Ухвала суду № 52016156, 06.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1426/14-ц 06.10.2015 06.10.2015 06.10.2015

Провадження №22-ц/784/2439/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/1426/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Янчук С.В. Провадження 22-ц/784/2439/15 Доповідач Темнікова В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

за участю секретаря - Гордійчук С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвайс», Новобузької міської ради Миколаївської області, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним свідоцтва про право власності на житло та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру та виділення частки, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до ТОВ «Єдвайс», Новобузької міської ради Миколаївської області, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним свідоцтва про право колективної власності на житлову квартиру АДРЕСА_1.

27 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання за нею права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 2/3 ч. від 1/6 частини та про виділ їй цієї частки.

04 грудня 2014 року протокольною ухвалою Баштанського районного суду дані позови об,єднані в одне провадження.

В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на 1/5 та 4/5 частки квартири АДРЕСА_1 які належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 12.11.2012р., виданого Новобузькою міською радою Миколаївської області, договору про розподіл часток від 04.12.2012р. та договору дарування від 05.12.2012р., та внесені до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 3690369.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2015 року було накладено арешт на 1/5 та 4/5 частки квартири АДРЕСА_1 які належать на праві власності ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи по суті.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 звернулася до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

В судовому засіданні ОСОБА_3 не визнала доводи апеляційної скарги, просила її відхилити, а ухвалу залишити без змін, надавши пояснення, аналогічні змісту заперечень на апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду повідомлялися в установленому законом порядку. Із заяви про відкладення розгляду справи адвоката Ляшенко М.Д. вбачається, що ОСОБА_2 також повідомлена про час і місце розгляду справи. Однак, колегія суддів визнала неповажною причину неявки ОСОБА_2 та адвоката Ляшенко М.Д. до судового засідання, так як посилання на те, що за місцем мешкання ОСОБА_2 ідуть військові дії, не підтверджені належними доказами по справі, а адвокат не надав доказів того, що він має право представляти інтереси ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, так як згідно договору про надання юридичних послуг від 06.06.2014 року адвокат мав повноваження представляти інтереси ОСОБА_2 тільки в Новобузькому районному суді Миколаївської області. При цьому колегія суддів враховує, що згідно розпорядження КМУ № 1085 від 07 листопада 2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» смт. Велика Новосілка Великоновоселківського району Донецької області не відноситься ні до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ні до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. А відповідно до ст. 152 ЦПК України позов може забезпечуватися, як накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, так і забороною вчиняти певні дії чи встановленням обов'язку вчинити певні дії, а також іншими способами, передбаченими законом. Крім того, згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справі про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як убачається із матеріалів справи, судом під час винесення ухвали від 25 серпня 2015 року вказані вимоги закону були виконані. Судом було встановлено, що між сторонами дійсно існує спір стосовно АДРЕСА_1, яка є предметом позову як позивачки, так і ОСОБА_3, а оскільки дана квартира є предметом спору, то такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на неї, є відповідним заявленим позовним вимогам. Крім того, судом було прийнято до уваги те, що не забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду. Права інших осіб у зв'язку із застосуванням даного виду заходу забезпечення позову не порушуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що постановляючи ухвалу від 25 серпня 2015 року, суд не врахував того, що рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2014 року визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 12.11.2012р., видане Новобузькою міською радою Миколаївської області, а тому розпорядитися квартирою неможливо, не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки як зазначила ОСОБА_3 в заяві про забезпечення позову, на її заяву про внесення змін до реєстру речових прав на підставі рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2014 року, їй відповіли відмовою, оскільки в резолютивній частині відсутня вказівка про внесення таких змін. Таким чином, до державного реєстру зміни про власність на спірну квартиру внесені не були, договір дарування та договір про розподіл часток знаходяться у ОСОБА_1, тому є підстави вважати, що остання може розпорядитися квартирою на свій розсуд. Крім того, оскільки ОСОБА_2 зі слів родичів виїхала проживати до Росії, то вона побоюється, що і всі інші члени сім'ї і ОСОБА_1 також можуть виїхати до Росії, реалізувавши перед цим квартиру.

Враховуючи те, що справа, по якій дана квартира є предметом спору, тривалий час не знаходить свого вирішення в суді, а також враховуючи підстави заявленого ОСОБА_3 позову стосовно даної квартири, згідно якого треті особи заперечують право позивачки на квартиру взагалі, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що не вжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_3, яка просить виділити їй частку в квартирі. В зв'язку з викладеним не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування ухвали суду, доводи апеляційної скарги про те, що суд не обґрунтував того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення, а також не пересвідчився в реальності загрози невиконання судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і фактично є суб'єктивним тлумаченням апелянтом, як обставин по справі, так і вимог діючого законодавства і направлені на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 314-315, 151- 153 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді: