Ухвала суду № 52016533, 01.10.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Коваленко Д.С.

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 425/3054/14-ц

Провадження № 22ц/782/473/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого Лозко Ю.П.,

Суддів: Назарової М.В., Соловей Р.С.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 16.07.2015 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанси» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 26 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ « Сведбанк» та фізичною особою - ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. Відповідно до цього договору Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит в сумі 9070 доларів США, а останній в свою чергу зобов`язався в строки та на умовах укладеного договору повернути кредит, сплачувати відсотки за його користування, сплачувати неустойки та інші платежі. Банківська установа своє зобов`язання виконала належним чином - надала відповідачу кредит у розмірі 9070 доларів США, а відповідач по справі належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання та станом на 02.12.2014 року у нього перед Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» утворилась заборгованість в розмірі 194269 грн.95 коп.

Крім того, 02.08.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1202/1206/64-124-р-1, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався перед банком відповідати за виконання кредитного договору від 26.12.2006 року. Так, поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність усім належним йому майном та грошовими коштами разом з ОСОБА_2 перед банком за невиконання позичальником умов кредитного договору.

Позивач на підставі договору факторингу, який було укладено 02.02.2012 року між ним та публічним акціонерним товариством «Сведбанк», як правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС- Комерцбанк» придбаву останнього право вимоги до відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо сплати у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 1202/1206/64-124 від 26 грудня 2006 року, яка станом на 02.12.2012 року склала 12286 доларів і 26 центів США, що в еквіваленті було - 98163 грн.53 коп. Дана заборгованість складалась з: 5744 доларів і 33 центів США - заборгованість за кредитом; 2833 доларів і 90 центів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3708 доларів і 03 центів - пеня.

Також позивачем було зазначено, що оскільки він придбав право вимоги боргу за даним кредитним зобов`язанням, а також до вимог, що виникнуть в майбутньому, то заборгованість за вищевказаним кредитним договором станом на 02.12.2014 року становить 12865 доларів і 56 центів, що було еквівалентно 194269 грн. 95 коп., з яких: - 5744 доларів і 33 центів США - заборгованість за кредитом; 5082 доларів і 81 центів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2038 доларів і 42 центів - пеня за останній рік, що передував даті пред`явлення позову до суду.

Оскільки відповідачем не виконано кредитний договір належним чином, то позивач звернувся із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 194269 грн. 95 коп. та судові витрати.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 липня 2015 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанси» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1202/1206/64-124 від 26.12.2006 року у розмірі 97406 грн.17 коп., з яких: 66626 грн.03 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 30780 грн.14 коп. - заборгованість з пені та судовий збір у розмірі 974 грн.06 коп. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

З таким рішенням не погодився ОСОБА_2 і подав апеляційну скаргу.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасування у зв`язку з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанси» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у повному обсязі за необґрунтованістю.

Заслухавши доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ « Сведбанк» та фізичною особою- ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (том 1 а.с. 5-11). Відповідно до наданої позивачем копії заяви на видачу готівки ОСОБА_2 26.12.2006 року отримав кредит у розмірі 9070 доларів США (том 1 а.с. 12). В грудні 2006 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки (том 1 а.с. 14-15).

Судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31.08.2009 року (який набрав законної сили 15.09.2009 року) за заявою ВАТ « Сведбанк» як правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було стягнуто у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 26.12.2006 року станом на 31.03.2009 року у розмірі 6237 доларів і 13 центів США.

02.12.2012 року між ПАТ « Сведбанк» та ТОВ « Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу № 11, згідно якого ПАТ « Сведбанк» відступив ТОВ « Вердикт Фінанс» право вимоги до ОСОБА_2 щодо сплати боргу станом на 02.12.2012 року у розмірі 12286 доларів і 25 центів США, що було еквівалентно 98163 грн.53 коп. на підставі кредитного договору. Даний договір факторингу передбачав право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_2 не тільки станом на 02.12.2012 року, а й на ті вимоги, що можуть виникати з кредитного зобов`язання в майбутньому.

Судом також було встановлено, що ухвалою Дніпропетровсього районного суду Дніпропетровської області від 13.08.2012 року було накладено арешт та вилучено автомобіль ВАЗ 111830, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Оскільки арештований автомобіль не було виявлено протягом одного року з дня його оголошення у розшук, то дана ухвала суду була повернута ВДВС Рубіжанського МУЮ стягувачу без виконання.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було надано копію заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року (яке набрало законної сили 29.10.2012 року), згідно якого з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1202/1206/64-124 від 26.12.2006 року у розмірі 2000 грн. ( 250 доларів і 34 центів США). Цим рішенням також в рахунок погашення заборгованості в сумі 96163 грн.53 коп. було звернено стягнення на предмет застави- автомобіль ВАЗ 111830, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та передано у володіння заставодержателю ( том 2 а.с.165-166, 183-187). Однак, в частині звернення стягнення на вказаний автомобіль судове рішення не виконано, що підтверджується матеріалами справи.

Банківська установа неодноразово (24.10.2013 року та 05.12.2013 року) направляла боржникам -ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про відступлення право вимоги ПАТ «Сведбанк» та про необхідність сплати заборгованості. Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 умовами договору про надання споживчого кредиту встановили, що позичальник зобов`язаний повертати кредит та сплачувати проценти виходячи з розміру 14,5 процентів річних (за весь строк фактичного користування кредитом) щомісяця, не пізніше 20 числа. Судом було досліджено витяг по особовому рахунку відповідача- ОСОБА_2 ( том 2 а.с.1-130 ) та судовий наказ Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 серпня 2009 року (що набрав чинності 15 вересня 2009 року (а.с.171-174 тому 2), згідно яких ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання щодо сплати кредиту і відсотків за його користування не виконав, а тому станом на 02 лютого 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 12286 доларів і 26 центів США, що було еквівалентно 98163 гривні 53 копійки, з яких: 5744 долари і 33 центи США це заборгованість за кредитом, 2833 доларів і 90 центів США борг по сплаті процентів за користування кредитом, а 3708 доларів і 3 центи США це пеня.

Задовольняючи позов ТОВ «Вердикт Фінанс» в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за відсотками за користування кредитом та заборгованості з пені, суд керувався ст.ст. 509,526,529,530,610,1054 ЦК України.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 529, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його боязку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання).

Судова колегія погоджується з висновком суду про те, що сума непогашеного кредиту у розмірі 5744 доларів і 33 центи США не може бути стягнута з відповідача ОСОБА_2 повторно, оскільки судовий захист вказаної вимоги вже було здійснено Сєвєродонецьким міським судом Луганської області шляхом видачі 31 серпня 2009 року судового наказу, що набрав законної сили 15 вересня 2009 року, і яким було стягнуто з відповідачів на користь «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором, яка включає в себе 5744 долари 33 центи.

Судова колегія також погоджується з тим, що позовні вимоги у вигляді несплачених процентів за користування кредитом в розмірі 5082 долари і 81 цент США були задоволені частково, а саме у розмірі 4412 доларів США і 32 центи, тому що судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області та заочним рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2012 року було стягнуто проценти за користування кредитом в розмірі 420 доларів і 15 центів США та 250 доларів і 34 центи США, а стягнення їх вдруге не є можливим. Оскільки в заочному рішенні від 16 жовтня 2012 року (яким було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ « Вердикт Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 2000 гривень, що за курсом Національного банку України станом на 16 лютого 2012 року становило 250 доларів і 34 центи США) чітко не вказано в рахунок якого саме виду боргу стягнуто цю суму, суд виходив з положень пункту 5.1.3. укладеного між позивачем та відповідачем договору, яким передбачено, що кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються на сплату процентів, потім на погашення заборгованості за кредитом, у третю чергу на сплату пені.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в тій частині, яка раніше ще не була стягнута з відповідача.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у вигляді пені в сумі 2038 доларів і 42 центи США, суд керувався ст.ст. 625, 611,624,549 ЦК України, а також п.8.1. кредитного договору, яким передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_2 повинен сплатити за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого заборгованості. Також суд керувався положеннями ст. 258 ЦК України: для судового захисту будь-якого цивільного права, зокрема для звернення до суду з вимогою про такий захист, цивільними законодавством передбачено строк-позовна давність та вирішив, що для стягнення пені як різновиду неустойки слід застосовувати спеціальну позовну давність строком в один рік. Також постановою Верховного Суду України від 03.09.2014 року передбачено: «за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права».

Отже, право на стягнення пені у ТОВ «Вердикт Фінанс» виникло з наступного дня після дати набуття ним права вимоги (02.02.2012 року з моменту укладення договору факторингу) сплати боргу (тобто з 03 лютого 2012 року), а з позовом до суду ТОВ « Вердикт Фінанс» звернулось - 03 грудня 2014 року, тому пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову, зокрема з 03 грудня 2013 року по 02 грудня 2014 року.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 2038 доларів і 42 центи США за останній рік до пред'явлення позову.

Що стосується солідарного стягнення кредитного боргу з ОСОБА_3, то суд дійшов правильного висновку про те, що останній не є належним співвідповідачем, так як договір факторингу передбачає, що ПАТ «Сведбанк» відступає ТОВ «Вердикт Фінанс» права за договорами забезпечення, але про це сторони одночасно підписують договір про відступлення права вимоги за договорами забезпечення. Крім того, п. 2.4. договору факторингу №11 від 02 лютого 2012 року містить таке положення - перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається в момент укладення правочину щодо відступлення права вимоги за договором забезпечення. Однак, під час розгляду справи представник позивача не надав суду будь-яких доказів укладення такого правочину.

Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що судом під час ухвалення оскаржуваного рішення не було враховано, що судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31.08.2009 року з нього вже було стягнуто заборгованість за кредитом в розмірі 48025 грн. 90 коп. та згідно заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2012 року також було стягнуто 2000 грн. в рахунок погашення заборгованості, у зв'язку з чим відсутні законні підстави для стягнення з нього будь - яких грошових сум за кредитним договором від 26.12.2006 року, судова колегія не приймає до уваги, оскільки ці доводи не узгоджуються зі встановленими обставинами у справі. Судом першої інстанції враховані та дослідженні ці обставини під час вирішення спору по суті позовних вимог на які посилається апелянт та надана належна оцінка всім доказам по справі під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 липня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 16.07.2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: