказавши, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014рік» встановлені відповідні обмеження розміру довічного утримання судді.

Стаття 2 вищевказаного Закону України втратила чинність у відповідності з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, статті 138 Закону України „Про судоустрій статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

У відповідності з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, статті 138 Закону України „Про судоустрій статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) встановлено:

1. Визнати такими, що відповідають ОСОБА_2 України

(є конституційними), частини першу, другу статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року №2453VI у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668VI.

2. Визнати такими, що не відповідають ОСОБА_2 України

(є неконституційними):

частину третю, перше, друге, третє речення частини пятої

статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів від 7 липня

2010 року №2453VI у редакції Закону України „Про заходи щодо

законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668VI;

статтю 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року

№ 3668VI в частині поширення її дії на Закон України „Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року №2453VІ;

абзац другий пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України „Про з агальнообовязкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

3. Положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів

від 7липня 2010 року №2453VI у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи

від 8 липня 2011 року № 3668VI та Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року №3668VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

4. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у звязку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

5. Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надіслав суду свої заперечення ,стверджуючи, що позивач отримує пенсію як державний службовець, а не довічне утримання судді.

Суддя приходить до висновку, що посилання є безпідставними ,бо виплата довічного утримання суддям у відставці здійснюється на підставі вимог ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тільки після виходу у відставку, позивач довів суду ,що з заявою про нарахування довічного утримання судді він звернувся своєчасно 30.12.2014 року, після прийняття його відставки Верховною ОСОБА_3 України..

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч 4 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким незалежність суддів забезпечується окремим порядком фінансування організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним забезпеченням судді.

Статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, що включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступень та доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

У відповідності з ч 1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, що до якої встановлено ці обставини.

Стаття 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що:

1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

2. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

3. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

4. Посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом:

1) судді апеляційного суду - 1,1;

2) судді вищого спеціалізованого суду - 1,2;

3) судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України - 1,3.

5. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що той факт, що суддівський посадовий оклад судді Кісельова Г.С. складає з 01.01.2014 року 15 мінімальних заробітних плат з застосуванням коефіцієнту 1,1 та виплатою встановленої надбавки 80% за вислугу років є таким, що додатковому доведенню не підлягає, як і факт встановлення обмежень на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014рік» в сумі 18270,00 гривень.

Як вказано в рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, статті 138 Закону України „Про судоустрій статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), яке є обовязковим для застосування судами, передбачає ,що:

Визнати такими, що не відповідають ОСОБА_2 України(є неконституційними )

- частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ;

- статтю 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ в частині поширення її дії на Закон України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ;

- абзац другий пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

3. Положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010

року № 2453-VІ у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення

реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ та Закону Україна

„Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8

липня 2011 року № 3668-VІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

8. Керуючись частиною другою статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вказав на такий порядок виконання цього Рішення:

- підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону №2455

редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать ОСОБА_2 України;

Частина третя статті 138 Закону № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 8С відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж: 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Однак, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 р. № 3668-VІ, яким в статті 2 зменшено розмір та встановлений максимальний розмір виплати пенсій щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Суддя приходить до висновку, що в правовідносинах, які мають місце підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Щомісячне довічне грошове /тримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання";

В наступному внесені зміни Законом від 27.03.2014 № 1166-VІІ у частині третій статті 138, а саме цифри "80" замінено цифрами "70", а також нова редакція частини третьої статті 138 згідно Закону від 28.12.2014 № 76-VIII, який набирає чинності з 1 січня 2015 року не мають правового значення у даному адміністративному спорі.

Суддя звертає увагу на ті обставини, що правовідносини з приводу звільнення у відставку позивача виникли 02.10.2013 року - з дня подачі до ОСОБА_3 юстиції України заяви про відставку на підставі пункту 9 статті 126 ОСОБА_2 України та статті 120 Закону № 2453. В наступному 26.11.2013 року ОСОБА_3 рада юстиції прийняла рішення про внесення подання ОСОБА_4 України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду у звязку з поданням заяви про відставку. 17.12.2013 року на розгляд пленарного засідання ВРУ внесено постанову Комітету з питань правосуддя про звільнення суддів, проте розгляд цього питання неодноразово було відкладено Верховною ОСОБА_4 України .

Згідно із частиною 2 статті 19 ОСОБА_2 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Проте, не зважаючи на ст.ст.22,58 ОСОБА_2 України, вимоги чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, Управлінням ПФУ в Дзержинському районі м. Харкова неправомірно призначено судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 70 %, посилаючись на Закон України «Про судоустрій і статус суддів», при цьому не зазначив яку саме норму цього закону та в якій чинній редакції (дата його зміни) застосовано.

Згідно наявних у відповідача документів щодо розрахунку стажу роботи на посаді судді його суддівський стаж обчислюється з 03.01.1994 року по 29.12.2014 року і на момент подання заяви про відставку становить 20 років 11 місяців, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання (заробітку, суддівської винагороди) працюючого судді апеляційного суду. Згідно довідки Апеляційного суду Харківської області від 18.05.2015 р. № 03-53/21, його заробітна плата, яка має враховуватись при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, становить 24116,40 гривень.

Таким чином, станом на 30.12.2014 року (на день фактичного призначення довічного грошового утримання судді Кісельову Г.С.), підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання ".

Таким чином, суддя приходить до висновку, що УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова, призначивши судді у відставці ОСОБА_1 з 30.12.2014 року щомісячне довічне грошове утримання судді на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 70 %, що складає 12789,00 грн., виходячи із розміру заробітної плати - 18270 грн. з встановленими законом на 2014 рік обмеженнями , ігнорувало вимоги рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, статті 138 Закону України „Про судоустрій статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Тобто, УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова, призначивши судді в відставці ОСОБА_1 вказаний розмір щомісячного довічного грошового утримання, вчинило неправомірні дії , які не відповідають приписам ст. 126 ОСОБА_2 України та порушують вимоги, закріплені в ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 7 липня 2010 року (далі - Закон № 2453. який є первісним (базовим) актом законодавства). Суддя прийшов до цього висновку ,у звязку з тим, що суддя Апеляційного Суду Харківської області Кісельов Г.С. звернувся з заявою про відставку 02.10.2013 року , його вини в тому, що цю заяву розглянуто Верховною ОСОБА_4 України тільки 25.12.2014 року не має, на момент звернення з заявою про відставку, суддя АСХО ОСОБА_1 мав відповідний суддівський стаж ,необхідний для виходу у відставку, отримував надбавку за вислугу років в розмірі 80% окладу, тобто його суддівський стаж склав понад 20 років.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені ОСОБА_2 України та Законом № 2453, що відповідає частині першій статті 126 Основного Закону України, згідно яких зокрема, установлені належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Крім того, в ст. 47 Закону № 2453 закріплено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи ...зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї (частина п'ята); при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених ОСОБА_2 України гарантій незалежності судді (частина шоста).

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від

1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня

2008 року № 10-рп/2008 неодноразово визнавав неконституційними зміни до чинних

законів, якими обмежувались гарантії незалежності суддів.

Згідно ст.8 ОСОБА_2 України, вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

Згідно з вимогами ч 2 ст.19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування ,їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, які передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_2 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст.22 ОСОБА_2 України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ст.58 ОСОБА_2 України передбачає, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення частини першої ст.58 ОСОБА_2 України надано в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 і ця норма конституції не може бути ніким поставлена під сумнів.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суддя приходить до висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень обґрунтованості своїх доводів та правомірності свого рішення суду не довів.

На підставі ст. ст.8, 22, 19,58 ОСОБА_2 України, рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, статті 138 Закону України „Про судоустрій статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), ст.ст.126,129 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року та керуючись ст.ст.183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати неправомірними дії та рішення Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі міста Харкова в частині призначення судді у відставці ОСОБА_1 з 30.12.2014 року щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 70% заробітної плати працюючого судді в сумі 12789,00 гривень.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова на підставі частини третьої статті 138 України « Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, яка діяла на момент звернення з заявою про відставку (02.10.2013 року) № 2453- VI та згідно у відповідності з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, починаючи з 30 грудня 2014 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді Апеляційного суду , виходячи із суми для обчислення 24116,40 гривень, згідно довідки Апеляційного суду Харківської області від 18.05.2015 р. № 03-53/21 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови, а в рази складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання у повному обсязі.

Суддя